Кожна справа починається з теоретичних засад, тому сьогодні я коротко розповім про величезні проблеми, пов’язані з Дніпром, і способи їх вирішення.
Важливо, передовсім, розуміти, що мова піде не про середньостатистичну річку України. Дніпро – найбільша та найважливіша річкова артерія України, яка проходить повз величезну територію та охоплює чимало великих міст (Київ, Черкаси, Дніпро, Запоріжжя, Херсон). У масштабах Європи, Дніпро поступається лише Дунаю та Волзі.
Окрім того, це – головний постачальник води в усі домогосподарства України. Попри усю свою забрудненість, води Дніпра продовжують пити і використовувати 2.000 сіл і містечок, 220 міст і 10.000 промислових підприємств.
Зрештою, тим більше виникає питань з приводу мовчання навколо цієї теми у ЗМІ, чим більше усвідомлюєш масштаб катастрофи. Екологічна проблема центральної ріки України стосується не лише українців чи окремо Києва - як і будь-яка екологічна проблема, вона має світове значення. Дніпро забруднює Чорне і Середземне море.
То ж які проблеми з екологічною ситуацією у Дніпрі існують станом на сьогодення? Давайте по черзі:
• На території Києва є чимало місць, які незаконно врізуються у стічну систему та несуть своє сміття у Дніпро. Яскравий приклад – річка Либідь, куди щодня скидаються тисячі кг відходів з ТРЦ «OceanPlaza».
• За кількістю нечистот наші великі міста, такі як Київ, Дніпро і Запоріжжя, б'ють усі рекорди: щороку вони скидають 990 млн кубометрів забруднених стоків. На початку дев'яностих цю проблему намагались вирішити побудовою нових очисних споруд потужністю 350-550 тис куб. м. нечистот. Проте з розпадом Союзу ці потужності за 3 роки впали до 5 тис. куб. м. Станом на сьогодні ситуація не покращилась.
• Очікувано і те, що найбільше нечистот й хімікатів у Дніпро скидають не люди, а промислові підприємства, які у гонитві за прибутком мало турбуються про екологічну ситуацію.
• У Києві так взагалі окрема біда. На Бортницькій станції мають очищувати стоки столиці, але не можуть – ні від фосфатів, ні від нафтопродуктів. Чому? Механізми, що встановлені на цій станції, працюють 70 років. Мало того, що проти сучасних стоків вони безсилі, так ще й обладнання повністю відпрацювало свій експлуатаційний термін.
Станцію обіцяють переробити до 2025 року, а доти Дніпро в Києві гнитиме, зацвітатиме і ставатиме болотом, бо від численних дамб течії практично немає.
• Постійне цвітіння Дніпра теж пов’язане з уповільненням течії, що викликано чисельними дамбами. І зараз ситуація приймає дійсно катастрофічний характер: влітку 2019 вперше зацвіло Чорне море, що є прямим наслідком цвітіння Дніпра.
• Забруднення річки впливає й на ситуацію на Чорному морі, оскільки Дніпро – це основний постачальник води до моря. Погіршення і без того не найкращої води у Чорному морі наносить велику шкоду розвитку туризму в Україні.
• Вода з під крану практично скрізь не відповідає стандарту «питної», як це є у Європі. І це не тільки через зношеність інфраструктури, а й через забруднення усіх вод, зокрема і підземних.
• Ріки не лише поять, а ще й годують. І, на жаль, це не про Дніпро, адже риба в ньому страждає на масові і сильні хвороби. Не варто згадувати, що вживати таку продукцію заборонено.
• Ще одним негативним аспектом є неможливість використовувати рекреаційний потенціал Дніпра.
• Через уповільнення течії та забиттям стічних вод Дніпро потроху починає міліти. За останні 10 років на Дніпрі у Києві з'явилося декілька «зелених острівків» (у столичній акваторії наразі нараховують близько 50 мілин).
• Відмивання піску змінює рельєф річки, що також уповільнює без того слабку течію. За інших обставин відмивання піску було б корисним, але тільки не в наших реаліях.
• А як же закон? Чому це все не контролює закон? Контролює, за порушення водного законодавства існують... Щоправда, настільки малі, що їх порушники можуть спокійно чхати на них.
Такі масштабні проблеми потребують масштабних рішень. Благо, історія знає приклад подібної практики і стверджує, що навіть вирішення таких величезних труднощів можливі.
Корисним для нас є приклад відновлення Рейну, який із «стічної канави» Європи знову перетворився на гордість країн, які розташовані на його берегах. І це, перш за все, заслуга Німеччини.
Коротко про історію катастрофи: 1 листопада 1986 року на заводі фірми "Sandoz", що знаходився у швейцарському Базелі, сталася аварія, у наслідок якої у Рейн було скинуто близько 30 тонн хімікатів різного рівня отруйності і смертельності. За приблизними підрахунками, тоді у Рейні і Північному морі померло більше півмільярда риб, включно з вимиранням деяких видів повністю. Населенні пункти, чия вода поступала безпосередньо з Рейну, були вимушені пити воду, привезену в рамках гуманітарної допомоги.
У рамках боротьби з подолання наслідків екологічної катастрофи була розроблена міжурядова програма "Рейн 2000", яка ставила перед собою грандіозні задачі: відновити якість питної води, знизити рівень забруднення до 70% протягом 10 років, спорудити резервуари для забрудненої води тощо.
Також була розроблена особлива програма "Лосось 2000". Річ у тім, що Рейн історично славився своїм виловом риби, проте з початку ХХ ст. лосось став потихеньку зникати з ріки, а після аварії зник зовсім. Був розроблений амбітний проект з заселення Рейну лососевих риб, але для цього було необхідно очистити саму ріку. На це в урядів Німеччини, Швейцарії й Австрії пішло 5 млрд марок (за ціною того часу), які вони витратили на точкове очищення води. На роботу ГЕС реалізація проекту не вплинула.
Результати кампанії перевершили всі очікування: вже у 1988 році у притоці Рейну було спіймано першого лосося, відтоді їх кількість тільки зростала. Завдяки своєчасній ліквідації аварії поблизу Базеля у 2001 році у Рейні було зареєстроване таке ж багатство і різноманіття флори і фауни, як і на початку ХХ сторіччя, в тому числі і ті види риб, що вважались вимерлими.
Порятунок Дніпра залежить виключно від нас самих. Влада може виділяти бюджет, приймати закони й видавати накази, проте цього всього не станеться, доки ми, українці, самі не усвідомимо важливість такого підходу.