“Я маю подякувати НАБУ, САП і НАЗК, що у нас цей процес (боротьби з корупцією. - Ред.) є або починає бути ефективним. У нас дійсно є розуміння присутності покарання. І що навіть топчиновники або тополігархи з різних причин можуть бути покарані. Це дуже правильно.
Але я дуже не хотів би, щоб це перетворилось на гру “спіймай мене, якщо зможеш”. Типу, хто попався - той програв. Ніби суспільний договір: хочеш бути успішним - йди у владу, спробуй вкрасти так, щоб тебе не спіймало НАБУ”, - каже бізнесмен.
На його думку, цей суспільний договір потрібно змінювати “з низів”. Одного лише розуміння на рівні еліти чи фейсбучної «бульбашки» недостатньо, додає Ліскі.
“Просто карати топкорупцію - може вийти, але це дуже довго і дуже болісно для держави. Ми не даємо іншої рольової моделі. І тут я дуже сподіваюся на НАЗК. Тому що треба не тільки карати і прибирати; показувати, що так не можна. А й показувати, як треба”, - відзначає голова наглядової ради EFI Group.
Перше, що треба зробити, на його думку, - змінити принцип відбору людей в державні органи.
“Я, як керівник великих організацій, розумію, що на рівні підбору ти можеш відсіяти 90% непотребу. Всі інструменти є. Не треба брати міністрів, заступників міністрів, суддів, які заточені під корупцію. Вони йдуть за цим, тому що по-іншому не можуть. Нам не потрібна ця гра “не/спіймають”. Тому що будувати систему з презумпцією винуватості - дуже дорого. Коли всі винні, ми всіх підозрюємо. В правильній сучасній демократичній країні система побудована на 90 % презумпції невинуватості, і є десь 10 % відхилень, за якими пильнують правоохоронні органи. Коли ж ми підозрюємо всіх, коли розуміємо, що кожен може красти, що кожного з депутатів, міністрів треба пильнувати, - це дуже дорого. Так ми не побудуємо ні ефективної, ні справедливої держави”, - впевнений Ігор Ліскі.
На його думку, в країні має запрацювати система соціальних ліфтів, щоб у владу йшли чесні, порядні, відповідальні люди, “які хочуть щось змінити, а не вкрасти”.
“Їм треба говорити про те, що вони порядні, відповідальні, можуть жити достойно і приносити користь державі і суспільству. А для тих, хто відхилюється, - ось вам каральний меч. А не навпаки, що ви всі злодії, ми, звичайно, не всіх доженемо, але когось доженемо. Так воно не працює”, - зауважив бізнесмен.
“Зазвичай для зміни суспільного договору або рольової поведінки, треба принаймні одне покоління, а краще два. На жаль, у нас немає цього часу. Якщо українці не будуть вірити, що Україна - справедлива держава, у якій вони довіряють інститутам влади, президенту, армії, СБУ, НАБУ, ТЦК, ми програємо. Тому мусимо вже зараз зробити надзусилля”, - зауважив Ігор Ліскі.
Успішність держави, з його погляду, вимірюється чотирма головними чинниками:
- Суверенітет
“Нам не мають нав’язувати, приєднуватися нам до Європейського Союзу чи НАТО, чи ні. Якого президента мати. Подобається нам Зеленський - буде Зеленський. Подобається хтось інший - буде хтось інший. Вибір - за нами”, - аргументує бізнесмен.
- Права, свободи, справедливість
“Я не хочу жити в країні, в якій все буде нормально з хлібом, маслом, чимось іще, але ти безправний і невільний, в тебе несправедлива держава. Ми за це боремося. І це не можна віддавати навіть заради перемоги”, - пояснює тезу Ліскі.
- ВВП на душу населення
“Не може бути країна успішною і самодостатньою, розвинутою, коли усі бідні, як миші”, - додає він.
- Гордість на рівні менталітету і нації
“Це вже почасти є. Коли їдеш світом і з гордістю кажеш, що ти українець. Це повага і гідність, які нам висловлюють за нашу історію, за те, якими ми є, за наш менталітет, за українську мову. Хочеться, щоб ця гідність ще конвертувалася в гідність за нашу економіку, наші підприємства, наші товари. Щоб ми були не жебраками і просили, мовляв, ми вас захищаємо - годуйте нас. Щоб ми були достойними будівельниками світового устрою, економіки, політики, безпеки. Були рівними серед рівних західних цивілізацій. Це моя мрія”, - резюмував бізнесмен.