«Тато десь далеко на посту, куди нічим не можливо доїхати…»

«Добрі очі, щира посмішка, відмінне почуття гумору. Дмитро дуже любив наших доньок (15-річну Вікторію і 6-річну Христину). Він дуже ними пишався, завжди переживав, щоб у них все було. Старша, Вікторія, займалася у Луганську художньою гімнастикою, у неї було багато грамот і нагород і тато завжди з гордістю про це розповідав і дуже хотів, аби донька не кидала занять і продовжувала тренуватись. А Христина й досі згадує, як тато будував з нею замки з піску», - згадує про свого загиблого в АТО чоловіка, прикордонника Дмитра Арнаута його дружина Ольга.

Дмитро Арнаут народився у родині військовослужбовців. Певний час його родина мешкала у Німеччині, потім його батька перевели до Луганська. Після завершення 8 класу школи, Дмитро, надихнувшись прикладом свого батька, вступив до Київського Суворовського військового училища (нині Київський військовий ліцей імені Івана Богуна). Після завершення навчання - проходив строкову військову службу в Одесі. А з 1998 року служив в Луганському прикордонному загоні, паралельно продовжуючи самовдосконалення і освіту: пройшовши навчання у центрі професійної підготовки при Хмельницькій Національній Академії Державної прикордонної служби України.

Тоді ж Дмитро Арнаут познайомився із своєю майбутньою дружиною. «Ми зустрілися у кафе, у Луганську, де я працювала. Це була любов із першого погляду. А вже наступного дня Діма прийшов до мене на роботу у військовій формі і зробив пропозицію руки й серця. Звісно, це було для мене неабиякою несподіванкою, я була надзвичайно щаслива», - згадує той час Ольга Арнаут.

Так і розпочалося життя нової родини. Ольга розповідає, що коли народилась їх перша дитина – донька Вікторія, вони вдвох навчалися в університеті. «Діма, після служби, бігав здавати сесію за нас двох. Він мені дуже у всьому допомагав. Був зразковим чоловіком і батьком. Потім народилася наша друга донечка Христина. Увесь свій вільний час Дмитро проводив із дітьми. Христина досі згадує, як вони з татом будували різні фігури з піску та ліпили снігову бабу. Ми дуже часто всією родиною старалися не засиджуватися вдома, а активно відпочивати: виїздили на природу до лісу, збирали гриби, щороку старалися їздити на море. Діти були сенсом його життя», - говорить дружина загиблого.

З початком проведення АТО на Сході країни, Дмитро Арнаут перевіз свою родину до Бердянська, адже лишатися у Луганську було небезпечно. Тоді вже почали облаштовуватися блокпости, а незабаром розпочалися обстріли та активні бойові дії. «Дмитро проходив службу у Красній Талівці. Він потрапив у полон до бойовиків, але зміг звідти вирватися і приїхав до нас, востаннє побачився зі мною і дітьми і поїхав назад на службу. Я його намагалася відговорити, але він сказав, що не може інакше, адже там його побратими і він не може їх полишити та й коли в країні війна, не може бути так, що чоловіки, а особливо – військові, будуть відсиджуватися на мирній території. Практично щодня Дмитро нам телефонував, заспокоював, що у нього все добре і спокійно, але я відчувала, що насправді там не так», - розповідає Ольга Арнаут.

Жінка каже, що востаннє, вона говорила з чоловіком телефоном у день його загибелі. «Було все тихо і спокійно, але потім йому по рації передали, що зав’язався бій, багато 200-х і 300-х і що потрібне підкріплення. Вони зірвалися і поїхали на допомогу. Це була наша остання розмова і останній бій Дмитра», - говорить дружина загиблого.

Дмитро Арнаут загинув 25 серпня 2014 р. в бою з диверсійно-розвідувальною групою, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці Красної Талівки Луганської області. Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, иявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», Дмитро Арнаут нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Про загибель чоловіка я дізналася того ж дня увечері, коли з незнайомого номера мені зателефонували і повідомили, що Діма загинув. Далі – всі події, мов страшний сон. До останнього сподівалася, що це помилка», - згадує Ольга.

Жінка каже, що в той час, старша донька Вікторія була поруч з нею і чула все, що сталося з батьком, а молодшій, Христині, якій тоді було 3 рочки, Ольга не наважилася про це сказати, вона знає лише те, що тато десь далеко на посту, куди нічим не можливо доїхати.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Дмитра Арнаута: дружині Ользі та донькам: 15-річній Вікторії і 6-річній Христині надавши компенсацію і пенсію по втраті годувальника. Житло ще не отримали, перебувають у черзі. Діти дуже сумують за батьком, внаслідок пережитого, Вікторія покинула заняття спортом. Доньки швидко ростуть, їм потрібен одяг і взуття. Давайте допоможемо родині загиблого воїна АТО Дмитра Арнаута, який захищав кожного з нас.

Арнаут Ольга Олександрівна 4188373028390653 (Райффайзен банк «Аваль»)

Читайте новости LB.ua в социальной сети Facebook