Вибачте, а хто в нас зараз при владі? Панове, поясніть, може я щось переплутав. Але наскільки я розумію, то повний контроль за виконавчою владою в Україні, в тому числі за силовим блоком зараз знаходиться у партії ВО «Батьківщина» на чолі з її лідером Юлією Тимошенко.
Саме бездарне керівництво цим силовим блоком призвело до здачі Криму російським окупантам. Зараз ми спостерігаємо таку ж здачу Сходу України.
Причому, здача ця відбувається в наслідок того, що військовим фактично забороняється застосувати зброю, чим і користуються російські окупанти та колаборанти на місцях.
А хто ж це свідомо блокує дії силовиків? Якщо почитати інформаційні повідомлення часу захоплення російськими окупантами Криму, і, зараз, Донбасу, то можна побачити, хто на засіданнях РНБО блокує рішення про застосування зброї. І це блокування, насправді, вже нагадує свідому державну зраду.
А те що без силового припинення діяльності російських диверсійних груп та озброєних колаборантів не обійтись, зрозуміло вже всім, як в Україні, так і за її межами. Наприклад, прем’єр-міністр Польщі Туск відкритим текстом сказав, що Росія зупиниться лише там, де Україна чинитиме збройний опір. Про теж саме кажуть і лідери інших країн.
Отже, в першу чергу, свої обов’язки по захисту територіальної цілісності України мають виконувати ті, хто наділений для цього повнотою державної влади та має можливість віддавати накази відповідним підрозділам правоохоронців та військових.
Безперечно, потреба у формуванні загальнонаціонального руху опору військовій агресії з боку Росії існує. Але цим мають займатися знову ж таки представники влади. Вони повинні його очолити та координувати на національному рівні.
Тоді, вибачте, чому цим займається лідер політичної сили, якій, формально, немає жодних владних повноважень? Чому замість того, щоб повернути до силового блоку тих високопрофесійних військових та правоохоронців, що зараз знаходяться у відставці, починається якась абсурдна гра зі створенням штабу опору, з невідомо з якими повноваженнями та можливостями? Про які три бригади територіальної оборони в Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській областях йдеться? Кому мають бути подані кандидатури командирів цих територіальних бригад для призначення? Чому саме вони мають розпочинати мобілізацію людей?
Якщо кадрові, патріотично налаштовані, військові потрібні країні, то чому їх не повертають на службу? У нас що створюється якась паралельна система влади на чолі з Тимошенко? Їй недостатньо впливу на своїх партійців, які зараз займають всі вищі державні посади?
Додаткового сюру додає те, що в той час, як пані Тимошенко оголосила про створення якогось свого Національного руху опору, її найближчий однопартієць, що виконує зараз обов’язки голови держави, заявив, що всі охочі захищати цілісність країни зі зброєю в руках, повинні записуватися до лав збройних сил та Національної гвардії. Тобто він закликав йти на службу до держави, а не займатися самодіяльністю, яка, скоріше може нашкодити ніж допомогти країні боронити суверенітет та територіальну цілісність.
Тоді про які три бригади територіальної оборони в Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській областях йдеться? Кому мають бути подані кандидатури командирів цих територіальних бригад для призначення? Чому саме вони мають розпочинати мобілізацію людей?
Виникає питання, навіщо вся ця показушна активність? Що це – бажання приховати доволі двозначну діяльність на засіданнях РНБО чи черговий піар-хід?
Якщо йдеться про приховування використання власного впливу з метою блокування рішучих дій влади по спротиву військової агресії з боку Росії, то з причинами цього в майбутньому доведеться ще розбиратися.
Якщо ж ми спостерігаємо лише чергову передвиборчу піар-активність кандидата в президенти України, то чи не здається їй та її штабу, що можна знайти менш безпечну для країни тему для самопіару?
Бо, як показує досвід, в тій сфері, де починається бурхлива активність Тимошенко, там слід очікувати вкрай негативних для країни наслідків. А зараз ми в тій ситуації, коли її деструктивна активність може, взагалі, призвести до втрати державності.