«СИЛА ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ ПОЛЯГАЄ НЕ В ТОМУ, ЩОБ ПРИХОВУВАТИ НАЯВНІСТЬ ВНУТРІШНІХ ПРОБЛЕМ, А В ТОМУ, ЩОБ ЇХ ВИЗНАВАТИ І ДОЛАТИ»
В своєму інтерв'ю LB.ua рівно рік тому Ви сказали, що "третина МЗС є баластом, який потрібно звільнити". Чи вдалось за цей рік позбавитись цього баласту?
Скажу відверто, що рік тому в мене були, напевно, занадто оптимістичні сподівання на те, якими темпами можна буде цього баласту позбуватися.
Але процес розпочато. Буквально минулого тижня я підписав наказ про звільнення з дипломатичної служби одного з колег, за підсумками дисциплінарного провадження. Це консул в одній з європейських країн, який не з'являвся на робочому місці кілька днів. А коли з'явився, то був у нетверезому стані.
За цей рік, якщо я не помиляюсь, приблизно 5 колег були звільнені за результатами дисциплінарних проваджень.
Мій принцип — сила дипломатичної служби полягає не в тому, щоб приховувати наявність внутрішніх проблем, а в тому, щоб їх визнавати і долати.
Безумовно, такими темпами ми систему не реформуємо. 19 грудня набув чинності закон про дипслужбу. Розроблено практично всі нормативно-правові акти, які потрібні для його імплементації, робота над частиною вже на завершальній стадії. І от тоді з'являться ще додаткові інструменти для того, щоб процес оздоровлення і зміцнення дипслужби йшов більш швидкими темпами.
Які результати оцінювання дипломатів?
Відверто скажу, що до певної міри я розчарований результатами щорічного оцінювання, на який покладав дуже великі сподівання. Це те, що заміняє механізм, який колись називався атестація. Оцінювання цього року відбулося вперше. Оскільки закон про дипслужбу ще не набув чинності, ми йшли за загальними правилами, розробленими Національним агентством з питань держслужби для всіх держслужбовців. Ну і безумовно, специфіка не могла бути врахована. Тому цей перший досвід можна назвати достатньо скромним.
Скажу, що з усіх колег апарату міністерства (бо результати закордонних дипломатичних установ ще підбиваються), які підлягали оцінюванню — 359 осіб, лише один колега отримав негативну оцінку.
З одного боку мені приємно, що я працюю в такому майже ідеальному колективі. Але якщо говорити відверто, то тут є дві вади. Перша, це сама система цього оцінювання, яка є достатньо складною і, очевидно, це призвело до часто формального до неї ставлення.
Вада друга — в окремих структурних підрозділах керівники не знайшли в собі мужності поставити об'єктивну оцінку своїм підлеглим.
Тому от ці два фактори і зіграли свою роль і ми отримали такі результати.
Щодо механізмів оновлення. Ви покладали великі надії на відкриті конкурси. Чи виправдали вони це себе?
Що стосується конкурсів, то тут у мене діаметрально протилежна констатація. Остаточні цифри за цей рік називати ще рано, бо конкурси ще тривають. Але з тих, які вже завершені, то за 11 місяців ми винесли на конкурс 140 посад. Це дуже багато, жодне інше міністерство (в силу того, що інші міністерства проводять конкурси лише в свій апарат, а ми – також до закордонних дипломатичних установ) не провело такої величезної роботи.
На ці 140 посад було подано 1028 заяв, що теж дуже багато. Основна частина конкурсів стосувалася посад в закордонних установах - 121 посада, і 19 посад — в центральному апараті. В тому числі 9 посад керівного складу, категорії «Б».
На закордон в середньому 14 заяв на одне місце, рекорд - 27 заяв на одне місце.
Коли мене колеги або журналісти питають, що, мовляв, в МЗС всі конкурси наперед визначені і тому не варто брати в них участь, то я не вдаюсь у тривалі дискусії, а просто наводжу цифри — вони, як правило, є найбільш переконливими.
Отже, з усіх 140 оголошених конкурсів 90 закінчилися визначенням переможця. 50 конкурсів закінчилися безрезультатно — кандидати на заміщення цих посад не відповідали нашим очікуванням.
