Мирослава Барчук
журналістка, членкиня Українського ПЕН
журналістка, членкиня Українського ПЕН
Публікації автора
-
Есей Мирослави Барчук про початок повномасштабного вторгнення та болючу емансипацію від російського й радянського минулого.
-
“Гасло “зло повинно мати імʼя” стосується всіх воєнних злочинців, яких ми розшукуємо”.
-
«Мені пишуть: ну що ви там, женете русню? На це не хочеться відповідати, тому що не завжди ми її женемо, і не так легко її прогнати. І це теж треба визнавати».
-
“Поневолені Росією народи самі вирішуватимуть свою долю. Нам важливо розуміти, які сценарії розпаду імперії є для нас добрими, а які – поганими”.
-
«Терорист не прагне вбити якомога більшу кількість людей ― він прагне, щоб про агресію дізналися якомога більше людей. Щоб здійснювати вплив, який має характер шантажу».
-
«Небезпечними є не якісь окремі прояви «великої російської культури», а її претензії на людяність і універсальність».
-
“Наші західні партнери після перемоги знімуть печать мовчання щодо критики української внутрішньої політики і вимагатимуть повернення до демократичних принципів”.
-
«Дисидентів було мало, але вони все одно запустили надважливі процеси, завдяки яким суспільство зараз трансформується».
-
"Саме влада відповідає за культурні цінності. Багато музейних команд були готові до евакуації й чекали команди згори. Часто команди так і не було."
-
«Величезне потрясіння може привести суспільство до солідарності чи, навпаки, до фрагментованості, коли кожен сам за себе, коли йдеться про елементарне біологічне виживання».
-
«Росіяни бачать себе як народ-месію, покликаний врятувати весь світ. Тому для них їхні діяння абсолютно виправдані і вони можуть дозволити собі що завгодно ― чинити ґвалт, застосовувати крайні форми насильства».
-
«Після перемоги ми все одно будемо мати понад 2000 км кордону з Росією і нам потрібно буде виробити мову для впливу на цей простір».
-
«Ми всі зараз стримуємо критику влади. А найбільш стриманими треба бути у військових питаннях».
-
«Нам потрібна своя русистика ― не на рівні культурології, а на рівні національної безпеки».
-
Триває так званий фазовий перехід і неможливо передбачити, як виглядатиме світ після цього. Але я припускаю, що він буде більше враховувати культурні лінії.
-
«Я викладаю україністику як частину європейської цивілізації. Від цієї формули я не відступаю 30 років. І зараз вона працює, бо вписана в цілий ряд західних інтерпретаційних парадигм, які чудово нам допомагають».
-
Зараз Україна ― це єдине питання, де демократи і республіканці голосують разом. Це є чудо. Але це є наслідок моральної позиції й особливої жертви людей на фронті і цілого українського народу.
-
Літературознавець розповідає, чому не варто викладати в школі "Войну и мир", про українофобію Булгакова та що нам робити із Гоголем.