Прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон і перший міністр Шотландії Алекс Селмонд підписали в Единбурзі угоду про проведення референдуму про незалежність Шотландії.
Як зазначено в угоді, плебісцит організують до кінця 2014 року. Конкретну дату визначить парламент Шотландії. Йому ж належить сформулювати питання для виборців. За умовами документа, текст питання має затвердити британська виборча комісія. Також у договорі зазначено, що до участі в референдумі можуть бути допущені особи віком від 16 років (відповідно до загальнобританських правил, піддані отримують право голосу тільки у 18 років).
Селмонд, який очолює Шотландську національну партію (SNP), порушив питання про вихід Шотландії зі складу Сполученого королівства ще 2007 року. Утім, серйозно розпочати обговорення ідеї з Лондоном зміг щойно 2011-го, коли SNP набрала необхідну кількість голосів для формування уряду більшості.
Спочатку Селмонд припускав, що виборцям поставлять два запитання: чи згодні вони на відокремлення від Великобританії і на розширення фінансової автономії від Лондона. Другий пункт, за задумом першого міністра, придався б, якби учасники плебісциту відмовилися від незалежності.
Кемерон сприйняв ініціативу шотландського лідера вкрай негативно. Зокрема, він зажадав, щоб референдум базувався лише на одному питанні - про незалежність. Також він зажадав, щоб питання перефразували. На думку найнятих британським урядом експертів, запропоноване Селмондом формулювання ("Чи згодні ви, що Шотландія повинна бути незалежною державою?") містило в собі позитивну відповідь, що могло спотворити підсумки плебісциту.
Окрім того, прем'єрові не сподобалася ідея залучення до голосування осіб віком до 18 років, проте в Лондоні визнали право за Единбургом самостійно встановлювати вік учасників голосування. Нарешті, Кемерон виступив проти того, щоб референдум проводили 2014 року, зажадавши, щоб голосування призначили не пізніше ніж на 2013 рік. Селмонд обрав пізнішу дату у зв'язку з тим, що 2014 року Шотландія відзначає 700-річчя поразки англійських військ у битві біля Беннокберна. Ця перемога дозволила шотландцям залишатися незалежними ще 400 років.
За даними жовтневого опитування TNS-BMRB, результати якого подає Agence France-Presse, за незалежність Шотландії від Лондона висловилися 28 відсотків респондентів, тоді як проти - 53 відсотки. У липні 2012 року прихильників виходу зі складу Сполученого королівства було 30 відсотків, противників - 50 відсотків (2011 року: 39 і 38 відсотків відповідно).
Окрім Кемерона, проти відокремлення Шотландії виступають і його партнер по коаліції, лідер ліберальних демократів Нік Клеґґ, і опонент - лідер Лейбористської партії Ед Мілібенд.