І це є відповіддю на голослівні закиди про те, що переможець наперед завжди визначений. В середньому третина конкурсів закінчується без переможця, є конкурси, які оголошуються тричі поспіль і все одно закінчуються без переможців.
19 грудня уже набув чинності закон про дипслужбу. Але шлях до його прийняття був тернистим. Після вибору одного з кількох варіантів і навіть прийняття парламентом президент його ветував — через пункт про попереднє узгодження послів у Верховній Раді. Наскільки принциповим було це положення?
Президент України, коли приймав рішення про ветування прийнятого ВР закону, виходив з своїх конституційних повноважень. Чинна конституція України не обумовлює право президента на призначення глав дипломатичних представництв через отримання попереднього погодження з боку комітету ВР. Комітети ВР не є тим органом, з якими президент, відповідно до Конституції, має консультуватися перед прийняттям цього рішення.
Депутати, які внесли цю поправку, що була спочатку і схвалена ВР, апелювали до досвіду США, де потрібна згода Сенату на кандидатури послів. Але я вважаю, що це є не зовсім коректним прикладом — США живуть відповідно до конституції і до законодавства США. Коли в Конституції України буде норма про те, що президент призначає послів після консультацій з парламентом, тоді ми як виконавча гілка влади будемо виконувати цю норму.
Чи означає це, що МЗС не враховує точки зору депутатів, при призначенні послів на посади? Ну і ігнорує повністю їх зауваження?
Уже півтора роки відповідно до ініціативи Міністерства закордонних справ всі посли після їх призначення запрошуються на засідання Комітету з закордонних справ, де їх члени комітету заслуховують, знайомляться, задають ті питання, які їх цікавлять. Тому депутати не стоять осторонь зовнішньополітичної діяльності.
Що ж до призначень глав дипломатичних представництв то, повторюсь, це є виключними повноваженнями глави держави.
Ще про міжвідомчу співпрацю. Влітку на нараді послів президент України сказав, що нарешті керівником Служби зовнішньої розвідки став діючий дипломат і це має покращити міжвідомчу співпрацю. Наскільки це відповідає дійсності?
Це повністю відповідає дійсності. І діяльність Єгора Валерійовича Божка на посаді голови Служби зовнішньої розвідки дозволяє, я це справді можу підтвердити, дуже тісну взаємодію між зовнішньополітичним і розвідувальним відомством. Хоча наші функції і методи роботи є різними, але ми спільно працюємо на зовнішньополітичному фронті.
Тому я щиро радий досягнутому рівню і якості взаємодії. Сподіваюсь, що вона буде продовжуватися безвідносно до того, хто буде стояти на чолі цих відомств у майбутньому.
Для закріплення цієї інституційної взаємодії в законі “Про дипломатичну службу” передбачена можливість відряджень на певний період часу працівників дипслужби до Служби зовнішньої розвідки. І навпаки. Це модель британської дипломатичної служби і Мі-6. Так що це нормальна і правильна взаємодія, яка дає абсолютно практичні, чіткі, конкретні результати.
Прийнято бюджет України. Чи отримав МЗС те, на що сподівався?
Сподівання — це справа минулого. А ми живемо завжди в теперішньому часі. Тому ми як виконавча гілка влади будемо виконувати той бюджет, який прийнятий ВР України. Бюджетні асигнування в 2019 році на дипломатичну службу залишилися практично на рівні 2018 року. Шляхом оптимізації витрат і шляхом визначення пріоритетів будемо працювати в тих умовах, які визначено законодавцями.
Разом з тим, можна гордитись тим, що МЗС не тільки фінансується з бюджету, а є також джерелом доходів держбюджету – за рахунок консульського збору. За 11 місяців цього року ми вже перевиконали річний план консульських надходжень на 15%. Станом на листопад було отримано 1 мільярд гривень. Якщо врахувати ще грудень, то за рік вийде десь 1 мільярд 100 мільйонів гривень.
