Цікава історія з паном Олександром Дегтярьовим – раніше він був вашим керівником у КБ «Південне». 2016 року, після скандалу зі зривом проекту «Циклон-4», він був звільнений з посади, і от у лютому повернувся в КБ «Південне».
Так, я підписав контракт із ним і наказ про його призначення.
У 2016-му народний депутат Андрій Тетерук заявив, що пан Дегтярьов начебто вивів мільярди гривень у свій банк «Новий». Це був гучний скандал. Чи було доцільно зараз поновлювати контракт?
Ключове слово тут «начебто»! Ви знаєте... Тоді гендиректора КБ «Південне» хотіли у будь-який спосіб усунути з цієї посади.
Хто хотів? Тетерук?
Ну, це робив Сабадош (Любомир Сабадош – колишній голова Державного космічного агентства, помічник Андрія Тетерука, – LB.ua). Він підписував наказ про звільнення Дегтярьова.
Дуже багато людей у країні, на жаль, вважають, що в українській космічній галузі є що відпиляти і загарбати. І дуже мало хто розуміє, що ракетно-космічна галузь – це важка розумова праця. Гроші в цій галузі даються вкрай важко. Це не лікеро-горілчана продукція і не торгівля зброєю. І взагалі не торгівля. Це високоінтелектуальний вид діяльності. І коли стало зрозуміло, що грошей, на які розраховували, в КБ «Південному» просто немає, то вже намагалися морально і юридично знищити керівника підприємства.
Якби хоч у половини державних підприємств України були такі керівники, як Дегтярьов, то Україна була б майже процвітаючою державою.
Але історія не могла взятися нізвідки. Банк «Новий» дійсно був, туди Дегтярьов виводив гроші.
Банк був. Банки в нас усі в публічній сфері, є звіти банків. Подивіться і почитайте.
На жаль, зараз стало модно вести інформаційні війни. І, на жаль, у нас за наклеп не саджають. Поки що. Особливо депутатів. Стосовно Дегтярьова на 98% – чистий наклеп.
Якщо ви подивитеся публікації про нього, типу, «він за рік зробив 300 з лишком тисяч грн», то що, це велика сума для академіка, керівника наукової установи в космічній галузі? Якщо він нарешті отримав квартиру, у яку не соромно привести людей, а до цього десятки років жив у звичайній трикімнатній квартирі у панельній багатоповерхівці – це що, злочин?
Це не злочин. Злочин, якщо зарплата не відповідає вартості квартири. Але ми говорили про банк «Новий», який потім, до речі, НБУ ліквідував.
Проти Дегтярьова і КБ «Південне» було відкрито декілька кримінальних справ. Вони були прокуратурою розслідувані, деякі справи закрили через відсутність складу злочину. Ті справи, що дійшли до судів, КБ «Південне» виграло. Тобто Дегтярьов законів не порушував. А якщо його хотіли облити брудом, то таких людей треба захищати, а не соромитися знову призначати на ті посади, яких вони багатократно достойні.
«В України повинно бути своє угруповання апаратів космічного зв’язку. Мінімум два апарати».
Коли цього року ухвалювали бюджет, був цікавий момент. Депутат від «Народного Фронту» Сергій Пашинський в останній момент, поправкою з голосу, забрав 700 млн грн з грошей, виділених на космічну галузь.
Не просто 700 млн, а 700 млн із 787 млн грн. Тобто залишили космічній галузі в рази менше, ніж навіть минулого року.
Чому так?
Я не знаю, я ставив це питання і парламентаріям, і в уряді, і досі в мене немає відповіді на це питання. Я поки що не знаю, що я зробив не так, щоб в останній момент елегантним рухом руки взяти і забрати всі гроші в галузі.
З першочергових завдань, які ми поставили перед галуззю на 2018 рік, лишилася лише мала частка. Ми з урядом ще працюємо, працюємо з РНБО, щоб виправити цю ситуацію. Я не втрачаю оптимізму.
Але особисто в Пашинського ви запитували?
Після того ні.
А до того?
А до того було декілька бесід. Але вони були трохи на інші теми.
Але ви сказали, що лишилося тільки 87 млн грн. А що це за 2 млрд на космічну галузь, що фігурують у бюджеті?
Із цих 2 млрд 1,5 млрд – це погашення державного боргу під супутник «Либідь».
Ми досі гасимо борг, але супутника у нас немає. Ми просто ховаємо цей проект?
