Цілеспрямований удар чи випадкова дурість?
Росія й справді вдарила безпосередньо по трубопроводу «Дружба», підтверджує Михайло Гончар. Водночас фахівець з міжнародних енергетичних і безпекових відносин додає: загалом інфраструктура України з транспортування нафти вже неодноразово опинялася під прицілом російських дронів і ракет. З 2022 року Кремль намагався уразити щонайменше одну потужну перекачувальну станцію, а також портове нафтове обладнання.
Натомість 27 січня Росія пошкодила одну з ключових ланок постачання нафти до Угорщини та Словаччини. Мова про лінійну виробничо-диспетчерську станцію «Броди». Без неї прокачування цим трубопроводом відбуватися не може. Ця станція найпотужніша в Україні, її побудували ще у 1960-х роках, обʼєкт складається майже з двох десятків резервуарів. Там також найбільший у нашій країні нафтовий резервуар на 75 тисяч кубів. Він має двостінну конструкцію і плавкий дах, що забезпечують високий рівень екологічної та пожежної безпеки.
У 2019 році Укртранснафта звітувала про капітальне оновлення станції «Броди». Роботи тривали вісімнадцять місяців: за цей час оновили обладнання і відремонтували приміщення. Більшість робіт тоді проводили без зупинки прокачування нафти.
Михайло Гончар вважає, що Україна вже давно мала припинити транзит російської нафти до Угорщини та Словаччини. Експерт нагадує: наприклад, прокачування російського газу не убезпечило українську ГТС від російських атак. Щось подібне може трапитися і з трубопроводом «Дружба».
«Якщо в Кремлі вирішили, що пріоритет — ураження нафтотранспортної інфраструктури України, то комерційні інтереси й інтереси угорської сатрапії стають глибоко вторинними», — каже Михайло Гончар.
Варто розглядати кілька версій, чому російські ракети чи дрони уразили інфраструктуру «Дружби», вважає фахівець галузі енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп.
По-перше, росіяни могли зумисне поцілити у виробничо-диспетчерську станцію, щоби знову звинуватити в зупинці транзиту нафти саме Україну. По-друге, не варто виключати, що атака могла бути випадковою.
«Треба памʼятати, що насправді Росія глибоко залежна від поставок до Угорщини та Словаччини цим нафтопроводом. Оскільки інші поставки перебувають під санкціями. Хоча Росія достатньо успішно їх обходить», — каже Андріан Прокіп.
Російський удар по Бродах точно не випадковий, вважає Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова. Він пояснює: цією атакою Кремль намагався нашкодити не своїм друзям у Будапешті чи Братиславі, а саме Україні. Недарма ж росіяни спрямували дрон саме на найбільший у нашій державі нафтовий резервуар.
«Моя версія подій така: скоріш за все, там могли зберігати українську нафту, яка мала йти на експорт до Польщі. Тобто перевалка і далі постачання залізницею, бо трубопроводу до Польщі нема. Чому так? Бо в Україні немає нафтопереробки, росіяни все знищили, зокрема Кременчуцький НПЗ», — пояснює Володимир Омельченко.
Натомість аналітик Олександр Сіренко вважає, що у Бродах могли зберігати «будь-який ресурс». Експерт рекомендує дочекатися офіційної інформації.
На момент удару резервуар був наполовину порожнім, каже фахівець галузі енергетики Геннадій Рябцев, але у вогні таки опинився значний обсяг нафти. І одразу ж уточнює: українському ринку пального дефіцит не загрожує. У разі потреби дилери зуміють знайти додаткові партії пального на європейському ринку.
Крім того, держава завжди має запас пального на 20 днів. Мова про стратегічний операційний резерв, зберігання якого регламентують законом.
«Хоча там було приблизно 35 тис. тонн. І, скоріше за все, цей запас повністю втрачений. Але ця атака не вплине на загальний рівень цін. Мене турбує один нюанс: чому там не було вогневої групи? Один “шахед” долетів і його не збили. Ну і що з інженерним захистом. Хоча там такий великий резервуар, що його не лише з повітря видно», — каже Геннадій Рябцев.
Експерт припускає: малоймовірно, що цей удар значно вплине на постачання російської нафти до Угорщини та Словаччини. Максимум, що може статися — тимчасова технологічна зупинка.
Показове угорське мовчання
Ні угорські посадовці, ні словацька влада упродовж доби після атаки ніяк не відреагували на російський удар. Скажімо, у серпні, коли роботу нафтопроводу «Дружба» зупиняли, уряди Угорщини та Словаччини негайно реагували. Здебільшого прокльонами й погрозами Україні. Цього разу мовчить навіть угорська пропагандистська машина, яку контролює партія «Фідес».