У порівнянні з минулими роками це значно більше. За рахунок двох компонентів. Перший, це зростання кількості віз, які оформлюються для іноземців. І друге - це зростання попиту на паспорти для громадян України, які перебувають за кордоном. От за 11 місяців цього року оформлено близько 100 тис паспортів для громадян України. Це пов’язано як з частими поїздками, так і з значною кількістю дітей, які народжуються за кордоном і зараз документуються паспортами, а не проїзним документом дитини, як це було раніше. Тому ми намагаємось максимально забезпечувати українців за кордоном консульськими послугами.
Ваші плани про відкриття Українського інституту і його філій за кордоном не постраждали?
Відверто скажу, що це єдиний напрямок, який отримав додаткове, порівняно з 2018 роком, фінансування. Я вважаю, що як на перший рік практичної діяльності Українського інституту це достатні кошти, щоб почати працювати.
Крім того, станом на сьогодні ще незавершена розробка необхідної нормативно-правової бази, яка б дозволила Українському інституту вже вести практичну діяльність в усьому спектрі, на який він націлюється. На це теж, очевидно, піде певний час. Тому драматизму немає жодного.
Де будуть відкриті перші представництва?
Говорили про деякі столиці. Але поки немає для цього відповідної нормативно правової бази, це з категорії побажань.
«МИ НЕ МАЄМО ПРАВА ЗАЛИШИТИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ, ДЕ Б ВОНИ НЕ ЗНАХОДИЛИСЬ, БЕЗ КОНСУЛЬСЬКОГО ЗАХИСТУ»
Недавно був непродовжений “великий” Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Росією. Чи зміниться у зв'язку з цим рішенням організаційно-штатна структура наших диппредставництв в Росії?
Ні штат, ні чисельність наших дипломатичних і консульських установ не пов'язані з наявністю чи відсутністю Договору про дружбу і співробітництво з Росією. Як про це вже неодноразово заявляв міністр закордонних справ, наші 5 установ у Росії (а це посольство в Москві, генеральні консульства в Петербурзі та Ростові-на-Дону, а також консульства в Єкатеринбурзі та Новосибірську) працюють виключно на захист національних інтересів України і громадян України.
Що це означає на практиці? Уявімо, що свого часу було би прийнято рішення про розрив дипломатичних відносин, як багатьма пропонувалося на початку 2014-15 рр. І от відбувається те, що сталося наприкінці листопада, і більше двох десятків наших військовослужбовців потрапляють у полон до росіян. Хто міг би, крім Червоного Хреста, їх відвідати в місцях утримання? Пересвідчитися, як до них насправді ставляться, в якому вони фізичному і моральному стані, що їм потрібно?
Наразі це відбувається?
Так, це відбулося. Наші консули в Москві змогли отримати дозвіл на відвідання полонених моряків. З усіма без виключення військовополоненими були проведені зустрічі. Було констатовано, в яких умовах вони утримуються. Отримані їхні прохання щодо забезпечення побутовими речами. Наші консули негайно повідомили всіх рідних в Україні цих військовополонених, про факт зустрічі, їхній стан і умови утримання. Також консули тут же переказали на рахунки в відповідному російському СІЗО матеріальну допомогу, щоб наші полонені могли придбати речі першої необхідності у в'язничній крамниці.
Консули вже ведуть роботу для того, щоб найближчими днями укласти угоди з адвокатами, які будуть у рамках відповідних судових процесів доводити їхній статус військовополонених і захищати їхні права. Якби наших дипломатів не було в Росії, то я не уявляю, як ми б могли забезпечити виконання цих функцій.
Після закінчення договору на якій законодавчій базі базується діяльність консульств?
Між Росією і Україною продовжує діяти двостороння Консульська конвенція. І навіть якби її не було, то і Україна, і Росія є сторонами Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. Отже розрив Договору про дружбу і співробітництво - бо нема ні дружби, ні співробітництва, не тягне за собою автоматичного скорочення чи ліквідації консульської або дипломатичної присутності. Це різні речі.
