Максим Ляшук 1989 року народження, командир взводу роти патрульної служби "Світязь" загинув 29 серпня під час виходу з "Іловайського котла".
Служити пішов, щоб бути чесним перед сином, якому на той момент не було і року, каже батько Максима.
"Ми з ним розмовляли про це рішення декілька разів. Я йому казав: "Ти ж розумієш, що в тебе сім'я, жінка, дитина маленька. То ж війна, все може бути". А він мені: "Тату, а що я скажу сину своєму, Матвійкові, коли він виросте, чого наша країна така маленька?" Він не стояв на місці ніколи. Завжди вперід-вперід-вперід", - згадує батько.
Дружина Максима говорить, що під час останнього прощання Матвій дуже сильно плакав, а через два тижні тато загинув.
“Матвій, мабуть, першим це відчув. Коли Максима відправляли з Луцька, 13 серпня, Матвій дуже плакав. Напевно, відчував, що це була остання зустріч із татом. І до того не казав слова "тато". Йому було 10,5 місяця. А вже коли Максим був в Іловайську, Матвій уперше сказав "тато". Я подзвонила і сказала Максимові про це. Відчула, як йому боляче”, - каже Оля, дружина Максима.
Його батько згадує: "Рік тому їздили купатися в те місце, де Максим востаннє купався з Матвійком. Я йому перед цим показував те відео, де вони разом купаються. Матвій вибіг із машини, а там чоловік у воді стоїть. Він як закричить: “О-о, тато-тато!!!”
Прочитавши вірш, Оля додає, стримуючи сльози: “Я не скажу, що він був безстрашним, але він не злякався. Тільки справжні чоловіки готові пожертвувати своїм життям заради вищого блага”. Її голос починає тремтіти, і Матвій, виглядаючи з-за спини, тоненьким голосом говорить: “Не плач!”
- Не буду плакати...
Повну історію Максима Ляшука читайте в проекті #AFTERILOVAISK у серпні на LB.ua.