Хто сказав, що ми ховаємо цей проект?
Тому що Канада вийшла з проекту.
Канада вийшла, але вона пропонує укласти новий контракт з новими грошима. На це ми не можемо погодитися, бо 300 млн вже витрачено і витрачати ще 300 на той самий супутник...
Новопризначений генеральний менеджер канадської компанії MDA має приїхати сюди, і ми з ними будемо шукати шляхи вирішення цього питання. Поки що ми подаємо на них у Лондонський арбітраж для того, щоб не минув термін позовної давності, як це сталося з «Циклоном-4».
Є певні підстави вважати, що ми таки знайдемо спільну мову. Я точно знаю, що після того, як ми підпишемо документи, нас від запуску будуть відокремлювати 8 місяців. Тобто якщо не пізніше від квітня дістанемо згоду, зможемо отримати космічний апарат на орбіті ще цього року.
Гроші зникнуть у будь-якому разі?
Кредит Україна повинна віддати незалежно від того, буде апарат чи ні.
Але якщо вдасться домовитися?
То апарат буде. Тут, певно, знадобляться все одно певні суми грошей, але, звісно, не такі великі, як уже витратили.
А що з Михайлом Гріншпоном (радник колишнього голови ДКА Олександра Зінченка. В його офшорну компанію начебто була виведена частина грошей, яку канадська сторона виділила для проекту «Либідь», – LB.ua)?
Я з ним зовсім не знайомий, цим питанням займаються НАБУ, прокуратура. До справи певною мірою підключилося навіть ФБР.
Але виведених грошей уже не знайдеш?
Я не фахівець у цій галузі. Думаю, що, в принципі, знайти можна було б. Але я не виключаю, що витрати на пошуки цих грошей можуть перевищити ті суми, які вдасться знайти.
Наскільки велика проблема в тому, що у нас досі немає українського супутника?
Щороку українські медіа-компанії платять іноземним супутниковим компаніям від 13 до 20 млн дол. Уряд теж замовляє певні послуги. До того ж, якщо ми пускаємо свій зв’язок через чужий супутник, то рано чи пізно наші дані стануть відомі тому, хто не мав би їх отримати. Коли на орбіті свій супутник і на землі свої передавачі, це, звісно, не 100% гарантія, але все ж таки інформація більш захищена. Та й у критичній ситуації ніхто не знає, як поведе себе оператор супутникового зв’язку. От відмовить у контракті й усе – і що робити? Тому в України повинне бути своє угруповання апаратів космічного зв’язку. Мінімум два апарати.
Тобто найближчим часом можна очікувати розробки ще одного супутника зв’язку?
Поки що ми не отримали згоди від тих, хто приймає рішення, але розуміння таке вимальовується.
А ті, хто приймає рішення, це хто?
Ну, це на самому верху держави.
Президент, секретар РНБО?
Так, оця тріада – президент, секретар РНБО і прем’єр. Поки що перешкодою на шляху прийняття цього рішення є ціна. Чомусь у нас вважають, що заплатити таку суму іноземному виконавцю можна, а вітчизняному – ні. Я гадаю, що ці рішення будуть всебічно обговорені і після запуску «Либеді» ми все-таки почнемо розробляти власний космічний апарат.
У 2006 році була ідея розробити вітчизняний супутник. У вітчизняних підприємств були такі можливості, але на розробку потрібно було 4 роки. Ухвалення рішення затягнули на кілька років, і коли лишилося лише три, наші підприємства відповіли: тепер ми не встигаємо. І швидко була вибудувана схема, коли Україна віддала це будівництво канадській компанії.
Читайте також: Наздогнати Ілона Маска: що заважає розвиткові української космонавтики
А як щодо проекту «Циклон-4М», він впроваджується?
Поки що ніяк. У нас є тільки протокол про наміри з канадською стороною. Є певний оптимізм, що канадці серйозно налаштовані побудувати у себе космодром.
Головне, щоб ми політично застрахувалися, щоб не повторилась ситуація з Бразилією.
Коли замовник відповідальний, оперативно розглядає ті проблеми, які виникають протягом виконання проекту, і за необхідності виділяє гроші, то проект виконується у ті терміни, в які він планувався, як це було з «Антаресом», «Морським стартом», «Вегою».
