ГлавнаяСпорт

Гібридний футбол

Публічно вболівати проти Росії під час міжнародних спортивних змагань іще 3 роки тому вважалося в Україні поганим тоном, свідоцтвом комплексу меншовартості та проявом печерної русофобії. Сьогодні ж, після особливих зусиль Російської Федерації з примушення України до братерської любові, природнє бажання побачити гол у сітці москвитян нарешті реабілітоване з огляду на нові обставини. Росія довела, що вона ворог, а ворога треба знищувати – хоча б і чужими ногами на футбольному полі.

Фото: EPA/UPG

Але останні дії російських уболівальників у Франції не лише дали зрозуміти всій Європі, чому вболівати проти Росії – природньо, але й розкололи українських уболівальників на два табори: одні мріють, щоби в останньому матчі московити просто програли збірній Уельсу та вилетіли з турніру за регламентом, а інші – щоб УЄФА дискваліфікувала Росію через біснуватість її контингенту. Утім, пощастити може обом сторонам: якщо валлійці поведуть у рахунку, російські вболівальники швидко відчують, що втрачати нема чого, й одразу полізуть до чужого сектора захищати русскій мір від фанів Уельсу. Врешті, розповідати онукам, що підступна Гейропа підло спровокувала та вигнала Росію з майже виграного нею турніру, московитам буде значно приємніше, ніж згадувати останнє місце в групі з Уельсом та Словаччиною. Та й іще одна історія для нащадків про те, як дєди ваївалі с прєвосходящім числом женщін і дєтєй во вражеском тилу, кожному росіянину – як бальзам на душу.

Якщо зіставити гру збірної Росії та агресивність російських фанів, то може навіть закрастися думка, що саме заради можливої дискваліфікації Російський футбольний союз і привіз до Франції зарізяк на президентському чартері. Але вміння громадян Росії пишатися тим, що їхні сини влаштували тагіл з людськими жертвами англійським «кузьмичам», переконливо доводить, що конспірологія тут зайва. Вони дійсно вважають, що Чемпіонат Європи з футболу – це не спортивне свято, а війна, з якої Росія мусить притягти хоч якусь перемогу.

Чи не найпопулярніший месидж у сьогоднішніх російських ЗМІ – «Росіяни в Марселі перемогли найсильніших футбольних хуліганів». І гордий за співвітчизників російський народ анітрохи не хвилює, що легенди про витівки англійських фанів уже давно втратили актуальність, а внесених у поліційні списки футбольних хуліганів на міжнародні змагання просто не випускають. А англійській «кузьмі», що приїхала у Францію попити пива та погорлати пісень під футбольчик, і на думку спасти не могло, що в уявленні росіян тут іще й відбувається чемпіонат із хуліганських бійок – у якому їм, англійцям, ще й треба захищати чемпіонський пояс від бійців із путінського чартеру.

Фото: EPA/UPG

Таке враження, що Мутко подарував Путіну палений DVD з підбіркою англійських фанатських фільмів 80-90-х років, і Володимир Володимирович загорівся забезпечити Росії золото ще й у цій дисципліні. Сталося, це, мабуть, десь після 2010 року – адже до того безстрашні російські футбольні воїни якщо й громили щось, то лише століцу своєй родіни Москву. Перший суворий погром датований 2002 роком, коли збірна Росії програла на чемпіонаті світу Японії, й натовп розлючених фанатів посунув із фан-зони шукати необережних азіатів та японські автомобілі. Вдруге – власне в 2010-му – фанати вийшли на Манєжную площадь через смерть фаната «Спартака» в сутичці з кавказцями і знову-таки вломили російській столиці. Але після низки арештів організаторів масових заворушень фанатське військо офіційній російській владі більше не докучало – зате почало активно паскудити в Європі.

Перший дзвіночок пролунав уже на Чемпіонаті Європи 2012 року, коли натовп російських уболівальників окупував Польщу. Ті самі бійки на вулицях, заворушення на трибунах, фаєри, расизм – і навіть умовне покарання Росія теж отримала після першого матчу. Щоправда, дискваліфікація збірній тоді не загрожувала – з росіян у разі повторення інцидентів мали зняти 6 очок у відборі до Євро-2016. Ніби підтверджуючи думку, що хуліганські моби чудово контролюються російським керівництвом, «уболівальники» цілих 2 роки терпіли, не даючи УЄФА підстав реалізувати умовне покарання. А щойно термін сплив – у першому ж офіційному матчі напали на англійський сектор.