Хоча консульських співробітників і працівників посольства не так багато. Це той мінімум, який необхідний для того, щоб проводити щоденний консульський прийом в усіх цих 5 установах: величезна кількість наших громадян приходить для обміну паспорта, щоб дати довіреності своїм рідним і близьким, які на території України могли б від їхнього імені вчиняти ті чи інші дії. Отже консульські послуги є дуже затребуваними. Ми не маємо права залишити громадян України, де б вони не знаходились, без консульського захисту і без консульських послуг.
«ЗАКЛИКАЄМО ВЖЕ ЗАРАЗ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ПЕРЕВІРИТИ СВОЮ НАЯВНІСТЬ У СПИСКАХ ВИБОРЦІВ, ЯКІ БУДУТЬ ФОРМУВАТИСЯ»
Наступного року вибори. Як МЗС готується до виборів в закордонному виборчому окрузі?
Наразі виборча кампанія не стартувала, старт їй дає Центральна виборча комісія. Але вибори президента України вже призначені ВР. Відповідно, МЗС вже розпочало підготовку. В чому це полягає? Є декілька аспектів.
Перший — це сприяння роботі міжнародних і іноземних спостерігачів, які прибуватимуть до України для спостереження за виборчим процесом.
Другий аспект, більш важливий і більш трудомісткий — це сприяння проведенню виборів у закордонному виборчому окрузі. Закордонний виборчий округ — єдиний, в який входять всі ті установи, які знаходяться за кордоном. Безумовно, не посольства і не консульства проводять вибори, їх проводять дільничні виборчі комісії. В тих країнах, де достатня кількість громадян України, ці виборчі комісії формуються якраз з цих громадян.
Зараз ведеться робота (в першу чергу інформаційно-роз’яснювальна), щоб громадяни України, які проживають за кордоном чи довготерміново там перебувають, знали як перевірити свою наявність у списках виборців. Робити це потрібно заздалегідь. Тому що дуже складна логістика доставки виборчих списків, бюлетенів і т.д. І ми закликаємо вже зараз громадян України перевірити свою наявність у списках виборців, які будуть формуватися. І в спокійному, не пожежному порядку, вжити необхідних кроків для включення до цих списків, якщо вони мають намір голосувати. З цією метою нами розроблено відповідну пам'ятку про алгоритм дій.
За моєю інформацією, уточнення списків виборців МЗС провів ще в березні. Для чого була така поспішність? Чи було це пов'язано з чутками про можливість дострокових виборів?
Справа в тому, що закордонні виборчі дільниці існують на постійній основі, вони не утворюються до кожних виборів. Так само на постійній основі оновлюються дані державного реєстру виборців. Всі, хто стає на консульський облік, їхні дані передаються до державного реєстру виборців. А коли термін консульського обліку (якщо ідеться про тимчасовий) закінчився, то вони звідти виводяться. Отже це постійний процес.
А чи плануються зараз зміни консульських округів?
Зміни плануються. В першу чергу, це пов'язано з тим, що в 2018 році було відкрито дві нові консульські установи: генеральне консульство України в Едмонтоні і відповідно завершено розподіл консульських округів між посольством в Оттаві, генеральним консульством в Торонто та новоутвореним генеральним консульством в Едмонтоні. Тому до кінця цього року до ЦВК буде внесено подання про утворення нової виборчої дільниці і перерозподіл виборчих округів, які будуть співпадати з консульськими округами.
Приблизно така ж ситуація з нововідкритим консульством України в Анталії (Туреччина). Там частина консульського округу, яка належала до посольства України в Анкарі, уже відведена до консульського округу України в Анталії, де проживає найбільша кількість громадян України. Анталія - це не тільки туристи, як може здатися на перший погляд. Тому так само буде внесено до ЦВК подання про утворення нової виборчої дільниці в Анталії. І, відповідно, скорочення виборчого округу, який віднесений до нашого посольства в Анкарі.
Ми, як виконавча гілка влади робимо все необхідне для того, щоб всі ті громадяни України, які мають намір реалізувати своє виборче право, могли це здійснити.
Ініціатива МЗС про створення електронних консулів — чи буде залучений електронний консул до виборчого процесу? І на якому етапі реалізації проект взагалі.