Проблема «Либеді» і «Циклону-4», де було державне фінансування і державне управління, в тому, що керівництво проекту не було особисто зацікавлене у цих проектах. Особливо це стосується проекту «Циклон-4». Ним керували чиновники, які більш за все боялись ухвалити неправильне рішення. Тому кожне рішення переперевіряли кілька разів, довго погоджували. Час спливав разом із грошима. І врешті-решт, як завжди – колективна безвідповідальність. Немає ні грошей, ні проекту. І персонально нікого взяти, хоча слідство ведеться. Бо там 5 міністерств узгоджувало, там 10 міністерств. Знаєте, в семи няньок дитина не годована.
«НАСА і ЄКА можуть існувати лише у країнах зі сталою демократією та міцною економікою»
Чи потрібна у такому разі реформа галузі, агентства?
Треба більше довіряти підприємствам.
Можливо, варто розділити сфери відповідальності, щоб ДКА займалося науковою діяльністю (як НАСА), а підприємства – підприємницькою?
НАСА і ЄКА (Європейське космічне агентство – LB.ua) можуть існувати лише у країнах зі сталою демократією та міцною економікою, там, де на науку виділяються ті гроші, які повинні виділятися на науку. А коли на науку виділяється стільки, скільки в Україні, то галузь повинна заробляти сама. Щодо конкурентоздатності нашого продукту, то про неї говорять укладені міжнародні контракти. Вони у нас є.
Ви сказали в одному зі своїх інтерв’ю, що корпоратизація «як панацея – від лукавого. І корпоратизація ефективна як перший крок до приватизації». Чи вважаєте ви, що потрібно приватизувати всі ДП, окрім трьох стратегічних («Укркосмос», КБ «Південне», «Південмаш»)?
Будь-яка приватизація повинна бути направлена на користь. На жаль, з усіх державних підприємств, які продані в Україні, єдиною розумною приватизацією була «Криворіжсталь». Усі інші приклади більше схожі на «дерибан».
Тому перш ніж іти на корпоратизацію або приватизацію, треба вибудувати законодавче поле так, щоб усе було прозоро. Зараз уже є кабмінівський законопроект про приватизацію. Слідом за ним ми готуємо свій законопроект про особливості корпоратизації в космічній галузі. Там прописані особливості стратегічних підприємств і т.д. Я сподіваюся, що протягом 2-3 місяців Рада зможе розглянути і ухвалити законопроект Кабміну. Наш законопроект без його ухвалення не може рухатися, бо писався на його базі і на його розвиток.
А які з підприємств ДКА є найбільш збитковими?
Найбільш збиткові підприємства «Південмаш» і ДП «Завод «Арсенал». Ще декілька ДП не збиткові і не прибуткові, працюють на межі рентабельності. Три ДП упевнено прибуткові: КБ «Південне», «Київприлад» і харківський «Комунар».
«Постійна станція на Місяці з’явиться не раніше, ніж за років 50»
В одному інтерв’ю ви сказали, що зараз ми з Канадою спільно досліджуємо можливості колонізації Місяця. Цікаво, чому Місяця, а не Марса? Бо Ілон Маск, наприклад, затявся на Марсі. Для чого нам узагалі колонізувати Місяць? Що ми там будемо робити? Вирощувати овочі, видобувати метали чи всі туди переїдемо? Які перспективи?
Коли Колумб просив гроші в короля Іспанії на експедицію, це було ризиковано. Король не знав, чи відіб’ються гроші, але ризикнув. З колонізацією Місяця приблизно така сама історія. Наприклад, свого часу США вимушені були закрити програми багаторазових космічних кораблів, бо це було збитковим.
Водночас дослідження планет дає великий технологічний ривок, який дає зиск і тут – на Землі. Питання колонізації Місяця ми розглядаємо не тільки з канадцями. Ми просто їм запропонували. Візія місячної станції є у багатьох країн, у нас також є план того, як вона мала б виглядати і що ми могли б там робити. Але місячна станція – це однозначно буде міжнародний проект, бо це занадто дорого для будь-якої країни. Ми позиціонуємо себе як учасника цього проекту і пропонуємо ті технології, які можемо робити краще за інших.
Зараз говорять про те, що на Місяці знайшли гелій-3. Це речовина, що використовується для термоядерних реакцій у термоядерній енергетиці. Підрахували, що нібито видобути його на Місяці і привести на землю буде дешевше, ніж видобувати його в земних умовах. Але поки що у світі немає жодного термоядерного реактора, який не те що віддавав би більше енергії, ніж бере на розігрів – поки що навіть утримати плазму не вдається. Це наукова проблема, яка незрозуміло коли буде вирішена. Тобто везти паливо для реактора, який ніхто не знає, як побудувати, – це авантюра. Марс – ще більша авантюра.
