Зростання впливу проросійських сил на політику України ускладнює ведення переговорів з Кремлем. Про це під час онлайн дискусії Київського безпекового форуму заявив багатолітній зовнішньополітичний радник Джо Байдена, виконавчий директор Пенн-Байден Центру з дипломатії і глобальної взаємодії Майкл Карпентер.
«Впродовж кількох останніх років ми спостерігаємо, що, так би мовити, проросійська мережа політиків і бізнесменів в Україні стає дедалі ширшою і впливовішою як в медійній та економічній сфері, так і в плані загальнополітичного впливу», - сказав він.
«Це значно ускладнює дипломатичні зусилля щодо Донбасу. З простої причини: зростання впливу проросійських сил на політику України ускладнює ведення переговорів з Кремлем з позиції сили», - наголосив радник Джо Байдена.
Він також підкреслив, що процес мирного врегулювання «застряг і роками залишається в глухому куті».
«Але якщо говорити в ширшому, стратегічному сенсі, важливо визнати: те, що відбувається в межах Мінської дипломатії, нерозривно пов’язано з внутрішніми політичними процесами в Україні. І це необхідно усвідомити», - сказав він.
«Якщо ми прагнемо досягти успіху в Мінських переговорах чи в дипломатії щодо цього конфлікту, якщо вона має набути іншої форми, це все має бути синхронізовано з боротьбою проти корупції, з боротьбою за реформи, з об’єднанням зусиль політичних сил в Україні на підтримку демократичних інститутів та верховенства права», - підкреслив Майкл Карпентер.
Він також висловив думку, що Америці варто активніше долучатися до дипломатичного процесу з регулювання кризи на Донбасі. У зв’язку з цим він не бачить необхідності США призначати свого спеціального представника з цих питань.
«Гадаю, що для України мало би більше сенсу в межах Нормандських зустрічей, наприклад, на рівні міністрів закордонних справ чи їхніх заступників, або на рівні радників з нацбезпеки порушувати питання залучення Сполучених Штатів до цього формату. Але не в особі спеціального представника як такого собі додатку чи спостерігача, а десь на рівні держсекретаря чи його заступника, або радника з національної безпеки, який мав би своє місце за словом переговорів. Щоб він не був нібито відділеним від решти переговорників», - резюмував він.