З виборами безпосередньо цей проект не пов'язаний. Так, ми вдосконалюємо реєстр консульського обліку, щоб дані швидше і легше передавалися до державного реєстру виборців. Зараз це досить трудомісткий процес, бо різні дані в різних форматах і консули вимушені витрачати дуже багато часу на це. Це завдання маємо реалізувати ще до президентських виборів.
А взагалі “електронний консул” — це не установа, а це функціонал. Це програмний продукт, який дозволить громадянам України легше отримувати консульські послуги, без поїздки до консульства в тих випадках, коли це можливо. Тим самим також розвантажить консулів від величезної паперової роботи, яку вони вимушені робити, після того, як прийом громадян завершився.
Цей проект ми розпочали на початку 2018 року і він розрахований до 2021 року включно. У 2018 ми реалізували перший етап. Громадяни України цього не відчули, це наша внутрішня кухня. Наступного року буде здійснено перший великий елемент “електронного консула”, який уже побачать наші громадяни за кордоном — електронна черга, щоб можна було записатися через інтернет з дому і прийти на конкретний час, не гаючи часу в черзі. Передусім, для отримання паспорта та вчинення нотаріальної дії, де обов’язкова особиста присутність заявника.
Не секрет, що уже зараз відбуваються інформаційні атаки на окремих дипломатів, кібератаки на інфраструктуру МЗС. А перед виборами буде загострення. Чи готовий МЗС до такого розвитку подій?
Безумовно, ця загроза є. При чому навіть цього року ми вже успішно пережили кілька кібератак. На відміну від 2017 року, в 2018 році було інвестовано досить значні бюджетні кошти в інформаційну безпеку. І зараз я можу сказати, що інформаційна інфраструктура міністерства є сучасною і на рівні викликів сьогодення. Звісно, 100% гарантії від кібератак і від їх негативних наслідків ніхто дати не може, але зараз, за оцінкою профільних фахівців, ми справді перебуваємо на сучасному технологічному рівні. Тому технічно ми готові.
А що це за атаки були?
Це були атаки не тільки на МЗС, а і на інші державні структури. Колегами з кіберпідрозділів СБУ і Держспецзв’язку джерело кібератак встановлене – як правило, це були хакерські групи, які пов’язані з Росією.
ВІЗИ, БЕЗВІЗ, «ДРУГ» І ІНШІ КОНСУЛЬСЬКІ СПРАВИ
Значним досягненням української влади є безвізовий режим. Чи є статистика про кількість людей, які виїхали з України, подорожуючи по безвізовому режиму?
Така статистика є. Вона ведеться державною прикордонною службою. Останні дані, які ми маємо в розпорядженні, свідчить що за перший повний рік дії безвізового режиму (11 червня 2017 – 11 червня 2018) громадяни України понад 20 млн разів перетнули зовнішній кордон ЄС. Це багато. Так що безвіз працює і це надзвичайно важливо.
Але безвізовий режим з країнами шенгенської угоди це ще не все.
Звісно. Тому цього року запроваджено режим безвізових поїздок до Катару. Київ з Дохою пов’язаний прямим авіаційним сполученням. І виявляється, що це справді працює і дуже затребувано.
Запроваджено і вже працює безвізовий режим з Антигуа і Барбудою. Якщо б хтось хотів там провести відпустку, наприклад.
Так само і в провінції Хайнань (Китай) громадяни України можуть певний час перебувати без візи.
З Уругваєм у вересні підписано угоду про скасування візових вимог. Вона вже затверджена Кабміном України і зараз очікуємо виконання внутрішніх процедур Уругваєм. Після цього, через 30 днів, МЗС зробить відповідне оголошення і до Уругваю так само можна буде їздити без віз.
Буквально кілька тижнів тому Уряд Таїланду прийняв рішення скасувати візовий режим для українських туристів, які прибуватимуть до країни на термін до 30 днів. Про початок дії такого режиму в’їзду МЗС невідкладно інформуватиме громадськість.
З Грузією в жовтні цього року було підписано угоду про можливість поїздок за внутрішніми українськими паспортами нового зразка - ID-картками. Угода щойно, на минулому засіданні Кабміну, була затверджена. Так само ми очікуємо найближчими тижнями виконання грузинською стороною цих процедур. Тому вже в січні-лютому 2019 року оголосимо конкретну дату і до Грузії можна буде їздити навіть без закордонного паспорта.