Ви вірите, що ми полетимо колонізувати Місяць чи Марс через кілька років, як про це говорить Маск?
Через кілька років – не вірю. Через 10 років можуть бути спроби здійснити посадку, через 20 років пробудемо на Місяці місяць-два. А постійна станція там, скоріш за все, з’явиться років за 50.
Якщо говорити про багаторазовість використання ракет Маска, то все не так однозначно. Якщо ракетні запуски здійснюються менш ніж 50 разів на рік, то від багаторазовості зиску майже немає.
Тобто це частково мильна бульбашка?
Так, певною мірою бульбашка, але Маск намагається створити ринок для великої кількості запусків у космос. Зараз він хоче створити супутникове угрупування з декількох тисяч космічних апаратів для швидкісного низькоорбітального інтернету. Це радикально збільшить кількість запусків. Тоді від багаторазових систем буде певний економічний зиск.
Минулого року Маск запустив 16 чи 18 ракет. Якщо припустити, що кожен з перших ступенів буде літати 10 разів, це означає, що він буде робити один чи два ступені на рік. А технологію треба зберігати, завод потрібно утримувати.
Але ж не потрібно щоразу витрачатися на матеріали.
Вартість матеріалу для ракетного ступеня – 3-4%, все інше – це технології і витрати людської праці. Це продукція з дуже великою доданою вартістю.
Але Falcon Heavy – поки що найважча ракета-носій. У цьому ж є новизна. Можна говорити про відкриття нового, приватного космосу?
Так, вона найбільш вантажопідйомна з нині наявних ракет. Але поки що ми не літаємо на Місяць і Марс, на неї буде дуже важко знайти корисне навантаження. Європейська ракета «Аріан» має вантажопідйомність близько 10 тонн. Виявляється, що запускати на ній 1 супутник дуже дорого, доводиться шукати другий супутник. Пошуки дуже важкі, важко зводити між собою замовників. Falcon Heavy має вантажопідйомність втричі більшу. Тобто треба буде шукати не два, а шість-вісім космічних апаратів. А стільки на геостаціонарну орбіту не запускають навіть за квартал.
Тобто нам немає зараз змісту вкладати усі свої сили, щоб наздогнати технології Маска?
Ні, немає. Нам бажано зберегти нашу ракету «Зеніт», бажано створити ракетний комплекс «Циклон-4М» (він комерційно привабливий). Якщо буде рости вантажопотік на орбіту, ми досить швидко зможемо пристосуватися.
Чому Маск так швидко від нуля дійшов до Falcon 9 і Falcon Heavy? Тому що він використовував наявні технології, наявні технічні рішення. Він насмикав людей з ракетно-космічних фірм США, і вони йому досить швидко зробили ракету, яка літає. Він вкладав свої гроші, він не боявся аварій на випробуваннях.
У нього дуже багато дотацій від уряду.
Так-так, він отримав дуже багато грантів. Його власні кошти ледве дотягують до третини вартості цих проектів. США підтримують конкуренцію. Він на цьому зіграв. У нас, на жаль, таке середовище не створене.
Але повертаючись до технічних моментів. Маск поставив три ступені у свою ракету для більшої вантажопідйомності. Такі проекти у нас теж є.
Багаторазового використання?
В Україні виготовлялися бокові прискорювачі ракети «Енергія-Буран». Це і були перші ступені ракети-носія «Зеніт». Коли ви побачите її фотографію, там на кожному з блоків будуть дві великі «валізи» – це парашутна система збереженого приземлення. Ми закладали відразу можливість багаторазового використання цих бокових прискорювачів.
На перших пусках це були лише оболонки систем. Але якби цей проект продовжився, багаторазове використання було б реалізоване. Зараз готового технічного рішення у нас немає, але створити його можна за 3-5 років.
Наразі немає сенсу починати. Знову ж таки, з огляду на те, що в українських підприємств немає замовлень. Ви завжди дивитеся на те, що роблять американці, і питаєте, чому ми цього не робимо. За 2016 рік США витратили на ракетно-космічні дослідження близько 36 млрд доларів із 62 світових, на такі самі дослідження у 2016 році Україна витратила 25 млн грн. У півтори тисячі разів менше!
