В Києві проведення виїзної весільної церемонії коштує від 800 до 3000 гривень. Найдешевше відгуляти весілля в парку з власним фуршетом. Якщо душ на 20 - обійдеться в тисяч 15-20 гривень. Було таке в парку Феофанія. Декор тисяч три, дві - мої послуги, тисячу за оренду паркової площадки. Сукня була проста й в цьому її вишуканість - тисяч 3 разом з зачіскою й макіяжем. В стільки ж обійшлись напої й прості закуски. Їх родичі привезли на тацях з собою. Транспорт теж власний. Найдорожче обійшовся фотограф - 8 тисяч. Тепер на всьому економлять, але не на фото. Все таки хочуть мати гарну пам'ять. Тому від фотографа не відмовляються.
Перед написанням сценарію зустрічаюсь з парою й розпитую, як вони познайомились. Важливо, що цінують одне в одному. Інколи говоримо з кожним на одинці. Мені цікава історія пари. У кожного вона своя. Беру це як цінну перлину й відкриваю красу їхніх почуттів. Саме це робить весілля неповторним, яскравим й душевним, а не кількість грошей.
Економлять на живих квітах, ресторані й лімузинах. Намагаються обходитись машинами родичів і друзів. Замість ресторану замовляють на церемонію виїзний фуршет. Це вдвічі дешевше - ресторан на одного від 700 гривень. Живий декор роблять не із голландських квітів, бо вартість починається від 10 тисяч гривень. Місцеві квіти та відповідний декор будуть відчутно дешевші. Декор беруть в оренду - ліхтарі, колони, арки, старовинні меблі. Декорують стрічками, світловими гірляндами та тканиною в колір весілля. Щоб було дешевше, молоді самі організовують весілля, замовляють фуршет, декор, музику, тощо, а не наймають для цього агенцію. Беруть тільки координатора, щоб слідкував за всім на святі. Агенції навіть почали надавати такого професіонала. Не так часто виїжджають на весілля в Париж, Прагу, Італію чи в старовинні замки. Тільки на перевезення групи обслуговування, а це від 20 людей, потрібно не менше 10 тисяч доларів. Персонал треба розмістити, годувати.
Ввійшли в моду картини з піску й світлодіодні повітряні кульки. Запрошують художника по піску. Коли ведуча розповідає історію молодят, він ілюструє її своїми картинами. Через проектор зображення виводять на великий екран, щоб всі бачили збільшену картинку. Хітом минулого року стали світлодіодні білі кульки. Наприкінці свята. Коли вже темно, всі гості разом з молодими запускають їх в небо. Виглядає романтично й ефектно. Все частіше замовляють в готелі номер не так на шлюбну ніч, як на збори. Окремо для нареченої й молодого. Туди ж приїжджає перукар, візажист, фотограф. Там кращі знімки, ніж вдома в тісній квартирі.
Прості церемонії не репетирую. Інша справа, якщо в церемонії пара хоче задіяти багато родичів і друзів. Було таке - вісім пар подружок й друзів наречених. Ще п'ятеро дітей родичів. Кожен мав щось казати, робити, підносити. За день до весілля проганяли все три години. Пройшло чудово.
Проводила церемонію, на якій були тільки молоді. Наречена погодилась одружитись, але відмовилась від весілля. Пара одружувалась навіть без батьків, в закритій частині ботанічного саду поміж квітучих рослин. Вони однокласники. Разом 12 років. Це одне з найважчих весіль. Немає публіки. Все, що говориш - тільки до молодят. На тому весіллі "на двох" крім мене ще був фотограф й відео-оператор. Можливо, їм в житті не вистачало романтики. Вони її собі створили. Серед квітів склали одне одному обіцянки й станцювали вальс. Перед тим роз'їхались до своїх батьків. Зустрілись вже на церемонії. Обом під 30, дуже гарні. Наречена з тих жінок, на яких дивишся й розумієш - це порода. Пошила собі весільну сукню. Наречений вперше побачив те плаття на ній, коли молода йшла по саду до нього, щоб одружитись. Заплакав.
