Тридцятирічна монополія Росії на молдовському газовому ринку завершиться вже восени.
Немає жодних ознак, що Путін відмовився від своїх цілей щодо України і справді готовий припинити війну. Він просто тягне час. Чи розуміє це Трамп?
28 вересня в Республіці Молдова відбудуться парламентські вибори, що визначать політичний ландшафт країни на найближчі роки.
«Польща, як і Україна, розглядає Росію як головну загрозу».
Нова адміністрація США, схоже, зробила той самий висновок, що й стара: успіхи РФ в Україні дестабілізують Європу й суперечать національним інтересам США.
Стратегічне партнерство України, Туреччини й Азербайджану продовжує існувати — є основа, де ми можемо розвивати відносини.
Через вісім місяців після перемоги нової влади в Сирії знову спалахують бойові дії, що ставить під загрозу крихкий мир.
Україні та нашим партнерам потрібне цілісне бачення як зупинити “воєнну машину” РФ, яка, не скидаючи обертів, продовжує зростати.
У Білого дому та європейців різні версії того, про що домовилися Дональд Трамп і Урсула фон дер Ляєн.
Ілон Маск, володіючи значними статками і найпопулярнішою серед американців соціальною мережею Х (Twitter), однозначно має можливості впливати на суспільну думку, які вже частково
використовує.
Ніхто, крім Вашингтона, не може забезпечити нам декілька сотень перехоплювачів балістики. І з огляду на можливу конфронтацію з Пекіном США потрібно нарощувати виробництво ракет.
Росія більше не може вдавати із себе незамінного посередника на Південному Кавказі. Її позиції підточені війною проти України, зростанням турецького впливу й активізацією Китаю.
Молдовська політика має дві фундаментальні проблеми, за вирішення, яких ніхто так і не наважився взятися по-справжньому і які посилюються щоразу під вибори.
Трамп, сам того не бажаючи, може створити Путіну значно більші проблеми, ніж послідовніші й системніші західні лідери.
Про схеми і політичну ротонду, яку зводять до парламентських виборів у Молдові восени цього року.
Зовнішня політика адміністрації США щодо Української держави зазнає змін на фоні провалу мирних ініціатив.
Продовження російсько-української війни може бути до певної міри вигідне різним суб’єктам світової політики. Хоча мотиви в кожного гравця різняться.
Якщо уряд Мерца не зможе розв'язати хоча б частину невідкладних проблем, Німеччину ймовірно очікуватиме політична криза та прихід до влади радикальних популістів, що матиме негативні наслідки для
всієї Європи загалом.
Ані блокування Орбаном відкриття фундаментального кластера з Україною, ані загалом роль Будапешта не випадкові. Це узгоджене лібрето європейської родини і її Оди радості.
Україні необхідно навчитися проєктувати силу за межі власного регіону.
«Для Росії позбавити нас американської військової допомоги — фундаментальна умова будь-яких подальших розмов зі Сполученими Штатами».
Політичні погляди мусульманина-соціаліста Мамдані — це специфічна суміш лівого популізму й ідей соціальної справедливості у постмодерній версії.
У інтересах України — якомога скоріший, негласний чи офіційний компроміс між Вашингтоном та Тегераном, а також затухання протистояння між останнім та Єврейською Державою.
Граючи на самолюбстві президента, європейські держави Альянсу зміцнили свої зв'язки зі США. Але догоджання йому має свою ціну.
Чи можна сказати, що 12-денна операція Ізраїлю та удари США знищили ядерну програму Ірану?