Приватний сектор Відрадного масиву. Старенький, але охайний будиночок. Відкриває двері Адам. Вже місцями сивий, втомлений життям чоловік. Дітей не чути – в садочках.
Близько 16-ї години – ідемо забирати. За 15 хвилин дороги до першого садочка Адам спокійно і коротко переповідає півжиття – таке враження, що це сталося зовсім не з ним.
Беркут Адам, родом із Запоріжжя.
Першу дружину хотів привезти в Київський Охматдит лікуватися від безпліддя.
Влаштувався працювати на цегельний завод, доріс до наладчика лінії. Начальство дало добро привезти дружину в Київ. “Дамо малосімейку (гуртожиток), будете лікуватися”. Дружині кажу: приїзджай – а вона мені “А я тебе уже изменила. Нужны дети - ищи ту, кто тебе родит”.
Другу дружину знайшов вже тут, з 2,5 річною дитиною. Одразу після одруження вона захворіла на туберкульоз. Відправив лікуватися в Крим. Влітку приїздила в Київ. За 5 років залікували туберкульоз, але про дітей вона і чути не хотіла. Після 7 років бездітного життя, Адам покинув її.
Третя дружина була на рік старша за Адама. На першому побаченні сказала “я хочу детей тоже”. У неї був дорослий син. Але пожили разом – не вагітніє. Ходили по лікарях - “у Вас все нормально, найдите молодую жену”. Почалися сварки, одного дня зібрав свої речі і пішов.
Читайте такожТатусі-одинаки. Валентин
Четверту дружину звали Іра, була на 10 років молодше. Завагітніла доволі швидко. Вагітність пройшла добре, без токсикоза. За два тижні до строку, перед Новим роком народила сина. Назвали Яном. Через 5 років Іра завагітніла вдруге. За тиждень до строку відчула біль у животі. Швидка повезла в пологовий на Борщагівці. А планували народжувати в 5-му (більш сучасний, на Севастопольській пл.). Ірині було на той момент 42 роки, вага понад 100 кг, тому лікарі вирішили робити кесарів розтин.
Під час операції стався інсульт. Дитина народилася більш-менш здорова, а Іру перевели в Жовтневу лікарню. Зробили УЗІ, лікар не побачив нічого страшного, пообіцяв за 2 тижні поставити на ноги. Адам з батьком дружини по черзі чергували біля Іри. Від роботи відмовився. Після двох тижнів в лікарні, з неділі на понеділок Ірі стало погано, з рота пішла піна. Повезли в реанімацію – каталка застрягла в ліфті. 15 хвилин ліфт стояв, а дружина помирала..
Адам продовжує далі - про життя після смерті дружини. Забираємо старшого Яна з садочка – він життєрадісний, пухкенький, не вимовляє деякі букви. Тому і садочки у дітей різні. Для Яна – спеціалізований, “логопедичний”.
Ідемо за Назаром, в звичайний садок. Він знаходиться ще трохи далі – назад додому їдемо маршруткою.
Одразу після смерті дружини для маленького Назара Адам знайшов по інтернету няню за 3500 грн в місяць. Вона побула з дитиною місяць, потім вирішив доглядати самотужки.
Готувати їсти навчився ще в армії, тому це не було проблемою.
З того часу пройшло більше 3-х років. Адам з двома синами живуть на допомогу держави. Влітку була остання виплата по народженню Назара. Ще платять пенсію з втрати годувальника – близько 1000 грн.
Назара зміг віддати в садочок в 1 рік 4міс – з боєм, через районо. Благодійні внески в садочку не змушують платити. Тільки 50 відсотків за харчування.
Цієї осені старший Ян пішов в школу-інтернат. У нього присутні дефекти мовлення, тому інтернат, як було сказано, спеціалізований. І знаходиться в Феофанії, біля Окружної дороги. Їхати туди близько години - тролейбусом і маршруткою. В перший час Яна приймали на навчання тільки на три дні на тиджень. Потім, побачивши в якій ситуації знаходиться Адам – пішли на зустріч. Тепер Ян в інтернаті лишається з понеділка по п'ятницю. На вихідні – може побавитися з молодшим і погратися на комп'ютері.
- Ви не думали відмовитися від дітей, віддати їх в інтернати? Все ж таки це непросто – все одному?
- Я не така людина. Якщо треба, значить треба. Буду потроху ставити їх на ноги.
Батьки померлої дружини вже старенькі, і часто хворіють. Живуть неподалік, але допомоги від них мало. Навіть залишити дітей з ними на декілька годин – це проблема.
Питаю, чи пробував він знайти жінку, мати для дітей і помічницю в господарстві. Для матусь-одиначок цей варіант працює. Адам розповідає ще пару історій – було декілька знайомств з жінками. Але зрозумівши, що ними керує матеріальна вигода (житло в столиці), а не любов до дітей – припиняв стосунки. Виходить, що чоловіки можуть звити гніздечко тільки один раз?
Не зберіг кохану – будь самотнім?
Взагалі про самотність Адама говорити важко. Ось я прийшов до нього, п'ємо чай, розмовляємо. Ніби все не так і погано. У них є власне житло – частина будинку на Відрадному. Є руки, ноги – можна ще працювати. Просто Адаму не вистачає інколи хоч якогось плеча, на яке можна спертися. Або просто поговорити з кимось. Бути нянею 24 години на добу – це важка робота.