Одружувала пару разом з їхніми доньками. Дівчаткам років 5 й 7. Виростуть - зможуть сказати, що бачили, як їхній тато оженився на мамі. Вона жінка із вольовим чоловічим характером. Така ж її мати й бабуся. Всі жінки в роду з чоловіками мали непрості стосунки. Тому наречена боялась, що її особисте життя теж закінчиться крахом, як тільки одружиться. Чоловік тричі робив пропозицію. Спочатку сам, потім з однією дочкою, потім з обома. Він чекав, бо спокійний та мудрий. Церемонію одруження хотіли таку, щоб всій родині і друзям показати, що щастя - це можливо. Але над ним треба працювати й створювати. Це проговорювали на церемонії. Обручки піднесли доньки. Вони ж запустили стрілки великого родинного годинника. В момент, коли почався відлік нового родинного часу, друзі плакали. Бо розуміли, що це і є кохання.
Якщо наречені чекають дитину, то це вже одруження втрьох, а не вдвох. Трапилось проводити церемонію з нареченою на останньому місяці вагітності. В цьому є своя краса й таємничість. Це не осуджують вже, а з цього радіють. Якщо наречені на зустрічі кажуть, що в очікуванні й не приховують цього, то обов'язково вписую в сценарій, що вони вже при надії. Це дуже трепетні моменти. Із 130 пар вагітними торік одружились близько 20.
Подружжю кандидатів наук для романтики сама зробила сюрприз. Такої не романтичної пари не зустрічали жодного разу. Він кандидат юридичних наук. Вона, здається, філософії. Поки я готувала сценарій, вони дописували й захищали свої кандидатські. На весіллі сотня гостей. Крім родичів, такі ж люди науки, як і молодята. Гуляли в ресторані на березі Дніпра. Як стемніло, всім запропонували вийти на вулицю. Побачили, що вдалині світяться вогні й пішли на них. А там на галявині я вже їх чекала на церемонію Навкруги горіли свічки, на деревах розвісили вогняні ліхтарики. Нічна церемонія створює утаємничену атмосферу. Молодята казали, що навіть не думали, що в їхньому житті може бути така романтика. Це був експеримент. Після нього влітку провела з десяток нічних церемоній.
Молодий вийшов до шлюбу з собачкою на руках, з якою жив, поки холостякував. Коли розписалися, передав собачку на руки другу-холостяку. Весілля з тваринами стають популярними. В цей же рік були церемонії з куницями та котом.
Наречена сказала, що її майбутній чоловік схожий на куницю, й вона хоче бачити цих тварин у себе на весіллі. Пару куниць винесли на церемонію їх племінники. Молодята зв'язали звірів між собою стрічкою й випустили до гостей після того, як одружилась. Куниці кумедно бігали по траві тягнучи одне одного в свій бік. Всі сміялись, й наречений також. У нього хороше почуття гумору.
Кіт приніс парі обручки на весіллі київської тележурналістки. Наречений побачив її по телевізору й подумав, що гарна буде для когось дружина, а потім - а чому не для мене? Писав журналістці у соцмережі, передавав квіти. Добивався побачення півтора року. Після цього дівчина погодилась зустрічатись. За 7 місяців до весілля пара взяла собі кота-британця. Під час обговорення церемонії весь час обоє говорили про того кота. Кажу, як він такий вам дорогий, беріть його з собою. Я йому роль пропишу. Він був з атласним бірюзовим бантом в колір весілля. До нього прив'язали обручки. Кіт підійшов до молодят й приніс їх їм. Дуже достойно себе вів. Поважний, гордий. Наче відчував, яка на нього місія покладена. Хоча молоді переживали, що буде дряпатись або чкурне. Бо він бешкетної натури.
З обручками з церемонії втекла 4-річна племінниця молодої. Дівчинка їх несла, всі на неї захоплено дивились, й посеред дороги вони різко розвернулась й помчала в інший бік. Церемонію проводили на галявині. Всі завмерли, а мама дівчинки підняла низ плаття й на підборах рванула за нею. Дитина не встигла загубити обручки. Але їх молодим принесла мати дівчинки, сестра нареченої.
