Старший радник президента США Дональда Трампа і його зять Джаред Кушнер під час першої президентської каденції тестя міг мати причетність до трьох банківських рахунків на мільярди доларів. Кошти на ці рахунку надсилали уряди ОАЕ та Саудівської Аравії, і, відповідно до американського законодавства, Кушнер був зобов'язаний декларувати доступ до них. Але він цього не робив, йдеться в книзі журналіста-розслідувача Мет'ю Кола «Принци і злодії: таємна змова Джареда Кушнера й Мохаммеда бін Заїда з перекроювання Близького Сходу», уривок якої опублікував журнал Vanity Fair.
Ймовірна причетність Кушнера до таємних зовнішньополітичних домовленостей з'ясувалася випадково. В 2020 році Мет'ю Кол отримав інформацію від одного з джерел про те, що розвідка Нідерландів отримала доступ до зламаного айфону Кушнера і відстежила його вхід у банківський рахунок у Дубаї.
Сотні мільйонів доларів надійшли на цей рахунок з банку в Азербайджані. А сам Кушнер, ймовірно, робив перекази з дубайського рахунку іншим людям.
Отримати доступ до рахунку вдалося завдяки серверу, який видав завербований Нідерландами співробітник ГРУ Росії. В 2017 році нідерландська військова розвідувальна та безпекова служба – MIVD – викрила план прибуття до Великої Британії оперативника ГРУ і професійного хакера, що спеціалізувався на викраденні банківських даних. Вона запитала в Британії дозволу на його затримання, і Лондон відповів згодою.
Після прибуття росіянина до Англії йому повідомили, що він має два варіанти: бути заарештованим і обвинуваченим у шпигунстві або почати працювати проти свого роботодавця – ГРУ. І той погодився на співпрацю. Пізніше того ж року він надав нідерландським розвідникам доступ до віддаленого серверу, де серед інших файлів були дані з телефону Кушнера.
Розвідка Нідерландів намагалася з'ясувати, яким чином росіяни отримали доступ до айфону Кушнера. Він мав тоді найновішу модель – iPhone X із найсучаснішими заходами безпеки. На початку 2018 року MIVD знайшла в айфоні вразливість, що давала можливість переглядати екран телефону Кушнера, коли він ним користувався. Майже одразу після проникнення розвідслужба почала фіксувати кожне зображення екрана Кушнера під час користування і складати власний масив матеріалів стеження на своїх внутрішніх серверах.
Стежачи за телефоном Кушнера, вони виявили, що він використовує його для входу в банківський рахунок в ОАЕ. На той момент, коли нідерландські розвідники отримали доступ до телефона, на цей рахунок надійшли сотні мільйонів доларів із банку в Азербайджані. За їхньою початковою оцінкою, рахунок був пов'язаний з тамтешнім урядом.
З'ясувалося, що Кушнер, правитель ОАЕ Мохаммед бін Заїд і заступник наслідного принци Саудівської Аравії Мохаммед бін Салман могли мати негласну угоду. Мохаммед бін Салман хотів стати наслідним принцом. Мохаммед бін Заїд хотів зірвати ядерну угоду Барака Обами з Іраном, а Кушнер хотів, щоб обидва допомогли йому змусити палестинців піти на угоду, прийнятну для Ізраїлю.
На початку першої каденції Дональда Трампа бін Заїд та бін Салман, за інформацією автора книги, запропонували профінансувати «чорну касу», призначену для допомоги новій адміністрації в досягненні зовнішньополітичних цілей. Ідея полягала, зокрема, в тому, щоб допомогти оплатити обіцяну Трампом стіну між Мексикою і США.
Спершу двоє арабських монархів обговорювали з Кушнером внесок понад $10 мільярдів. Утім, за кілька місяців, коли бін Заїд почав тиснути на адміністрацію Трампа, щоб та підтримала прагнення бін Саїда стати наслідним принцом своєї країни і майбутнім королем, ширша ідея зовнішньополітичної «чорної каси» зійшла нанівець. Натомість спершу бін Заїд і бін Салман, а потім один бін Заїд внесли щонайменше 2 мільярди доларів як мінімум на два банківські рахунки для Кушнера. Неясно, як саме монархи організували спільні виплати на 2 мільярди доларів, але фактично вони поділили витрати навпіл.