«На суборбітальні польоти вишикувалася черга, але коли їх запустять, вона хутко зникне»
А як щодо космічного туризму?
Уже більш ніж 10 років дуже багато компаній декларують, що вони зараз почнуть за 200 тис. дол. возити людей у космос. Але це не возити в космос, це так – підстрибнути на 100 км, 10-20 хвилин у невагомості.
Тобто до Марса ніхто не полетить?
Та ні, ви що. До Марса летіти набагато дорожче і складніше. Навіть ці суборбітальні польоти ще не почалися.
На суборбітальному польоті можна нашу Землю побачити.
Ну, з літака теж можна Землю побачити. Хто хоче відчути невагомість – є так звані літаючі лабораторії в НАСА, в росіян є. І це набагато дешевше. Обійдеться десь у тисяч 20 дол. На суборбітальні польоти вишикувалася черга, але коли почнуться польоти, вона кудись хутко зникне.
Але ж Маск на Марс хоче відправляти людей?
Хоче, але не факт, що він це зробить у найближчі 20 років. Він казав, що зробить Falcon 9 за три роки, а зробив за 11. Ракета BFR – це зовсім інше. Якщо у Falcon 9 він йшов знайомою дорогою, то тут потрібен буде час, бо таких технологій ще ніхто не створював. А його заяви про те, що за допомогою BFR будуть літати з Лондона до Австралії – це астрономічно дорого. Надзвуковий пасажирський лайнер Concorde не витримав конкуренції зі звичайними літаками. А тут вартість буде на порядки більшою.
Ви розбили мої романтичні мрії.
Мріяти треба. Запуск Маском Falcon Heavy відродив у людей мрію про польоти в космос. І це дуже-дуже добре. Цей поштовх відроджує нові мрії, перспективи, нові люди прийдуть у космічну галузь. Хтось буде створювати свій бізнес, набивати свої ґулі й іти вперед. Це прогрес.
“Ситуація в космічній галузі менш оптимістична, ніж була у 2012-2013 роках, але вона не критична”
Зараз дуже багато приватних компаній – та сама SpaceX і т.д. Саме вони розробляють нові технології. В Україні немає жодної такої компанії (яка вже реалізовувала б ракетну продукцію, – LB.ua). Кажуть, що все впирається у законодавство. Мабуть, важливо, коли ця сфера стає комерційною, не втрачати момент. Дати можливість.
Ну от ми і намагаємося не втратити момент. Зараз розглядаємо можливість створення космічних апаратів дистанційного зондування Землі на конкурсній основі. Ми хочемо зіштовхнути лобами комерційні структури і державні підприємства, щоб отримати на виході достойний продукт за розумну ціну. Але я як голова Космічного агентства буду створювати для них однакове середовище. Якщо є вимоги, вони однакові для всіх. Якщо є заборони, вони однакові для всіх.
Я спілкувалася з людьми, які зараз започатковують свої компанії у космічній галузі. Усі вони кажуть, що у них руки зв’язані через законодавство. Не можуть випробовувати свої пристрої на полігонах, наприклад. А в статті 4 «Про підприємництво» взагалі прописано, що виробляти і випробовувати ракети-носії можуть лише державні компанії. Є також дивна ситуація з дозволами. Перед тим, як подзвонити до партнера з іншої країни, треба отримати дозвіл від ДКА. Чи не здається вам, що це занадто жорсткі норми і нам потрібно їх змінювати, якщо ми хочемо встигнути за темпами розвитку приватного космічного бізнесу у світі?
Зараз готується низка законопроектів про дерегуляцію різних видів діяльності, серед них є і космічна діяльність. Але. Ви напевне пам’ятаєте досить гучний скандал навколо двигунів і Північної Кореї. Відомості про ці технології не вийшли за межі країни тільки тому, що існував кількаступеневий контроль. До того ж Україна є членом Міжнародного режиму контролю за нерозповсюдженням ракетних технологій.
Так, ДКА дає дозвіл, він може бути разовий, може бути на певний період. Усі підприємства цього дотримуються. Нас СБУ періодично перевіряє з цих питань. Я вважаю, що правила повинні бути однаковими для всіх.
То чому тоді не дозволити приватним компаніям теж розробляти і випробовувати ракети-носії, адже займатися виготовленням і експлуатацією ракет-носіїв можуть лише державні компанії.
