Втручання Кремля в українські вибори ведеться на 4 рівнях, головна мета - анулювати досягнення Революції Гідності і показати Україну нездатною до самостійного розвитку.
Про це пише науковий співробітник Карлового університету (Прага) Олександр Морозов у своїй статті для Delfi.
«Основна мета Кремля - показати в глобальній політиці образ дестабілізованої України і тим самим - що весь постмайданний розвиток України прийшов до катастрофічного кінця, обнулити тим самим і весь Євромайдан, і всі ті сили, які здійснили важливий відрив України від середовища, в якому Кремль веде гегемоністську політику, вважаючи себе "господарем Євразії"», - упевнений Морозов.
За його словами, до 2014 року Кремль не підважував суверенітет України і вважав, що веде роботу в рамках концепції "м'якої сили". Але після втечі Януковича 22-23 лютого 2014 року, рішення Путіна вивезти його з території України, а потім і рішення Ради безпеки РФ почати операцію з анексії Криму вся кремлівська політика щодо України перемістилася із зони "м'якої сили", економічного шантажу, опори на дружній український великий бізнес у зону глобального геополітичного конфлікту.
Повністю змінилися і механізми впливу Кремля на внутрішню політику України: почалася "гібридна війна" у всіх її можливих формах. Російський вплив на внутрішню політику України після 2014 року має чотири рівні.
Рівень перший - вплив війни. Передусім російський вплив представлено самим фактом агресії і тим, що Росія створює "повсякденність війни". Війна проникає дуже глибоко, породжуючи кілька різних реакцій, що мають і політичну проекцію.
«Кремлівські медіа охоче спираються на побутовий цинізм, при якому будь-які слова і дії не тільки українських і російських, а взагалі всіх політиків світу тлумачаться як егоїстичні і продиктовані тільки особистими інтересами. Політики наживаються на війні, тоді як проста людина хоче миру. З цією тезою зручно працювати тим політичним силам в Україні, які виступають з позицій примирення з Росією на її умовах. Ця теза надзвичайно вигідна і Кремлю, оскільки дозволяє будувати свою пропагандистську лінію на схемі "простий народ України хоче миру - політики хочуть війни"», - вважає Морозов.
Другий рівень - вплив медіа. Навіть і з початком війни медіа-можливості Кремля в Україні далеко перевищують можливості формувати свій порядок денний у будь-якій країні, оскільки практично все населення України говорить і розуміє по-російськи і має спільну "культурну клавіатуру" з Росією.
«Поширення в російських медіа будь-яких відомостей про українських олігархів, про старі чи нові політичні партії або закулісні альянси, прокачування в російських генераторах новин негативної інформації про українську економіку - все це легко перекидається на територію України - і в експертну журналістику, і на рівні "сарафанного радіо". Головні хаби з виробництва російського медіа-потоку постійно підтримують тему України», - стверджує політолог.
Третій рівень впливу здійснюється через політичні та економічні групи, формування яких тісно пов'язане з Росією і навіть вже безпосередньо з періодом путінського правління. Такі українські олігархи можуть сприяти проросійським кандидатам і на виборах 2019 року.
Рівень четвертий - вплив так званих "проросійських" політичних партій. Прямий вплив Кремля на українські вибори пов'язують передусім з Опозиційним блоком і політичними проектами, що виникають в його орбіті: Медведчука, Льовочкіна і Бойка. План Кремля на вибори в Україні полягає в тому, щоб зробити ставку не на президентські вибори, а на вибори у Верховну Раду, щоб значно збільшити свою фракцію і привести Медведчука на посаду віце-спікера. При цьому політолог зазначає, що сама політика Кремля напередодні виборів не сприяє поліпшенню становища проросійських партій, тому вони не можуть виступити з жодними переконливими для електорату ідеями зниження напруження і примирення.