Вони оголили помилки в роботі банків, міліції, правоохоронців загалом. Виявилося, що людина може йти вулицею, зайти до відділення банку і стати повністю незахищеною. Разом з попередньою пожежею у залі ігрових автоматів, цей випадок викликає страх за свою дитину, яка виходить на вулицю. Україна перетворюється на Дикий Захід. Це мене дуже турбує.
Державні інституції, які відповідають за правопорядок, зобов´язані звернути увагу на небезпечну тенденцію. Сподіваюся, висновки будуть зроблені, не чекаючи наступного випадку. Бо уже те, що у голови людей, які грабують банки, приходить ідея підірвати будинок і таким чином украсти гроші, - дуже тривожний сигнал. Хоча це й дуже кінематографічна історія. Якби це не було правдою, можна було б купувати права на фільм-страшилку в голлівудському стилі. Але вона зовсім не радує, а лякає, бо в житті зроблено набагато більше, ніж може вигадати сценарист із фантазією...
Друга новина - те, що перший пішов. В Україні зареєстрованого першого хворого на грип штаму H1N1, який заборонили називати «свинячим». Я переживаю, чи готова до виклику наша медицина, чи зможуть стримати інфекцію, щоб вона не рухалася далі? Адже людина, яка в´їхала в країну, випадково потрапила до лікарні, а могла б іще побродити по місту. З іншого боку, я сам збираюся в США, тож не хочу втрапити на день в карантин і там «чмихати». Думаю, ніхто у світі не знає, як цю проблему вирішувати, і це мене турбує, але таким чином Україна долучилася до світової спільноти - тим, що ми теж хворіємо.
Надзвичайно цікавим став український футбол. Хочу поздоровити «Шахтар» з перемогою в Кубку УЄФА і «Ворсклу» з перемогою в Кубку України над «Шахтарем». Для мене це є свідченням абсолютно неочікуваних результатів в спорті, за що його, певно, і люблять мільйони-мільйони людей. Є речі, які не можна купити і продати. Коли 22 чоловіки бігають по полю і копають м´ячик, створюється дійсно загадкова історія з несподіваним кінцем. Тож усі останні футбольні новини говорять про перемогу спорту і свідчать про те, що Україна долучається до Європи не тільки грипами і вибухами, а й високим футболом. Щоправда, мене турбує склад команди. Я переживаю за українські футбольні школи, які виховують футболістів для інших країн і залишаються незатребуваними у своїй.
Зникнення літаку «Ейр Франс» над Атлантикою є для мене абсолютно незрозумілим. Як у сучасному світі, напханому всіма можливими засобами комунікації, зв´язку і контролю, може пропасти літак із величезною кількістю пасажирів на борту так, щоб ніхто не міг собі уявити, де його знайти? Коли я вчора побачив карту пошуків - а це вся Атлантика від Латинської Америки до Африки - вона мене шокувала. Я зрозумів, що у сучасному світі не можна відчувати повної безпеки.
З іншого боку, радує комерційний зліт українського літака АН-148. Я безліч разів чув про те, що ось нарешті він злетить, який він славний і прекрасний, як добре літає, але чиновники ніяк не можуть підняти на крило геніальний витвір інженерів. І от усі дозволи написали, все обладнання закупили, ліцензії отримали. Сподіваюся, це додасть наснаги людям, які збудували літак. Адже він фактично є твором інженерії і мистецтва для кожного, хто був причетний до його будування. Думаю, для них великим святом є те, що їхній витвір уже офіційно літає.
Не так часто президент нашої країни зустрічається з папою римським і вселенський патріархом, але про підсумки нещодавніх зустрічей я нічого не почув. Про що вони поговорили? Як ці стосунки розвиватимуться надалі? Це речі важливі, оскільки папа - не остання в світі людина, і Віктор Ющенко явно їздив до нього не по індульгенцію чи на прощу. Як людині небайдужій до духовного життя і своєї країни, мені хотілося б знати про підсумки, але я нічого не знаю. Про що вони домовилися? Чи не домовилися? Нічого не ясно, і це мене турбує.
І останнє - це Північна Корея. У світі існує країна, яку ніхто нікуди не приймає, ніхто з нею не вітається, дружити не хоче, але вона нарощує військовий потенціал: запускає ракети, заявляє про існування ядерної зброї. І всі великі організації - НАТО, ООН - нічого з цим зробити не можуть. Для себе я зробив висновок, що навіть найгіршого сусіда не можна цькувати собаками. Бо від цього він стає тільки зліший і задумує найгірше. Відштовхуючи його, ти прирікаєш себе на те, що людина, як і країна, озлоблюється і починає війну проти всього світу. Це великий програш світової дипломатії і тих інституцій, які мали б берегти спокій у світі.