Хоча всі розуміють, що державні підприємства потрібні нашим високопосадовцям переважно для збагачення менеджменту та олігархів і політиків, які їх на ці посади призначили. А збереження дефіцитного державного бюджету, це для прем’єр-міністра чудова можливість ручного управління бюджетними коштами, їх розкрадання, підкупу та отримання хабарів.
І ось тепер Арсеній Петрович проголошує, що готовий підписати текст цієї «покращеної» Угоди команди Порошенка. Хоча і не з усім там погоджується.
Тобто, після того, як цей документ перетворився із зобов’язуючого документу, з чіткими строками проведення кардинальних та швидких реформ, на багатосторінковий папірець, з купою до нічого незобовязучих загальних обіцянок, пан Яценюк погодився його підписати.
Браво!
Ще і залишив собі шпаринку, що він же не з усім погоджувався та, взагалі, йому цей документ нав’язала команда Порошенка. Тому потім всі докори про відсутність реформ та збереження всіх корупційних схем мають сипатися не на нашого «камікадзе», а на Петра Порошенка та його людей.
Так що, оцініть красу гри: Арсеній Петрович «розвів команду Порошенка як кошенят». Можна було би порадіти політичним здібностям пана Яценюка та пожалкувати про невміння чи небажання команди Порошенка наполягти на зобов’язаннях претендента на прем’єрську посаду щодо проведення кардинальних та швидких реформ. От тільки, що буде з країною вже за лічені місяці? В яку прірву приведуть ігри того, хто розглядає керівництво урядом лише як джерело для особистого збагачення та трампліну до президентської булави?
P. S.
Я не знаю, чи усвідомлює Петро Порошенко, що намагання домовитись з тим, хто точно не розглядає керівництво урядом, як можливість для проведення реформ, може привести українську державність до руйнування? І тоді вже ніхто не слухатиме виправдання, що хотіли єднатись та домовлятись.
Майже на сто відсотків впевнений, якщо Президент Порошенко не наважиться зламати ігри Арсенія Яценюка та піти на ризик формування технократичного уряду, який очолить не діючий політик, а хтось з публічно шанованих осіб, тоді Україну чекає жахлива політична та соціальна дестабілізація вже в найближчі місяці.
Насправді, зараз попри істерики та звинувачення у спробі узурпації влади з різних боків, є можливість такий технократичний уряд сформувати. Передумовами для цього можна вважати те, що ВО «Батьківщина», «Самопоміч» та «Радикальна партія» не претендують на посади в уряді. Таким чином, навіть, в разі спроби фракції партії «Народний фронт» піти в опозицію, можна буде сформувати коаліційну більшість під технократичний уряд для проведення швидких та кардинальних реформ. При цьому, слід враховувати, що не всі депутати фракції «Народного фронту» погодяться бойкотувати прийняття законів, які дозволятимуть проводити реформи.
Позиція ж західних партнерів буде визначатись не персоналіями, а конкретними кроками уряду та, взагалі, державного керівництва України щодо проведення реформ. І це вже буде видно по проекту державного бюджету на наступний рік.
Якщо державним бюджетом на 2015 рік будуть передбачені рішення про відмову від значної частини державних функцій, які породжують лише корупцію, повністю ліквідоване дотування вугільної галузі, житлово-комунального сектору, громадського транспорту, а також перехресне субсидування в енергетиці та на транспорті, передбачене кардинальне скорочення соціальних трансфертів, які держава не може забезпечити, а також будуть внесені зміни в Податковий кодекс, що передбачатимуть прискорення застосування процедур з трансфертного ціноутворенню та відмови з другої половини 2015 року від спеціальної системи оподаткування в аграрному секторі, яка дозволяє збагачуватись аграрним олігархам, тоді МВФ і лідери західних країн підтримають такий уряд.
Зараз від особистих рішень президента Порошенка залежить не тільки його особиста доля, а майбутнє України. Він може спробувати пограти в якісь середньострокові політичні ігри, з дуже непередбачуваними наслідками особисто для нього та для всієї країни, а може спробувати проявити готовність ризикувати заради швидких реформ.
Хочу Петру Порошенку ще раз нагадати його ж слова, що реформи, або проводяться швидко, або не проводяться взагалі.
А ще не можу не повторити слова Кахи Бендукідзе: «Не призначайте на посади тих, хто вже довів, що він не може».
Не готовність визнати ці дві думки в якості аксіом матиме непередбачувані негативні наслідки для України, для кожного з нас.