Молоді виїхали на весілля на яхті й запізнились на дві з половиною години. Це було ще одне форс-мажорне весілля. Святкували в ресторані на правому березі Дніпра. Декорували причал. А яхта з лівого на правий берег не може перепливти через фарватер. Покатались-покатались, й батько молодої поїхав за ними машиною й привіз на весілля. Весь час розважала гостей. Розпитувала, хто ким приходиться молодим, чим займаються в житті. Людям приємно розказувати про себе. Ніхто не нудьгував й настрій не зіпсувався.
Для весілля на мосту місяць шукали чиновника, щоб дав дозвіл. В мерії так і не визначились, хто має дати такий папір, і церемонію проводили без дозволу. На міст прийшло 70 гостей. Вишукувались вздовж мосту з одного боку. Навпроти - молоді. По центру проходили люди на пляж. Найбільше хвилювалась, щоб ніхто з них не почав щось викрикувати. Вихідний день, люди з пивом. Поруч стрибають з джампінгу. Але все обійшлось. Публіка виявилась дружелюбною й усміхненою. Складність в тому, що на мосту нема до чого підключити апаратуру. Музику ввімкнули із магнітофону в пікапі. Ним молодята приїхали на міст. Молодий був за кермом. В кедах і шортах, але в піджаку. Молода - у білому платті, але короткому спереду. На голові мала міні-капелюшок й сині туфлі. Після церемонії станцювали на мосту весільний танок.
Найкрасивіші чоловіки були в спідницях на шотландському весіллі. Вони називаються кілти. Кожна родина має свій колір. Одягли їх від старого до малого. Такого ж кольору була хустка, якою наречений з Шотландії накривав дружину-українку. Це такий їхні звичай. Накинуту на плечі хустку скріпив родинною брошкою. Українським короваєм молодят благословляли обидві парі батьків. Перед церемонією пояснили іноземцям наші звичаї. Вони нам свої. Об'єднали, щоб нікого не образити. Познайомились теж на весіллі українки із шотландцем. Брат нареченого одружувався з киянкою, але в Шотландії. Наречена була тоді за дружку. До свого шлюбу молоді зустрічались 9 років. Цього року також були весілля українок з американцем, з фіном, з французом, але шотландське, завдяки кілтам, - найяскравіше.
Американський наречений ходив в Києві на батьківські збори до сина майбутньої дружини. Зробив їй пропозицію на другому побаченні. Перше провели в Києві. На друге, за півтори місяці, жінка запросила його у Львів. Ввечері пішли у відому львівську кнайпу «Дім легенд». Піднялись на дах із димарем в який можна залізти. Всередині димаря відкрив коробочку з обручкою. Вона з підсвіткою й наречена побачила, що це пропозиція. Це було в день закоханих. Американець виявився не тільки романтичним, а й відповідальним. Вчив з її 9-річним сином мову, пішов до нього в школу як батько ще до весілля. Познайомились в інтернеті. Обом біля 30-ти. З його ставлення було видно, що кохає, а з її - що шлюб не з розрахунку. Телефоном звіряла з ним кожну деталь церемонії, кольори стрічок. Дуже трепетні стосунки. Син виводив маму до шлюбу. Ми всі дивились на них і мліли. Зовсім інше було на церемонії киянки й корейця з Норвегії. Видно було, що з розрахунку. Стосунки прохолодні. Посмішка чи дотик, як гра на публіку. По очах жінки завжди бачу, кохає чи просто від чоловіка щось потрібно. Вона красуня, а в нього - гроші. Вони дали один одному те, що їм було потрібно.