За іронією долі, саме у Франції, чий Сенат щойно замріявся про зняття санкцій із РФ, росіяни й продемонстрували, на що перетворюється Росія, коли завершуються санкції. Цікаво, чи спаде тепер на думку сенаторам попрохати УЄФА розглянути зняття з російської збірної дискваліфікації до завершення чемпіонату (бо ж якщо фанатів таки виженуть у Росію, постраждають французькі виробники алкоголю)?

На додачу до «гібридної війни» Кремль вирішив здивувати світ і «гібридним футболом». І хоча термін «гібридний футбол» більше підходить грі збірної Росії на чемпіонаті (наполовину футбол, наполовину – Росія), принципи цього дійства добряче нагадують кримсько-донбаську кампанію Кремля. Особливо розчулюють крики «ми защіщалі мірноє насєлєніє», «іхтамнєт» і «то бил пєрєодєтий і запрєщьонний в Росії Правий Сєктор». Ну й, звісно, незамінний «гібридний журналіст» Грем Філіпс.

Феєричне відео, на якому пропагандист «Russia Today» майже 14 хвилин доколупується до українських фанатів, ледь не вимолюючи в них ляща, копняка чи хоча б потиличника, немало потішило українську блогосферу. Уже хвилині на 10-й невдалого провокатора стає так жалко, що хочеться від душі зацідити йому у вухо, аби зміг бідачка нарешті зліпити сюжет про те, які російські убивці лагідні кошенята порівняно з суворими бандерівськими фанатами.

Хоча якби «гібридний журналіст» не жив у чарівному альтернативному світі «Russia Today», а зрідка цікавився реальністю, він би чудово знав, чим можна розлютити до сказу не лише купку виїзних фанатів, а й мільйони українських хатніх любителів футболу. Бо в Україні зараз достатньо вимовити «трансляції Євро-2016», щоби почути зливу малоцензурної критики на адресу Ріната Ахметова та його телевізійного пулу – каналів «Україна», «Футбол 1 HD» та «Футбол 2 HD».

Першими, прочитавши телепрограму напередодні чемпіонату, заволали глядачі ефірного ТРК «Україна» – адже з’ясувалося, що канал (який не поділився субліцензією з конкурентами, як у попередні роки, та став монопольним ефірним транслятором) збирається показувати лише один-два матчі на день, а решту можна буде побачити лише на кабельно-супутникових «Футбол 1» та «Футбол 2» (та їх HD-версіях). Але коли в програму зазирнули й передплатники тих самих «футболів», то заволали вже вони: виявилося, що ті самі «один-два матчі на день» (у тому числі й матчі збірної України та важливі матчі плей-офф), які показує «Україна», «футболи» транслюють хіба що в повторі. І ті вболівальники, які передплатили «Футбол 1 HD» та «Футбол 2 HD» заради перегляду матчів Євро у форматі високої чіткості, жодного матчу збірної України в прямій трансляції там не побачать.

Куди ж ділися HD-трансляції головних матчів Євро? Виявилося, що пул Ахметова, наш офіційний транслятор, який у 2012 та 2014 роках здійснив справжній HD-прорив, запустивши два футбольні телеканали високої чіткості до чемпіонатів Європи та світу, вирішив не зраджувати своїй традиції і до Євро-2016 запустив іще один – «ТРК Україна HD». От тільки попередити про це вболівальників забув – як легко доводить гугл, про існування цього телеканалу знають лише передплатники супутникової платформи «Xtra TV» та київського кабельного оператора «Коло ТБ». Як свідчить примітка на сайті «Кола», «Канал "ТРК Україна HD" транслюватиметься в рамках проведення Євро-2016, та припинить свою трансляцію по закінченню Чемпіонату, а саме після 10 липня».

Тобто, слід розуміти, що досвід ЧС-2014 у Бразилії, під час якого «HD-футболи» показували ті ж матчі, що й ефірні канали, і задоволені були як користувачі платних преміум-каналів, так і менш вибагливі глядачі, «Медіа групі «Україна» видався застарілим – адже нема за що злупити з лоха додаткові гроші. Зате ідея створити тимчасовий напівпідпільний телеканал, скинути туди найкращий контент і пошити в дурні всіх своїх постійних клієнтів пішла на ура! Цікаво було б дізнатися, скільки ж громадян скористалися чудовою пропозицією від Ріната та побігли встановлювати тарілку чи міняти кабельного оператора заради одного місяця перегляду телеканалу «Україна HD»? 

Але біс уже з нею, з тією «гібридною трансляцією» – хай лишається на совісті менеджерів Ахметова. Врешті, коли на Чемпіонаті Європи грає Україна, чіткість картинки відходить на другий план. А щоби потішитися з програшу чи дискваліфікації Росії, і без картинки можна обійтися.

Вистачить навіть повідомлення по радіо. 

Юрко КосминаЮрко Космина, політичний оглядач LB.ua
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter