ГлавнаяБлоги

Кооперація – один з кроків до порятунку села

Господарства населення традиційно є одними з найбільших виробників сільськогосподарської продукції. В основному це плодово-овочева, плодово-ягідна продукція, а також молочне та м’ясне виробництво. Однак економічна криза, низькі закупівельні ціни разом з несприятливою епідеміологічною ситуацією сильно вдарили по особистим господарствам. Селяни почали масово вирізати худобу, позбавляючись звичного джерела прибутку.

Фото: Макс Левин

Добре це чи погано? Однозначно погано. Для сільської місцевості, її жителів та всієї економіки країни. Ми втрачаємо значне, і що головніше, перспективне джерело економічного розвитку. Щороку кількість сіл на мапі України катастрофічно зменшується, як і кількість сільського населення. В пошуках роботи та джерел прибутку люди переїжджають до міст, перетворюючи села на примар.Подібні тенденції вкотре піднімають давно назрілу тему – тему кооперації. Я теж про це неодноразово говорив. І хочу ще раз повторитися. Кооперація - це майбутнє українського села. Це шанс для поодиноких виробників разом протистояти монополіям та стати вагомим гравцями на ринку. Адже спільними зусиллями фермери можуть досягти набагато більшого, ніж поодинці.

Підтверджень цього – безліч. У країнах–членах ЄС кооперативи спеціалізуються здебільшого на молочному і м’ясному скотарстві, та на реалізації насіння деяких сільськогосподарських культур. Здебільшого, це переробні кооперативи, які займаються не збутом сировини, а самостійно її переробляють, що значно підвищує собівартість їхньої продукції та приносить чималі прибутки. Зокрема, у Данії в кооперативах переробляється десь 90% всього молока. У результаті – майже вся продукція кооперативів йде на експорт. Приблизно такі ж відсотки і в Фінляндії. У Нідерландах кооперативи реалізують майже всі овочі, фрукти та молочну продукцію. У Франції та Німеччині кооперативами реалізується половина аграрної продукції. Цей список можна продовжувати.

Але висновок один – кооперація є справжнім порятунком для сільської місцевості. Те, чого не може зробити один фермер, зможуть зробити десятки таких самих господарів, якщо працюватимуть разом. На жаль, поки що кооперація не така популярна серед власників фермерських та особистих селянських господарств, як того хотілося б, хоча її переваги очевидні. Напевно, головна причина цього – відсутність довіри між фермерами, острах спробувати щось нове та необізнаність.

Однак перші досягнення в нас є – вже декілька років успішно працюють кооперативи в різних областях та куточках нашої країни. Хоча найбільш розповсюджені вони все ж здебільшого у західній частині України. Так, в Івано-Франківську вже три роки діє сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Еком», який спеціалізується на зборі молока у селян та переробки його у сири. На Тернопільщині - це «ягідні» кооперативи «Файна поляна», «Щедрий край», молочний «Годувальниця», на Черкащині - багатофункціональний сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Віліс-Молоко» тощо. Також не може на радувати той факт, що до процесу кооперації підключаються великі холдинги, такі як «Мрія» або «Данон». Для них створення кооперативів – шанс втримати пайовиків, а для останніх – шанс залишитися у селі та знайти конкурентну роботу біля власної хати.

Це вселяє надію, що кооперативи стануть звичним явищем та врятують села від занепаду. Сьогодні існують цілі програми розвитку кооперативного руху на селі, і за бажанням громади можуть долучитися до цього процесу. На практиці, ініціативи поки йде від вітчизняних та зарубіжних спонсорів (наприклад, ПРООН), менше - від місцевої влади, але не від громади. Тому завдання номер один – сприяти розповсюдженню такого явища як кооперативи на сільських територіях. Бо до кооперації не можна примусити, потрібно мати бажання співпрацювати та разом розвивати виробництво.

Олексій Павленко Олексій Павленко , Міністр аграрної політики та продовольства України (2014-2016)
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter