Як ви оцінюєте становище Європейського союзу, з погляду безпеки в умовах зростання тиску Росії?
Питання полягає у складності переформатування трансатлантичних відносин і спробі адаптуватися до нової американської політики у сфері оборони та безпеки. Очевидно, що Європа має робити більше й ухвалювати відповідні рішення. Проблема в тому, що ці рішення потребують часу. Усі європейські плани мають свої часові орієнтири, і я не знаю, чи матиме Росія терпіння чекати, поки Європа «нормалізується». Багато що також залежить від розвитку ситуації на українському фронті. Я б виокремив три ключові моменти.
По-перше, Європа повинна робити значно більше й суттєво пришвидшити всі процедури. По-друге, не можна вважати, що навіть у разі досягнення миру у війні проти України, Росія відмовиться від агресивної політики щодо Румунії.
По-третє, ми маємо й надалі підтримувати Україну — передусім фінансово й військово. Водночас ми повинні вчитися в України двох речей. Перше — як ведеться асиметрична війна. Україна показала, що країна, яка не має флоту, змогла знищити близько 40% флоту в Чорному морі. Друге — це технологічні спроможності, зокрема розвиток дронів. У цій сфері можливе тісне співробітництво, зокрема і з Румунією.
Як Румунії вдається балансувати між США та Європою, з огляду на те, що ваша країна тривалий час була важливим стовпом американської присутності в регіоні?
Ми також намагаємося адаптуватися до нової американської оборонної політики. Ви знаєте, що у жовтні США оголосили про скорочення чисельності своїх військ, які перебували тут впродовж десяти років. Я вважаю це помилкою, стратегічною помилкою з боку США. Нині ми маємо близько 11 тисяч американських військових у Балтійському регіоні, в Польщі, і менш ніж тисячу — в Румунії. Це подає неправильний сигнал Росії — ніби Чорне море не має такого ж значення. А це лише зробить Росію ще агресивнішою.
Ми продовжимо інвестиції в оборону й маємо їх пришвидшити. Це означає збереження співпраці зі США та намагання утримати американський контингент у Румунії. Водночас потрібно інтенсифікувати співпрацю з європейськими партнерами: з Францією, яка очолює бойову групу НАТО в Румунії, з Італією — у Болгарії, а також з Німеччиною.
Чи потрібен Європі чіткий лідер у сфері безпеки — скажімо, Франція або Німеччина? Як має виглядати цей формат?
На цей момент президент Макрон і канцлер Мерц взяли на себе цю лідерську роль. Велику Британію також не можна виключати — вона відіграє важливу роль. Подивимося, як розвиватиметься ситуація після президентських виборів у Франції (2027 рік — LB.ua).
Чи не здається вам, що тоді у Європи є лише два-три роки для серйозної підготовки до нових ризиків, у разі якщо у Франції прийдуть до влади ультраправі?
Я вважаю, що сьогодні головний ворог Європи — це час. Ризик полягає в тому, що на тлі американського часткового відходу з Європи Росія може спробувати перевірити, чи працює стаття 5 НАТО, і скористатися слабкостями, які в Європи ще залишаються.
Чи зберігаєте ви довіру до трансатлантичних відносин сьогодні?
Важко передбачити, як саме розвиватимуться трансатлантичні відносини, оскільки це залежить від дуже чутливих питань — зокрема внутрішньополітичних процесів, а також від характеру відносин між Росією та європейськими державами.
Чи допускаєте ви, що Росія та США можуть вести закулісні переговори щодо України — і простору союзників — за спиною Європи?
Росія прагне відновити паритет між Сполученими Штатами та колишнім Радянським Союзом, який існував до періоду Горбачова. Це видно і в нинішніх переговорах: їй вдалося відсунути європейські країни, зокрема Велику Британію. Переговори нині відбуваються переважно у двосторонньому форматі, звісно, із залученням президента України, коли Україну запрошують до дискусій. Я вважаю, що Росія намагається скористатися прагматизмом і бізнес-орієнтованим мисленням частини американських еліт. Ми бачили заяви президента Зеленського про економічні угоди на трильйони доларів — це дуже великі суми. І це може призвести до більшого зближення американців з росіянами, ніж нам хотілося б.
Як ви сьогодні оцінюєте російський вплив в Румунії?
Без Польщі та Румунії не може існувати жодної коаліції держав, здатної ефективно підтримувати Україну. Якщо Росії вдасться сформувати в Румунії владу, яка — навіть не будучи проросійською — зменшить підтримку України, Київ матиме серйозні проблеми. Згадайте: коли Росія заблокувала українські порти в Чорному морі, весь український експорт ішов через Дунай і румунські порти. Що було б, якби Румунія тоді припинила допомогу? Росія це чудово розуміє і робитиме все можливе — підкреслюю, все можливе — щоб підірвати політичну й соціальну стабільність у Румунії через гібридні атаки, кібератаки, саботаж, аби зменшити суспільну й політичну підтримку України.
Нещодавно була здійснена атака на Буджак. Чи розглядаєте ви цей епізод, як частину ширшого протистояння у чорноморському регіоні, яке ви згадали?
Буджак — зокрема район Маяків — є зоною, яку Росія намагається ізолювати від решти Одеського регіону. Це також територія, що має комунікацію з Румунією. Я не маю інформації, чи є якась координація з цього напрямку (між Україною та Румунією, — LB.ua).
Останнім часом активізувався дискурс про можливе об’єднання Молдови з Румунією. Це політична риторика чи реальні плани?
Президентка Мая Санду згадувала цю можливість у контексті сценарію, за якого Росія може наблизитися до Одеси. Якщо росіяни дійдуть до Одеси, ідея об’єднання могла б стати варіантом, який служив би Молдові як крайній захід.