Якщо уважно роздивитись та розібрати ризики життя в 10 км від лінії фронту або Росії, стає досить очевидним, наскільки ідея виплат на дрова не просто безглузда, але небезпечна. Саме такими діями Мінреінтеграції дає хибний сигнал громадянам, що все спокійно. Ризиків нема – живіть, грійтеся та не готуйтеся до можливої евакуації. Здавалось, саме Мінреінтеграції має чесно готувати людей поблизу лінії фронту до евакуації, спонукати не чекати наближення росіян, а тимчасово їхати вже. Без паніки та ризику. Але, ні. Воно сигналізує: залишайтесь, все гаразд, небезпеки немає. Бо як інакше пояснити такі стимулюючі виплати?
Окрім розумності виплат не треба забувати і про сумнівну ефективність таких витрат.
Згадати про нульові виплати справжнім біженцям на конче необхідні речі напередодні важкої зими. Думаєте, Міністерство подбало про закупівлю або програму виплат біженцям на генератори, зарядні станції або просто надало грошову допомогу? Ні. Проте виділяє 1,2 млрд на дрова.
Для розуміння: 1,2 млрд гривень – це разова виплата тих самих 2 тисяч гривень 600 тисячам біженців.
Не хочете витрачати на біженців? Ок. Міністр освіти днями озвучив ціну облаштування безпечного навчання у всіх школах України – 4 млрд. Яких, за його словами, в державі немає. Проте, чверть цієї суми спалимо в пічках поблизу лінії фронту. Якщо пощастить і не почнеться наступ з боку росії. Або обстріли чи бомбардування.
Особливої пікантності виплатам на дрова додає те, що частково гроші грантові від ООН. Хто працював з грантами знає, що ООН не приходить як грантодавець з пропозицією “давайте сплатимо за дрова”. Вони приходять з питанням “маємо гроші. Можемо допомогти в питанні обігріву та енергетики. Пропозиції?” І от саме в цей момент якийсь держслужбовець пише проєкт про дрова. Узгоджує його з віцепрем'єром (кою) та подає до грантодавця, що виносить цю ситуацію геть на інший рівень. Рівень апофеозу безглуздя, бездарності та відсутності співчуття до власних людей в Україні в одному, але не окремо взятому міністерстві. Та повного нерозуміння реальних потреб цільової аудиторії Міністерства.
То, може, вже пора зібрати валізи не окремо взятому чиновнику Мінреінтеграції, а просто позбутися цієї структури. Яка за роки існування так і не дійшла до реальних справ в реінтеграції біженців. Та не в змозі вигадати нічого, окрім чергової закупівлі дров.