Вакантні місця в судовій системі
Сьогодні понад 600 українських суддів очікують на звільнення із причин цілком буденних. Ними подані заяви про відставку за власним бажанням, у зв'язку з досягненням 65-річного віку, а також заяви про відставку за станом здоров'я. Здебільшого це судді Верховного, Вищих спеціалізованих та апеляційних судів.
Утворення вакансій в судах вищих інстанцій мало б відкривати можливість переведення на них суддів з нижчих інстанції.
Однак українська влада як ніхто саме через прийняття закону змогла перетворити просте питання на бюрократичну перешкоду.
Ротації в судах стали просто неможливі до того часу, поки судді не пройдуть кваліфікаційне оцінювання або так звану атестацію. Судді - згодні, але саму процедуру кваліфікаційного оцінювання ще просто не розпочинали! І коли стартує цей процес - досі не відомо.
Таким чином атестація замість способу підвищення кваліфікації суддів та перевірки рівня їх знань перетворилась на правову колізію. Як наслідок, найближчим часом посади в судах вищих інстанцій будуть звільнятись і… пустувати.
Оцінювання знань або перешкода?
Процедура кваліфікаційного оцінювання була запроваджена лише у 2015 році із прийняттям у лютому Закону «Про забезпечення права на справедливий суд». Атестація стосується суддів, які претендують на зайняття посади судді безстроково, а також суддів, які хочуть перевестись на роботу в інший суд, в тому числі вищої інстанції.
Про важливість атестації служителів Феміди неодноразово говорили і Міністр юстиції, і Президент. Але чому тоді таке оцінювання зараз не проводиться? Адже атестація - доволі тривала процедура, законом на її проведення відведено 2 роки, а в Україні майже 9 тисяч суддів, які повинні пройти це кваліфікаційне оцінювання.
Слід зазначити, що атестація може бути підставою не тільки для переведення, а й навпаки для звільнення судді, якщо він набрав занадто низький бал. За результатами оцінювання суддю можуть перевести до суду нижчого рівня, або на строк до 5 місяців відсторонити від здійснення правосуддя та направити до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, після чого такий суддя має пройти повторне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя.
Черговість проходження атестації
Обов’язок проведення атестації законом покладено на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, а також передбачена черговість проходження атестації.
Першими впродовж 6 місяців із дня набуття законом сили, її мають пройти судді Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів.
Другими в черзі є судді апеляційних судів – вони мають пройти кваліфікаційне оцінювання протягом 2 років.
Першочерговою також є атестація для всіх суддів, які на момент набрання чинності законом подали заяви і претендують на зайняття посади судді безстроково.
Але станом на сьогодні оцінювання не проходить ніхто.
Що ж маємо у підсумку? Шестимісячний строк для проведення атестації суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів спливає у вересні 2015 року. До суддів апеляційних суддів черга дійде в кращому випадку в березні 2017 року.
Враховуючи, що суддів в Україні майже 9 тисяч, не важко здогадатись, що кваліфікаційне оцінювання і отримання балів - справа не швидка.
А зважаючи на те, що процес атестації ще не навіть не розпочався, саме кваліфікаційне оцінювання або буде проводитись авральними темпами, або навпаки цей процес може бути відкладений як мінімум на півроку рік – що навряд чи додасть йому легітимності.
Рейтинг «молодих» суддів
Формально в Україні є категорія суддів, які мають свій рейтинговий бал - їх близько 3%. Це судді, які знаходяться на випробувальному 5-тирічному терміні із 2012 року. Для них ситуація взагалі виявилась цікавою.
З 2011 року згідно закону "Про судоустрій і статус суддів" всі кандидати на посаду судді складають кваліфікаційний іспит, за яким ВККС визначає рейтинговий бал судді. Процедура аналогічна нинішній атестації - тільки стосується кандидатів на посаду, а не діючих суддів.
Вперше кваліфікаційний іспит був складений у 2011 році, а перші судді, що отримали свій рейтинговий бал, призначені на посади із 2012 року.
Ті судді, хто має зараз рейтинговий бал, не мають достатньо стажу для того, щоб перевестись до апеляційного чи іншого суду вищої інстанції. Нагадаю, щоб стати суддею апеляційного суду, потрібно мати стаж роботи суддею не менше 5 років, вищого спеціалізованого суду – не менше 10 років, Верховного суду – не менше 15 років. В той час як у суддів, які мають рейтинговий бал за результатами кваліфікаційного іспиту, загальний стаж не перевищує 3 років.
Ті ж судді, хто має необхідний стаж - не мають балів, тому що їх черга кваліфікаційного оцінювання ще не надійшла. І коли почнеться саме оцінювання - невідомо. Таким чином, маємо «замкнуте коло».
Наслідки "недоатестації"
Неможливість переведенні суддів до вищих інстанцій означатиме, що вони не звільнять місця для «новачків» - кандидатів на посаду суді, які сьогодні перебувають у резерві. Останній, третій добір кандидатів на посаду судді, було проведено у 2013 році. Претенденти були зараховані до резерву на заміщення вакантних посад в судах першої інстанції. Однак результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом 3 років із дня складення іспиту. В 2016 році спливає трирічний термін дійсності кваліфікаційного іспиту і в разі, якщо вакантних місць в судах так і не буде, кандидатам доведеться складати кваліфікаційні іспити повторно.
Ця ситуація виглядає цілком реальною, адже для решти суддів, не залежно від віку і стажу, процес переведення нині заблокований – допоки не буде проведене кваліфоцінювання.
Подальше ігнорування цієї ситуації з боку Вищої кваліфікаційної комісії суддів призведе до того, що у найближчі 2 роки судді не будуть мати можливість бути переведеними в суди вищих інстанцій. Лише як «підростуть» ті судді, що вже мають свій рейтинговий бал або до проведення атестації інших.
Після звільнення 600 суддів, що вже написали заяви, та в разі подальшого затягуванням початку атестації, збільшиться навантаження на суддів, що працюють нині. Що не може не вплинути на якість правосуддя і точно не сприятиме відновленню довіри до судової системи. І аж ніяк не гарантуватиме громадянам право на справедливий суд.
Натомість, закон, заявленою метою якого було зміцнення суддівського корпусу, оновлення складу судів і підвищення рівня суспільної довіри до судової системи, наразі буде працювати на її блокаду.