«Станом на глибокий вечір вівторка наслідки ще ліквідовували. Я не впевнений, що там так швидко відновлять повноцінну роботу трубопроводу. Я думаю, що зараз він зупинений, бо експлуатація небезпечна. Росіяни й раніше били по транзитній ділянці. Важко коментувати логіку Кремля. Думаю, що це все ж сталося помилково. Побачили ціль — інфраструктурний об'єкт у зоні нафтогазовидобутку — і вдарили», — каже аналітик Консалтингової агенції «Нафторинок» Олександр Сіренко.
Водночас Москва могла запропонувати Угорщині та Словаччині інші шляхи постачання, припускає Михайло Гончар. Скажімо, перевозити пальне з Чорного моря до узбережжя Адріатики. А далі — трубопроводом через Балкани. Власне, і Угорщина, і Словаччина мають альтернативні шляхи постачання нафти, не бракує на ринку й продавців.
Однак уряди Віктора Орбана і Роберта Фіцо вперто не хочуть припиняти співпрацю з росіянами. І є просте пояснення цього: Кремль дає цим двом державам солідні знижки на ресурс, за різними даними, вони можуть сягати 25 %. Таких умов ні Фіцо, ні Орбан від інших продавців точно не отримають. Неважко зрозуміти, що саме в обмін на дисконт вони роблять для Москви.
«Можна піти в політику і припустити, що це росіяни передали “привіт” не нам, а словакам й угорцям. Офіційних даних немає, але я так розумію, що удар зачепив ділянку, яка відповідає за транзит до Словаччини. Але що, хто і кому хотів сказати — це лише припущення», — вважає Олександр Сіренко.
Технічно Україні нескладно зупинити транзит російської нафти до Угорщини. Це питання цілком політичне, в українському уряді прокачування ресурсу пояснюють юридичними особливостями. Мовляв, у відповідь Україна може отримати серйозні позови і штрафи. Крім того, зупинка транзиту нібито буде порушенням кількох важливих міжнародних договорів з Європейським Союзом, серед них і Угода про асоціацію.
«Цей документ якраз і дає підстави припинити транзит. З мотивації захисту Україною національної безпеки. Якщо ж ми боїмося позовів і штрафних санкцій, то треба звести прокачування до мінімуму. Це ж можна зробити красиво», — переконує Михайло Гончар.
Контракт на прокачування російської нафти через Україну чинний аж до 2030 року. І зиск від цієї угоди для нашої держави вельми сумнівний. За транзит Росія платить до 300 млн доларів. Натомість вторговує приблизно шість млрд доларів, свідчать підрахунки аналітиків Центру Разумкова.
Не варто забувати, що інфраструктура транзиту нафти є доволі енергозатратною. У час шаленого дефіциту Україна мусить витрачати електроенергію, щоб забезпечити прокачування російського пального.
«На поставки цим трубопроводом не накладені санкції. Відповідно, Київ намагається дотримуватися того санкційного режиму, який застосовує Європейська комісія. Ну, так офіційно українська сторона пояснює продовження транзиту», — розповідає Андріан Прокіп.
Режим Віктора Орбана тримається на російській нафті
Російська нафта серед запорук збереження влади партією Віктора Орбана. Ресурс купує угорська компанія MOL, у якій держава має значну частку власності і ключовий вплив. Підприємство володіє кількома нафтопереробними заводами в Угорщині та Словаччині.
Загалом угорці та словаки купують у росіяни 10–11 млн тонн нафти на рік. Раніше третім великим покупцем була Чехія. Однак торік вона відмовилася працювати з Кремлем. І тепер отримує нафту альтернативними шляхами.
Торгівля з Росією в угорців і словаків загалом іде добре. Проте торік обсяги продажу нафти все ж знизилися приблизно на 14 %, порахували в Консалтинговій агенції «Нафторинок». Попри падіння, Угорщина та Словаччина з власної ініціативи досі катастрофічно залежать від постачання з Росії. Саме ці дві країни у 2022 році шантажем домоглися винятку із санкцій ЄС. Єврокомісія дозволила угорцям і словакам тимчасово отримувати російську нафту трубопроводами.
Співпраця з росіянами дозволяє уряду в Будапешті утримувати одні з найнижчих цін на пальне. А також експортувати бензин і солярку до інших країн і отримувати великі суми на так звані соціальні проєкти. А точніше підкуп виборців перед парламентськими виборами, що відбудуться вже цього року. Тому втрачати таку прибуткову нафтову годівницю Орбан категорично не хоче.
«Якщо Україна і зараз не зупинить транзит, то я вже не знаю, що ж має для цього відбутися. Я не бачу взагалі ніяких аргументів, щоб продовжувати прокачування. Російська нафта через “Дружбу” — це корупційне накачування Орбана і його партії Москвою», — вважає Володимир Омельченко.