Є думка, що потреба у громадянській журналістиці виникла в Украіні від того, що традиційні медіа у більшості не виконували функцію 4-і влади - контроля за законодавчою, виконавчою та суддівською владами. Схожі явища можна побачити у деяких інших пострадянських державах - Арменії, Азербайджані, Білорусі, де медіа контролюються владою. А в Украіні, Грузії, Молдові - олігархами (спецпризначенцями від минулої влади). В кожному разі, громадяни не мають повноти інформаціі та безпосереднього контролю за діючою владою.
Що робити?
Цивілізація та освідченність дали нам шанс. Народилось явище громадської журналістики. Пересічні громадяни збирають та поширюють думки, інформацію про події та явища у любий прийнятний спосіб, зазвичай - інтернетом.
Але не все так добре, як хотілось б. Багатьом громадянским журналістам бракує професійних знань. Писати яскравий блог під час початку війни та мобілізації вони вміли, але перевіряти факти, чи використовувати етичні стандарти - ні. Чи було лінь? А ще є багато технологічних знань та навичок (зйомка та обробка смартфоном, монтаж) та журналіські стандарти, наприклад, вивчення всіх думок, іноді суперечливих. Тож не дивно, що багато хто з громадянських колег перетворився у пропагандистів та агітаторів. Ідентифікувати себе активістом, який ще пише полум'яні пости у Фейсбуці - сьогодні вже замало. Особливо під час великої антикорупційнї кампанії. Але деякі з громадянськіх журналістів захворіли на бацилу "общественников", яка шириться Україною. Особливо це стає помітно під час "вкиду" інформаційних вірусів щодо відомих медійних осіб (Лещенко, Зеленський). Здається, це все від безгрошів'я. Більшість громадянськіх журналістів не знаходить постійного фінансування своєї медійної діяльності, тому ідуть "в услужение" політичним силам, олігархам, підриваючи довіру серед читачів/глядачів. Як не змарнувати час?
В Коледжі преси та телебачення, єдиному недержавному вищі з підготовки інформаційників, ми тверезо оцінили виклики, які виникли до громадянських журналістів, та готові допомагати освоювати практичні знання та навички. Якщо ви вже не граєте в журналістику, а відчуваєте відповідальність за поширення інформаціі, та хочете робити це більш професійно - звертайтесь. Вчитись - ніколи не пізно. "Лайкі" та "шери" не ті відмітки, які зроблять з вас сучасного медійного воїна. Школа інформаційного спецназу з Миколаєва - це місце, де вас озброять та піддадуть навантаженням, ще до того, як ви надрукуєте візитівки "журналіст"!