Це буде друга країна, куди можна їздити по внутрішнім ID-карткам – після Туреччини?
Так. Поки що це дві країни. Все технологічно відпрацьовано.
З Сербією цього року підписано угоду про збільшення безвізового терміну перебування - з 30 до 90 днів. Так само виконуються зараз внутрішні процедури.
З Оманом, Ефіопією і Кувейтом уже досягнуто домовленості про оформлення електронних віз, які не вимагають звернення до посольств, можна все зробити з дому.
З Саудівською Аравією після візиту президента України були проведені перемовини і саудівська сторона знизила суму консульського збору за саудівську візу - з 535 доларів до 100 доларів.
Тому робота ця ведеться. В першу чергу щодо взаємного безвізового режиму з країнами «білого шенгенського списку». З іншими країнами, які не перебувають в «білому шенгенському списку», вона спрямована на спрощення візових формальностей. Ми намагаємось, де це можливо, добитись можливості для громадян України оформлювати електронні візи або візи по прибуттю (в залежності від того, яка практика відповідної іноземної держави).
Тому це працює.
Чи є критика і невдоволення країн шенгенської зони перебуванням українців? Як наприклад є ситуація щодо інших країн з безвізовим режимом?
Діалог з Європейською комісією щодо функціонування відповідної угоди ведеться на постійній основі. Є регулярні спільні засідання відповідних органів. І ті побоювання, про які свого часу говорили представники певних політичних сил в Україні чи експерти, не підтверджуються. Порушення, безумовно, є. Але так само є порушення з боку громадян ЄС, інших іноземців під час перебування в Україні, коли вони перевищують дозволений термін перебування. Однак надзвичайно важливим є факт: масштаб цих порушень зовсім не той, який би ставив під питання майбутнє цього режиму.
При цьому ми працюємо над конкретними заходами, які мали б і надалі вдосконалювати режим управління кордонами, контроль процедур документування громадян паспортними документами тощо. Ми продовжуємо інформаційно-роз’яснювальну роботу, щоб громадяни України були свідомі тих правил, яких вони мають дотримуватися в поїздках до країн шенгенської групи.
Ви анонсували минулого разу систему інформування громадянами України поїздок за кордон ДРУГ. Як вона працює?
Вона почала працювати навесні цього року. Була проведена певна інформаційна робота. Але як свідчить наша практика і досвід, громадяни України побоюються віддавати державі інформацію про свої поїздки. Очевидно спрацьовує український психологічний норматив про те, що краще нікому нічого не казати. Масовості, на жаль, немає.
Стану на захист українців. Інформаційна кампанія про цю систему була лише на початку, але наразі інформації про неї просто немає ніде – в першу чергу в аеропортах. Можливо, доцільно проведення цієї інформаційної компанії на постійній основі?
Очевидно, перша хвиля пройшла і інформація якось загубилася. Тому ми дійсно подумаємо про відновлення цієї інформаційної кампанії.
Не тільки українці їдуть за кордон, а і до нас приїжджають. Наскільки це просто і доступно?
Дивлячись, з якої країни. Якщо це країни не з «білого шенгенському списку», то дійсно процедура оформлення віз була досить забюрократизованою. Перший крок було зроблено в березні 2017 року, коли урядом були прийняті нові правила оформлення віз для в’їзду в Україну. Ми свідомо спростили процедуру для тих, хто часто подорожує до країн шенгенської зони або США, або бував вже протягом останнього часу в Україні. В першу чергу це представники бізнесу, або достатньо заможні іноземці, які часто їздять в різні країни. Тому це був перший крок.
Другий крок, про який ми з вами говорили під час інтерв’ю в грудні минулого року, – це запровадження електронної візи для в’їзду в Україну. Вона запроваджена на початку квітня 2018 року. Нині вже оформлено більше 6 тис віз в електронному вигляді. Отже іноземці не звертаються безпосередньо до консульських установ, а заповнюють візову анкету, сплачують банківською карткою, сканують підтверджуючі документи он-лайн. І в Києві колеги в Департаменті консульської служби приймають рішення щодо оформлення візи. Вона роздруковується на звичайному папері А4 з QR-кодом, який по прибуттю в Україну Держприкордонслужба зчитує і здійснює на цій підставі пропуск іноземців.