Значить, будемо виправляти законодавство. Я дуже зацікавлений у тому, щоб в Україні була конкуренція державних і приватних підприємств, бо тільки в конкуренції народжуються найкращі зразки будь-якої техніки. Але для того, щоб Україна не вилетіла з клубу поважних держав з ракетними технологіями, контроль має бути дуже суворим.
20 з лишком років існував саме такий порядок. За помахом чарівної палички закони не змінюються. Навіть коли законопроект підготовлений до прийняття у ВР, може минути рік, два, три.
Законопроект такий у нас готується.
А коли можна очікувати цього законопроекту?
Оскільки його треба узгоджувати з великим колом людей: і міністерств, і підприємців, – то підготовка законопроекту займе місяців 8. Зараз він на стадії концепції.
У вас на сайті розміщено проект документа державної космічної політики. Дуже схожа концепція розроблялась у 2013 році. Кілька тез змінилося.
Ця концепція більш реалістична з огляду на фінансові можливості держави.
Але там не прописано жодних цифр.
Цифр – ні, але написано, що держава замовляє лише те, що їй потрібно, і забезпечує на ці потреби фінансування.
«Те, що нам потрібно» – це аморфне поняття. Ви скажете, що нам потрібні ракети-носії, а наступний голова ДКА скаже, що нам потрібен свій космодром.
Узагалі-то, нам потрібно все. У попередній концепції наголошувалася необхідність створення і ракетних комплексів, і супутникових систем, і масштабних наукових досліджень. Зараз ми розуміємо, що держава може фінансувати тільки те, що конче необхідно. Це: дистанційне зондування землі, зв’язок і міжнародне співробітництво з Європейським космічним агентством. На всі інші потреби (розробка ракетних комплексів, ракетних двигунів, деяких зразків озброєння) космічна галузь має залучати кошти на вільному ринку.
Ситуація менш оптимістична, ніж була у 2012-2013 роках, але вона не критична. Підприємства галузі є самодостатніми, за підсумками позаминулого і минулого років податків підприємствами сплачено в бюджет держави раз у 10 більше, ніж отримано від держави замовлень.
Ви кажете, що ситуація зараз гірша, ніж у 2013 році. Чи не здається вам, що було б доцільно вирішувати такі питання, як державна космічна політика, на стратегічному рівні? Під час зустрічей з вищим керівництвом держави, а не так, що ви всередині щось там собі пишете.
Чому ви думаєте, що таких зустрічей не було. Ми збирались у секретаріаті РНБО, двічі збирались у прем’єра.
Але це були тільки ви і Турчинов, ви і прем’єр?
Ні, були великі наради, де саме і були попередньо окреслені реальні можливості держави. На результатах цієї наради і буде базуватися та космічна програма, проект якої зараз готується в рамках тієї політики, яку ми розмістили на сайті і яку ми зараз завершуємо узгоджувати з міністерствами і відомствами.
«Три останніх керівники ДКА не розумілися на космічній галузі. Тому я вимушений був йти на керівну посаду»
Люди з космічної сфери скаржаться, що хочуть з вами контактувати, поговорити про створення державної космічної політики, запропонувати свої ідеї, але ніяк не можуть до вас потрапити, немає жодних конференцій, наприклад.
6 березня відбудеться прес-конференція, публічний звіт.
У нашому інформаційному просторі дуже багато негативу. На жаль у нас старанно намагаються дискредитувати НАБУ, САП і т.д., бо вони заважають залишати тіньові корупційні схеми. На жаль, про космічну галузь згадують, тільки коли сталась якась аварія. Коли щось хороше, до ЗМІ не достукаєшся.
Це неправда, просто в останні роки у нас дійсно провалювалися великі стратегічні проекти в космічній галузі.
Тому що вони починалися без бажання їх закінчити. Я вимушений був іти на керування космічною галуззю. Мені було дуже комфортно працювати в КБ «Південне», я займався технікою і наукою, мені це подобалося. А тут – суто адміністративні і політичні рішення.
Чому ви були «вимушені»?
Ви знаєте, після трьох останніх керівників ДКА ми зібралися в «Південному» і почали відверто один з одним про це все говорити. Дійшли до висновку, що будь-хто з нас був би не гірший на цій посаді. Потім на мене колеги повернули очі і сказали: «Готуйся».
Тобто попередні керівники не розумілися на космічній галузі?
Так, на жаль. І це дуже погано відобразилося на космічній галузі. Важливо, щоб кожною галуззю займалися професіонали. Тоді все буде добре.