Рахунок, умовно названий автором книги «Альфа», був відкритий у First Abu Dhabi Bank, яким керував брат Мохаммеда бін Заїда – Тахнун бін Заї. Починаючи з 2017 року, саудівці та еміратці переказали на цей рахунок близько 750 мільйонів доларів. «Альфа» мала використовуватися як зовнішньополітичний фонд.
За даними співрозмовника журналіста, Кушнер пообіцяв Мохаммеду бін Заїду, що просуватиме їхній порядок денний перед Трампом, якщо вони візьмуть участь у фонді. Він хотів нормалізації з Ізраїлем, щоб бізнес пішов угору. «Чорна каса» – спільний грошовий пул для позаоблікових дипломатичних цілей – була поширеною формою корупції в урядах арабських країн Затоки, пояснив співрозмовник.
Рахунок «Альфа» виглядав як джерело фінансування урядової програми ОАЕ, через яку бін Заїд виплачував зарплати своїм чиновникам або фінансував державні школи. Але те, як і через кого гроші надходили на рахунок, виказувало намір зберегти це в таємниці.
Нідерландські розвідники, які стежили за рахунком «Альфа», зауважили, що всі ці кошти надсилав банк в Азербайджані в американських доларах. Центральний банк Азербайджану утримує високий рівень доларів США у своїх резервах, але не дотримується найвищих стандартів банківської прозорості. Як наслідок, азербайджанські банки стають перевалковими пунктами для великих переказів, у яких іноземну валюту обмінюють на еквівалентну суму в доларах. Для аудиторів ця тіньова операція непомітна.
Поверхневий аудит, який намагалися провести нідерландці, стежачи за айфоном Кушнера, виявив не більше ніж те, що виглядало як пов'язаний з урядом Азербайджану банківський рахунок, з якого надіслали сотні мільйонів доларів на рахунок у Дубаї. Але був ще один аспект рахунку «Альфа»: Кушнер не був власником рахунку в First Abu Dhabi Bank. Він був розпорядником рахунку, яким керувала і володіла еміратська благодійна організація.
Благодійну організацію використовували як прикриття для переміщення грошей на підтримку таємних військових і розвідувальних операцій країни за кордоном. Зокрема, забезпечували таємні програми закупівлі зброї ОАЕ, розповіло конфіденційне джерело, яке мало безпосередню інформацію про програму розповсюдження озброєнь, яку вела ця благодійна організація. Це джерело повідомило, що еміратці вважали: статус благодійної організації робить її міжнародні операції менш імовірним об'єктом ретельної перевірки і тому слугує зручним прикриттям.
Як розпорядник Кушнер мав доступ до рахунку і теоретично міг здійснювати операції, але формально рахунок не був його. Адвокат Кушнера заявив, що той не укладав жодних домовленостей чи угод з лідерами або посадовцями іноземних держав, які не були б погоджені президентом Сполучених Штатів і не відповідали б найкращим інтересам США.
Незалежно від того, був він розпорядником чи власником, старший радник президента був зобов'язаний за федеральними нормами й вимогами Податкової служби США задекларувати свій доступ до рахунку. Якщо про це не повідомили уряд США, якщо уряд цього не схвалив і якщо це не відображено в його податкових деклараціях, доступ Кушнера до рахунку «Альфа» міг порушувати американське законодавство. Адвокат Кушнера заперечив, що його клієнт мав зв'язок з благодійною організацією чи банківським рахунком в ОАЕ або знав про них, і заявив, що той дотримувався всіх юридичних вимог у відносинах з іноземними урядами.
Окрім рахунку «Альфа», Мохаммед бін Заїд вніс гроші щонайменше ще на один рахунок, призначений для Кушнера. До весни 2018 року наслідний принц перевів близько мільярда доларів до Ізраїлю через Азербайджан. Це умовно названий автором книги рахунок «Бета». Неясно, як прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу вперше дізнався про гроші бін Заїда для Кушнера, але особа, поінформована про рахунок, розповіла автору книги, що прем'єр заохочував Кушнера покласти ці гроші в Центральний банк Ізраїлю – так, щоб це виглядало як урядовий рахунок. Також неясно, як Кушнер використав гроші, які ОАЕ поклали для нього на рахунок «Бета», але, за словами особи, обізнаної з цими коштами, їх було призначено на особисту вигоду Кушнера. Проте, як і з рахунком «Альфа», підказки крилися в тому, як цим рахунком керували.
