Єврочиновники не втомлюються дорікати Банковій в існування такого явища як “вибіркове правосуддя”. Пет Кокc і Олександр Квасневський, майже два роки виконуючи свою місію, не досягли очікуваного результату, тому остання ставка терплячого ЄС - угода про асоціацію. Та навряд чи єврочиновники-пенсіонери будуть якимось чином причетні до провалу Вільнюсівського саміту саме через питання “вибірковості правосуддя”.
Чи розуміє нинішня українська еліта, що користуючись вибірковістю правосуддя, вона вирішує виключно тактичні питання, але, однозначно, програє стратегічні?
Більш за все, що влада все це розуміє, але, мабуть, у неї не вистачає політичної волі відмовитися від цього інструменту, адже період накопичення і перерозподілу капіталу в Україні ще не завершився. Тепер очевидною є небезпека того, що жага владних еліт до однозначного домінування в управлінні державою зможе відштовхнути Україну назад і призвести владу до великих електоральних втрат на майбутніх президентських виборах.
Чому в Україні саджають за політичні рішення, а за відверті злочинні дії, як то хабарництво чи розкрадання бюджету, навіть не притягують до відповідальності ? Це питання в першу чергу повинно хвилювати більше самих українців, а не європейців.
За два тижні Україна має вирішити проблему не тільки Юлії Тимошенко, а усієї системи, адже приймати рішення тільки задля звільнення однієї особи є неетичним відносно решти політв’язнів. І якщо таке рішення буде прийнято, то воно в черговий раз підтвердить наявність вибіркового правосуддя в Україні.
Взагалі ж то саме поняття “вибіркове правосуддя” стосується не лише переслідувань опозиціонерів та громадських діячів, а також “кришувань” наближених до влади злочинців, про це заявляє народний депутат Віктор Чумак, голова комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією.
Депутат фракції Партії регіонів Володимир Олійник впевнений у тому, що влада робить все аби зробити суддів незалежними — таким чином викорінити вибіркове правосуддя. У приклад нардеп приводить реформування судової системи та прийняття нового кримінально-процесуального кодексу.
Незважаючи на озвучену Володимиром Олійником систему контролюючих органів та законодавчих норм над українськими судами, знаходяться такі “діячі”, які з легкістю можуть уникати кримінального покарання за скоєні злочини. Красномовними прикладами такої чиновницької безкарності є скандальний ректор Петро Мельник, який незважаючи на браслет, будучи під слідством, покинув межі України та ніжинський мер-хабарник Михайло Приходько. Стосовно останнього кримінальну справу порушував колишній заступник генпрокурора Ренат Кузьмін у далекому 2008 році, і, незважаючи на два вироки суду, якими посадовця засуджено до 6 років в'язниці, він досі перебуває на волі.
Автор широкообговорюваного законопроекту про можливість українським в'язням лікуватися закордоном позафракційний депутат Сергій Міщенко, коментує справу ніжинського мера-хабарника коротко:
Про те, що українськими судами керує влада та гроші, відверто говорять не тільки звичайні люди, а й народні обранці. А як же по іншому пояснити, що Юрій Луценко вийшов прогулятися з собакою, а додому повернувся тільки через три роки вже помилуваним, а той же Михайло Приходько, якого піймали з хабарем слідчі генпрокуратури, шостий рік не може отримати вирок.
Народний депутат Володимир Ар'єв, який ще будучи журналістом 5 каналу проводив розслідування з приводу злочинів Ніжинського міського голови, прокоментував хід його кримінальної справи однозначно:
Чи не є таке потурання корупції та хабарництву свого роду “єврогальмом” для України, якщо сьогодні вся Європа бореться з чиновницькою корупцією? І чи не є кримінальна справа ніжинського мера яскравим прикладом вибіркового правосуддя?
Відповіді на ці питання ми дізнаємося в найближчий час. А поки стало відомо, що влада значно звузила власний список “недоторканих”, затримання Анісімова і Маркова це яскраво підтверджує. Але хто стане наступною “жертвою” Банкової заради асоціації з Європейським Союзом?