Ми всі дорослі люди. А що це значить? Ми облаштовуємо власне життя, заробляємо на хліб, створюємо сім'ї, приймаємо рішення. Ми заглиблені у клопоти, що незалежно від нашого бажання створюють стрес. Всі чули це слово і сприймають його як щось негативне. Тим не менш, творець теорії стресу фізіолог Ганс Сельє розглядав цей термін значно ширше. Стрес за Сельє – це фізіологічна відповідь живої істоти на новий сильний подразник. Наприклад, йшли ви з роботи і потрапили під зливу чи хтось розповів вам новину про медаль на Олімпіаді, за якою ви слідкуєте – це все сильні подразники. Кожна з цих подій викликає певну фізіологічну зміну: виділення гормонів у кров, прискорення серцебиття, підвищення тонусу м'язів. Сельє виділяв два види стресу: гострий та хронічний. Гострий стрес є тренуванням для людини чи тварини, він загартовує нас, мобілізує організм. Разом з тим, ніяка захисна система не може бути постійно активною, всім потрібен спочинок. Саме тому хронічний стрес є небезпечним – він виснажує організм, послаблює його захист від пошкоджень.
Так з яким стресом ми маємо справу повсякденно? А з обома. Встали зранку і зробили зарядку – гострий, фізіологічний, загартовує. Сто разів на день взяли мобільну слухавку зі скаргами колег і родичів, доганами керівництва і просто випадковими дзвінками – хронічний, патологічний, виснажує. Після роботи сходили і подивилися новий драматичний фільм в кінотеатрі – гострий викид емоцій з наступним спокоєм. Сіли в інтернет читати про останні корупційні дії політиків чи вперлися очима в телевізійні новини, повні катастроф та смертей – хронічне занепокоєння, що не зникає після закінчення перегляду.
Зрозуміло, що обидва стреси, "добрий" та "поганий" – це невід'ємна частина нашого життя. Ми не можемо закривати очі на несправедливість чи виключити нав'язливі телефони. Але перевага хронічного стресу коштує нам здоров'я та навіть погрожує самому життю. Хотілося б навчитися мінімізувати негативний вплив "поганого" стресу. Але в кого вчитися? Один давній мудрець видав простий рецепт, хоча не був знайомий із теорією стресу. Він сказав: "Будьте як діти". І дійсно, в дитинстві ми гостро переживаємо радощі та поразки, але не знаходимося під хронічним тиском турбот та обов'язків. Нас цікавить все, що відбувається у світі, ми вільні від соціальної ієрархії, нам вдається не переживати через проблеми, які ми не в змозі вирішити чи осягнути.
Було б дуже гарно взяти з дитинства цю здатність щиро дивуватися новому, залишивши собі всі знання та досвід зрілості, скажете ви. Так науковці це вже вміють робити! Інтернет сміється над "британськими вченими", що досліджують нібито непотрібні для виробництва і технологій природні процеси. Однак цікавість людини безмежна і вона хоче знати все про цей світ. Зізнайтеся собі чесно: ви теж такий чи така. Вам теж хочеться натискати всі кнопочки у новому пристрої. Але такі "кнопки" є у всьому нашому Всесвіті! Крім того, ніхто не може сказати, що саме виявиться корисним у нашому з вами майбутньому. Хто міг подумати, що вивчення росту пліснявих грибків призведе до відкриття антибіотиків і революції у медицині з перемогою над бактеріальними хворобами? Хто передбачав, що дослідження дивних рухів м’язів жаб після їх смерті буде лежати в основі сучасних кардіостимуляторів та пігулок від спазмів? Люб'язна еволюція залишила нам у спадок цей всебічно спрямований потяг до розуміння світу для знаходження все кращих засобів для нашого існування.
Тож ми починаємо серію терапевтичних сеансів для читачів LB.ua. Цікаве про людину і Всесвіт. Про те, що ви думали самі або вас питали діти. Науковці знайшли ці відповіді для себе і для світу, а наші вчені пояснюють це вам.
Для початку: чи знаєте ви, чому ми плачемо? Ні, зовнішні причини всім добре відомі. А от як саме це відбувається, які процеси запускаються всередині нашого тіла і чи дійсно плакати корисно для боротьби з тим самим хронічним стресом? Про це у дописі з ліричною назвою "Існує деяка насолода в сльозах (Овідій)".
А тепер про менш сумне. Всі ми колись довго мили посуд чи ніжилися у гарячій ванні. Після цього шкіра на кінчиках пальців рук і ніг розтягується та зморщується на деякий час, а потім повертається у звичний стан. Ви не замислювалися, чому це так? Найбільш допитливі, напевне, скажуть, що справа у проникненні води крізь пори та набряканні тканини пальців. Виявляється, все не так просто. Існує спеціальний фізіологічний механізм для зморщування, при цьому спільний з нашими родичами приматами. Читайте статтю "Отпечатки мокрых пальцев".
Ну і наостанок про нещодавній "бозонний" галас. Всі чули, що у Європейському центрі ядерних досліджень (ЦЕРНі) щось там важливе фізики відкрили. Але зі скупих новинних повідомлень мало кому щось стало ясно. Тому "Моя наука" звернулася до українського фізика Юрія Штанова с проханням пояснити, що ж це за бозон Хіггса, чого його так довго шукали та що це значить для фізиків і для людства в цілому. Відповіді спеціаліста з фізики елементарних частинок у матеріалі "Навколо майже знайденого бозону":
"А чим гіпотетичний бозон Хіггса відмінний від інших бозонів?
Бозон Хіггса – це фундаментальна частинка з нульовим спіном, що є важливою складовою так званої стандартної моделі елементарних частинок, запропонованої наприкінці 1960-х років. Маючи нульовий спін, вона справді є бозоном, а названа на честь британського фізика Пітера Хіггса. Він у середині 1960-х років одночасно із низкою інших фізиків вперше залучив таку частинку для пояснення походження мас всіх елементарних частинок у теорії електромагнітної і слабкої взаємодії. Відіграючи особливу роль у фізиці частинок, бозон Хіггса до сих пір не був безпосередньо виявлений в експериментах на прискорювачах частинок. У наші дні ми, вірогідно, є свідками його відкриття на Великому Адронному Колайдері (ВАК)".
Якщо у вас є ще цікаві питання до наших спеціалістів – сміливо задавайте їх. Ми чекаємо на ваші коментарі та зауваження. Радійте відкриттям світу, бережіть здоров'я, не дозволяйте суєті та інформаційному шуму заволодіти вашим життям!