Прес-аташе "Шахтаря" Руслан Мармазов заявив, що покидає клуб через "політичну ситуацію":
"Зараз я у відпустці, а з 1 березня вже не працюватиму в клубі. Причин багато, але головна в тому, що "Шахтар" змушений знаходитися у Києві та Львові, а мені жити в цих містах не подобається. Перспектива повернення клубу до Донецька в осяжному майбутньому мені здається малоймовірною. Тож зараз я в Москві, далі буду або тут, або в Донецьку - подивлюся. Велика Росія, і є в ній чим зайнятися кожній допитливій людині. Втім, знаєте, події в Україні сягнули вже такого масштабу і такого рівня огидності, що через них дійсно цілком можна країну і покинути.
"Пішов із клубу під тиском політичної ситуації" - ось так коректно. Мої погляди не збігаються з тим, що зараз панує на території України. Понад те, це різні полюси. А в клубі мене все влаштовувало. У нас завжди було так прийнято: у кожного є право на свої політичні погляди, це його особиста справа. Мене ніхто не зачіпав, і я сам нічого такого не робив.
Це "мій цивілізаційний вибір". Те, куди рухається Україна, мені категорично не подобається. Але, як ви розумієте, поки я був офіційним представником клубу, публічно заявляти про це я не міг. Завжди б знайшлися охочі представити мої слова як позицію всього "Шахтаря". А це неправильно. Тепер же я вільний від зобов'язань, кажу як приватна особа. Я підтримую своїх земляків із Донецька і Луганська, які сьогодні переживають далеко не прості дні. Вони б'ються за свої права, за свою землю, за свої ідеали. І "б'ються" - це не метафора. Мені огидно, як українська держава поводиться щодо них. Як ви це назвете - сепаратизмом чи ні - ваша справа. Ви думаєте, я єдиний у країні такий? Не єдиний, таких людей чимало, і не тільки на Донбасі - запевняю, навіть у Києві їх достатньо. Щодо відділення східних регіонів від України, то воно вже давно відбулося, і назад шляху немає. Мене давно і багато що не влаштовує в Україні.
До страшного дійшло: мені стало важко перебувати на стадіоні. Там футболу тепер менше, ніж усіх цих ідіотських стрибків, божевільних речівок, співів та інших проявів незрозумілого для мене геройства. Все це мене дратує і пригнічує. Немає душевного комфорту.
Погляди Ахметова? Вони в нього зовсім інші. У всякому разі в розмовах зі мною він неодноразово говорив, що, на його думку, Донбас буде щасливий тільки у складі єдиної України. У нас із ним була купа дискусій на політичні теми. Понад, останнім часом ми майже не говорили про футбол, все більше про політику, перспективи, гуманітарної допомоги. Рінат Леонідович - людина, яка шукає, він розмовляє не тільки з тими, хто йому підтакує. Мабуть, йому було цікаво дізнатися мою думку. У певні моменти я з ним погоджувався, інколи ми сперечалися. У чомусь, сподіваюся, зміг його переконати я - хоча ось це неочевидно. Але таких бесід було безліч.
"Шахтар"? Швидше за все, поки клуб існуватиме в нинішньому кочовому форматі. Але це все теорія - незрозуміло, що трапиться завтра з усією цією країною, з усією цією територією. Наскільки я знаю президента, він триматиметься до останнього. Інша справа, де це останнє наступає. Рінат Леонідович якраз великий фахівець щодо аналізу ситуацій, а мені тут не вистачає ввідних даних.
Луческу? Практично не сумніваюся, що залишиться".