Центральний банк Ізраїлю не веде особистих рахунків. Банк зберігає й переказує лише державні кошти. Урядові рахунки працюють за системою «двох ключів», яка вимагає, щоб будь-який переказ із рахунку здійснювали дві уповноважені особи, – це механізм контролю. Нетаньягу вимагав, щоб Кушнер повідомляв його перед здійсненням будь-яких операцій із рахунку «Бета».
Для цього Кушнер передавав свої повідомлення через посла Девіда М. Фрідмана, який часто зустрічався з Нетаньягу. Коли гроші лежали в Центральному банку, пов'язати платіж бін Заїда із Кушнером було б важко. Неясно, чи мали розвідники в Нідерландах бодай якісь ознаки існування рахунку «Бета». Посол Фрідман заперечив, що знав щось про гроші ОАЕ, надані Кушнерові, чи був до цього причетний, а також що передавав повідомлення від імені Кушнера.
«Мені абсолютно нічого не відомо про жодне з цих тверджень, а конкретні твердження про мене чи мою нібито участь у цій нібито схемі на 100% неправдиві», – сказав він. Адвокат Кушнера також заявив, що Кушнер «не має жодного уявлення» про такий рахунок, і наполіг, що «жодних рахунків немає й ніколи не було».
Вочевидь, перед Кушнером постало завдання перемістити гроші з рахунку «Бета» в Ізраїлі на інші рахунки, де він мав би доступ до коштів, який неможливо відстежити. Одна людина, яка працювала з Кушнером над виведенням грошей з Ізраїлю, сказала, що значна їх частина потрапила на банківські рахунки на Кіпрі, перш ніж її перемістили далі.
Під час таємної фінансової домовленості Кушнера з бін Заїдом з'явився третій, окремий рахунок. У межах таємного потепління дипломатичних відносин між Ізраїлем і ОАЕ Кушнер допоміг домовитися про згоду Ізраїлю захищати ОАЕ в разі масштабного іранського військового нападу. Однак ОАЕ мали покрити вартість цієї екстреної оборони, і уряд таємно здійснив ще один переказ до Центрального банку Ізраїлю. Це було щось на кшталт оборонного фонду на чорний день. Разом ці три рахунки втілювали таємну зовнішню політику, яку Кушнер узгодив із лідерами Ізраїлю, ОАЕ та Саудівської Аравії.
Хоча посада Кушнера як старшого радника президента була неоплачуваною, він був офіційним державним службовцем. Його посада не лише вимагала фінансового декларування відповідно до етичних норм, а й зобов'язувала щороку роботи в Білому домі подавати як публічну, так і конфіденційну фінансову форму – Звіт про публічне фінансове декларування для персоналу виконавчої влади, відомий також як декларація 278e. Оскільки Кушнер мав доступ до державної таємниці, він був зобов'язаний задекларувати будь-який банківський рахунок, до якого мав доступ як розпорядник – або як вигодонабувач.
Крім того, американське законодавство вимагає, щоб громадяни, які лобіюють інтереси іноземної держави, декларували себе й країну, в інтересах якої вони діють, у Міністерстві юстиції.
Позиція Кушнера
Кушер прокоментував публікацію уривку в X. Він заперечив усе викладене в книзі.
«Твердження, які висуває цей автор, абсолютно божевільні й ніколи не мали місця. Ми офіційно спростували кожне з цих тверджень, однак автор не надав жодного доказу на підтвердження бодай одного з них. Не було надано ані банківських виписок, ані записів про перекази, ані номерів рахунків, ані дат операцій чи інших перевірених деталей на підтримку цих надзвичайних звинувачень.
У згаданий період я був однією з найпильніше досліджуваних людей у світі: під прицілом інтенсивного висвітлення в медіа, кількох розслідувань Конгресу й розслідування спеціального прокурора. Я добровільно співпрацював із цими розслідуваннями, давши понад 30 годин свідчень. Жодне з цих тверджень ніколи не виринало – бо жодної з цих подій ніколи не було.
Це обурливі вигадки, які подають як журналістське розслідування. Це не журналістика. Це суміш фантазії, вигадки й пропаганди, написана людиною, яка або має серйозні психічні проблеми, або діє зі злим умислом», – сказав він.