Для мене цей круглий стіл був особливо доречним: на цьому тижні ми провели перше засідання нового міжфракційного об’єднання «Рівноправ’я», де я маю честь бути співголовою разом з Ігорем Єремеєвим.
Гасло нашого об’єднання «Рівні права без політики». Ми робитимемо акцент на забезпеченні гендерної рівності, в першу чергу, у соціальній сфері. Приємно було на круглому столі вчора побачити експертів, представників громадського сектору, які погодились увійти в Громадську Раду при нашому об’єднанні, і хочу їм щиро за це ще раз подякувати.
Одним з напрямків роботи нашого об’єднання буде аналіз та рекомендації щодо застосування найкращих зразків міжнародного досвіду в українських реаліях. Тема, яка вчора, власне, й обговорюється на цьому круглому столі.
Як ви знаєте, останніми роками з’явилося чимало досліджень на тему гендерної рівності. Деякі з них дійшли висновку: наявність жінок при владі позитивно впливає на економічну динаміку. Інші стверджують: чим більше жінок було б при владі, тим більш безпечним був би світ, тому що жінки менш схильні до прийняття ризикованих рішень .
Я знаю також про суперечки довкола цих тверджень. Деякі експерти за гендерну рівність наполягають:не можна казати, що жінка більш миролюбна, оскільки у цьому пасажі (навіть і дуже привабливому для жіноцтва) наявні ознаки нерівності. Рівність в ідеалі передбачає,що жінка і чоловік рівні і як у своєму творчому, так і деструктивному потенціалі.
На жаль, Україна далека від таких дискусій. Самій доводилося стикатися з чоловіками, які досить скептично ставляться до необхідності вивести гендерне питання у публічну площину: мовляв, чого вам ще треба – не існує такої проблеми в Україні.
Що є найбільшою перешкодою для жіночого лідерства? Я гадаю, що культурні стереотипи, про які мені доводилось говорити неодноразово. Стереотипи стають причиною того, що як чоловіки, так жінки недооцінюють жіночий лідерський талант. Коли жінка-лідер поводиться ввічливо, виховано, порядно, то її назвуть слабкою, надто м’якою для лідерства. Коли жінка-лідер виявлятиме амбіції, певну авторитарність, то її неодмінно називатимуть «чоловічною», «залізною леді». Найбільша біда, що дуже часто самі ж жінки вірять в такі стереотипи, допускають їх розповсюдження.
У цьому контексті мені запам’яталося одне з інтерв’ю колишнього держсекретаря США Хілларі Клінтон. Три роки тому у неї запитали: «Яким дизайнерам одягу вона віддає перевагу?». Пані держсекретар відповіла запитанням на запитання: «А ви б поставили таке запитання чоловікові?». Очевидно, що ні, - зізнався сам журналіст. Цей незначний приклад показує, як працюють стереотипи, і як можна з ними боротися у публічній площині.
Маргарет Тетчер – перша і наразі єдина жінка-прем’єр Великої Британії – ще один приклад долання стереотипів. Вона ніколи не хотіла асоціюватися з фемінізмом чи з гендерним рухом, але при цьому стала іконою жіночого лідерства; на неї почали рівнятися жінки всієї планети. Їй дорікають, що вона за одинадцять років урядування надала міністерську посаду лише одній жінці. Але вона своєю політичною біографією довела: жінка – ефективний управлінець. Її проблемою було лише те, що на перших порах її ніхто не хотів сприймати всерйоз. Тобто виходило так, що жінці доводилося докладати вдесятеро більше зусиль, аби пройти той самий шлях, що проходить чоловік. Стартові можливості чоловіків були і багато в чому залишаються кращими.
Як урівняти ці стартові шанси? Існує чимало інструментів. Перший – світоглядний, особистісний: кожна жінка повинна бути готовою до того, що їй доведеться ледве не щодня боротися зі стереотипами. Це такий персональний внесок кожної з нас. Друге – різного роду освітні програми, урядові програми. І тут нам була б досить цінною допомога та співпраця з боку наших міжнародних партнерів.
Я знаю про ті проблеми, які стоять перед сьогоднішніми жінками в Україні. І про те, що в українському парламенті одне з найнижчих представництв жінок в парламенті у порівнянні з іншими парламентами Європи. І про те, що 30% жінок хотіли би займатися громадсько-політичною роботою, якби на них не лежав тягар щоденної побутової роботи.
Вірю, що активізація роботи українських народних депутатів у сфері гендерної рівності дасть позитивні плоди. Вдячна так само Інституту світової політики за організацію нинішнього круглого столу, а також відеоконференцій з відомими жінками, як проходили протягом останнього року. Постійний діалог влади і неурядового сектору дуже важливий у цьому плані.