Весілля москвички й киянина залило дощем. Наречена запланувала, що весільна церемонія буде на вулиці. Вона дуже вольова жінка, яка знає, чого хоче. Приїхала з чотирма дружками. Всі в однакових сукнях з декольте й відкритими спинами. Святкували в заміському ресторані. За 15 хвилин починає темніти небо. Насувається грозова хмара. Кажу молодій, що хлине дощ, давайте проведемо церемонію в приміщенні. Вона ні в яку. Почали. Чую, що дружки у мене за спиною цокотять зубами. Посеред церемонії ще раз пропоную перейти. Кажу, що зроблю це плавно, наче так треба. Наречена стоїть на своєму. Зоя Космодем’янська якась. Дощ і вітер був такий, що в мене з аркушів змивало текст. Я стояла під однією парасолькою з тими напівголими дружками. Молоді - навпроти під іншою. Я думала, це моя найпровальніша церемонія. А оператор потім порадив подивитись відео. Воно вийшло вражаючим. Гроза дала унікальне світло. Вітер дув нареченій в обличчя й відкривав його від волосся й фати. Коли давала нареченому обіцянку, по обличчі текли сльози й каплі дощу. Зрозуміла, якщо людина впевнена, що це її свято й воно буде гарне навіть під дощем, то так воно й буде.
Не дороге, але тепле весілля вийшло з картою. До знайомства молоді багато подорожували. Дівчина переживала розчарування в коханні й мало не впала в депресію. Приятелька витягла її з собою в гори в Грузію. Там познайомилась з майбутнім чоловіком, який теж приїхав в гори як турист. Весілля гуляли у недорогому заміському кафе з найближчими людьми. Всього душ 20 було. Декор весілля - карта. На ній обвели місця, де побували. Біля них в кількох реченнях, що там побачили. Гості ходили до тієї карти й забавлялись, читаючи й розглядаючи маршрути, фотографії з подорожей. Біля карти поставили канді-бар. Зараз він є на кожному весіллі - столик із солодощами. Ця пара зібрала туди смаколики, які вони куштували в різних країнах. Був італійський сир, грузинське вино, східні солодощі й інші наїдки.
Напруженим було весілля переселенців з Донецьку. Батьки нареченої виїхали жити в Київ. Нареченого - в Росію. Вони навіть на весілля не хотіли приїжджати. Щоб залагодити ситуацію шукала те, що об'єднує ці дві родини. Розповідала історії щастя батьків, кохання молодих. Запрошувала їх на рушник та оголошувала подружжям українською. Про дитинство нареченого і батьків з Росії говорила російською. Це їх заспокоїло.
Учасників АТО одружувати не доводилось. Лише було весілля доньки воїна. Чекали тата на церемонію й не знали до останнього, чи встигне. Приїхав прямо на шлюб. Через війну в країні шлюбів не поменшало. Найбільше їх, починаючи від Великодня й до кінця жовтня. Були дні, коли в день проводила по 3-4 церемонії.
Один шлюб відмінили за місяць до церемонії. Наречений зрадив своїй майбутній дружині. Вона відмовилась йти за нього. Пара втратила пристойні гроші - кілька тисяч доларів. Вже дали задаток за ресторан, музику, декор, тощо. Прийшли за рік й в цьому році таки взяли шлюб. Звернулись до тих же організаторів весілля й до мене. Це вже були інші наречені - стали більш серйозними й відповідальними. Те, як святкують весілля, на міцність шлюбу не впливає. Але що шлюб буде складним - видно ще під час підготовки. Сперечаються, не можуть дійти згоди в простих речах. Не хочуть не те що вголос сказати обітницю, а й навіть урочисто передати один одному написану. Тоді спрацьовує внутрішній скан - якщо відчуваю, що між парою немає хоча б поваги, єдності, то відмовляюсь їх одружувати. Бо інтуїтивно відчуваю, що жити разом не будуть. За рік було кілька таких пар.
Останнє весілля цього року провела 12 грудня, а наступного дня на місяць поїхала за кордон. Молоді побачили на ютюбі запис моїх церемоній. Зв'язались через фейсбук. Зараз на мене працює моя репутація й сарафанне радіо. Реклами не потребую. Навіть доводиться відмовляти через завантаженість. Рекомендую інших ведучих, які працюють у схожій до моєї манері. За тиждень наговорююсь так, що один день мовчу. Йду в ліс, гуляю в парку. Так відновлююсь емоційно. Багато віддаю емоцій. Потрібна щирість, щоб люди вірили в те, що кажеш. Фізично в цій професії найважче ногам. Цілий день на підборах. Влітку спека. Можна й обгоріти.