Сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю держава намагається зокрема за рахунок встановлених квот – якщо кількість працівників на підприємстві перевищує 25 чоловік, то 4% працівників мають складати особи з інвалідністю (Ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»). При цьому норматив стосується абсолютно всіх установ, підприємств, як приватного, так і державного секторів, де використовується наймана праця.Більшість працедавців свідомо уникає виконання встановленого нормативу, за що Фонд соціального захисту інвалідів стягує адміністративно-господарські санкції з порушників. Відмовляючись від виконання нормативу, представники приватного сектору здебільше керуються комерційною невигідністю. Водночас, бюджетні установи законодавчо звільнені від штрафів за порушення норм на працевлаштування людей з інвалідністю. Ймовірно вони повинні керуватися тими цінностями, які закладені в Конституції, та на безумовному рівні прикладати максимальних зусиль в дотриманні національного законодавства.
Стоп-дискримінація: що варто знати про Директиву рівності щодо працевлаштування людей з інвалідністю
Та чи дотримуються вони цих принципів?
Правозахисна організація «Права людини» проаналізувала дотримання 4% квоти 17-ю міністерствами станом на 31 грудня 2017 року (1 міністерство не надало інформації стосовно кількості штатних працівників). Тільки 3 установи виконали квоту 4%:
• Міністерство охорони здоров’я — 7,04%
• Міністерство молоді та спорту України — 4,23%
• Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України — 4,16%.
Загалом в органах виконавчої влади працює 25 820 співробітників, з них 932 — працівники з інвалідністю, або 3,6%.
Матеріал був підготовлений за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю Правозахисної організації «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».