Станом на зараз ще працює система оформлення віз по прибуттю в міжнародні аеропорти – Бориспіль, Київ (Жуляни) і Одесса. Коли вона запроваджувалася, то мої попередники не сподівалися, що в отриманні віз в аеропорту буде зацікавлена така величезна кількість іноземців. Скажу відверто, це створювало величезне навантаження на консульських працівників, які в моменти пікового навантаження не справлялися з таким потоком відвідувачів. За цей рік в цих трьох аеропортах за 11 місяців було оформлено близько 35 тис віз. Якщо врахувати, що частина іноземців не розмовляє англійською, частина іноземців не має банківської картки, якою можна сплатити консульський збір і т.д, то це надзвичайно не сучасна і не ефективна методика. Ми це визнали.
Відповідно, з 1 січня припиняється оформлення віз в міжнародних аеропортах і розширюється функціонал електронної візи. Розширюється, по-перше, за рахунок збільшення кількості держав, громадяни яких матимуть можливість оформити електронну візу. Наприклад, громадяни Китайської Народної Республіки, які в аеропортах і в посольствах за 11 місяців ц.р. отримали майже 28 тис віз для в’їзду в Україну.
По-друге, розширюється перелік підстав щодо видання електронної візи. Зараз підставою є лише туристична або ділова поїздка. З 1 січня до цього додаються також лікування, приватні поїздки для відвідання родичів. Додаються візи для журналістів. Отже, електронними візами ми перекриваємо практично всі не імміграційні типи поїздок.
Що є підставою для оформлення української візи іноземному журналістові?
Звернення редакції. У нас відкрита держава. Ми давно скасували акредитацію іноземних журналістів в МЗС України, тому в нас максимально ліберальне ставлення до цієї категорії іноземців.
Якщо ж кореспондент має намір приїхати не тільки для того, щоб зробити якийсь разовий репортаж, а планує працювати в Україні в корпункті, то тоді це вже імміграційна віза. Його роботодавець має звернутися з цим проханням, і він отримає дозвіл на роботу, який і є підставою для оформлення імміграційної візи.
МЗС надає як допомогу, так і відстежує, щоб ті, хто називає себе журналістами, були справді журналістами, а не працювали в пропагандистських структурах держави-агресора чи афілійованих з нею ЗМІ.
Якщо журналісти з візових держав, тоді цим займається МЗС. Якщо журналісти приїздять з невізових держав (а їх переважна більшість), то тут пріоритет, безумовно, за міністерством інформаційної політики.
А яка вартість електронної візи?
Консульський тариф візи для в’їзду в Україну встановлений на рівні 65 доларів для всіх іноземців з тих держав, які не справляють вищий тариф з громадян України. Якщо ж іноземна держава справляє вищий тариф, то, на підставі взаємності, ми так само справляємо вищий тариф. І тут же розпочинаємо переговорний процес, щоб взаємно знизити його до 65 доларів.
Що стосується електронної візи, то її вартість встановлена буде з 1 січня на рівні 85 доларів. Це пов’язано з тим, що ми позбавляємо заявника необхідності витрачати час і гроші для звернення і поїздки до посольства, консульства чи до візового центру України.
Система електронного документообігу, яку також ви анонсували. На якому етапі вона?
Вона перебуває вже на заключному етапі для того, щоб її запустити. І буквально наступного тижня тестові структурні підрозділи апарату міністерства вже перейдуть на роботу в режимі електронного документообігу. Це надзвичайно комплексне завдання, ми вивчали досвід іноземних МЗС. На це іде, як правило, 2-3 роки – щоб навчити весь персонал користуватися цією системою, щоб працівники відчули перевагу, а не сприймали її як додаткове навантаження. Проблема полягає в тому, що ми вимушені, через загальнодержавне регулювання цього виду діяльності, паралельно працювати також в паперовому вигляді.