Візит президента України Віктора Януковича до Москви на минулому тижні породив відчуття ейфорії в українського керівництва - і оптимізм у значної частини населення.
Дійсно, у разі їх регулярного виконання, московські домовленості по газу та кредиту поліпшать короткострокову зовнішню ліквідність в Україні, і, таким чином, полегшать її економічну ситуацію. Обіцяний Росією викуп українських державних цінних паперів на суму $15 млрд, з яких $3 млрд вже було надано, певною мірою полегшить повернення та обслуговування державних зобов’язань в іноземній валюті – як зовнішніх, так і внутрішніх. В 2014 році заплановані виплати України в іноземній валюті складають близько $9,5 млрд, в 2015-2016 роках – ще $12 млрд.
Але, по-перше, без проведення структурних реформ і подолання наявних дисбалансів в економіці України, ці кошти не вирішать неминучу кризу, а лише відтягнуть її на рік-два.
По-друге, вони будуть тримати українську владу на гачку все нових і нових російських забаганок.
Про що саме може йти мова?
«Особливості» допомоги
В першу чергу, російські гроші будуть витрачатися на безумовну проплату імпортованого газу з Росії. Ті ж самі $3 млрд, що вже надані Україні, вона витратить на повернення вже існуючого боргу за газ, спожитий у 2013 році, – цей борг оцінюється якраз у ті ж самі $3 млрд. При задекларованій ціні у $268,5 за тисячу кубометрів газу та обсязі імпорту на рівні, наприклад, 30 млрд. кубометрів , платежі за газ складатимуть $8 млрд на рік. Якщо ж порахувати два наступні роки – кредит надано на цей термін – потреба в оплаті російського газу становитиме вже $16 млрд.
Окрім того, проголошена знижка ціни на російський газ може полегшити фінансовий стан НАК «Нафтогазу» та промислових споживачів – якщо тарифи для них також будуть знижено на відповідну суму. Але при збереженні існуючих тарифів для теплокомуненерго, в бюджеті НАК «Нафтогазу» все рівно залишиться значна дира - близько 1% ВВП (а ці тарифи, за вчорашніми заявами прем’єр міністра Миколи Азарова, не просто залишаться на існуючому рівні, а будуть зменшені ще на третину для промисловості та бюджетної сфери). Як залишаться й спокуси для зловживань при наявності суттєвої різниці в тарифах для населення, бюджетних підприємств, теплокомуненерго та промислових споживачів.
І, нарешті, найголовніше. Згідно з московськими домовленостями, у Росії залишаються нічим не обмежені можливості на свій розсуд вирішувати, по якій ціні газ буде постачатися у майбутньому. Коефіцієнт вартості російського газу для України буде переглядатися щокварталу, і лише від доброї волі російського керівництва залежить, чи буде він виводити ціну на обіцяні $268,5 чи залишиться на рівні одиниці, тобто поверне постачання газу до старої системи надвисоких контрактних цін.
Україна послабила себе власноруч
Будь-які важелі протидії цьому у української влади – як відсутні вони і у випадку наступних траншів викупу Росією українських державних цінних паперів.
При цьому, Україна ще більше послабила свою переговорну позицію із Росією тим, що практично відмовилася від співпраці із МВФ та негайного підписання угоди про Асоціацію із ЄС.
Гроші міжнародних фінансових організацій – таких, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, ЄБРР – єдиний фінансовий ресурс, що не вимагає політичних поступок та продажу національних інтересів країни.
Проте неодноразові публічні заяви прем’єр-міністра Азарова про шкідливість для економіки України програм МВФ та загрози, які несе для неї Угода про Асоціацію із ЄС - абсолютно безпідставні, й значно ускладнили переговорні процеси з цими організаціями. Вони зробили неможливими збереження із їхнього боку хоча б нейтрального ставлення при публічних оцінках економічної ситуації в Україні та перспектив її розвитку. І тим більше, зробили неможливими швидке укладання спільної узгодженої програми дій для забезпечення фінансової підтримки.
Тепер наша країна залишилась наодинці перед загрозою подальшого тиску з боку Росії.
Між тим, Росія вже мала багато важелів впливу на Україну й раніше - через постачання газу, обмеження українського імпорту, значні обсяги кредитів, надані державі та українським підприємствам з боку банків, що є дочками російських фінансових структур – і всі ми бачили, що всі ці важелі Росія застосовувала без будь-яких обмежень. За свідченням самих високопосадовців, саме тиск з боку Росії призвів до непідписання Угоди з ЄС. Але ж шантаж, що виявився успішним хоча б один раз - це велика спокуса повторювати і повторювати його знову. І партнерів, що могли б допомогти протистояти таким діям Росії, в України тепер немає.
Без натяку на реформи
Можна припустити, що, отримавши російські гроші, український уряд, нарешті, проведе в Україні всі ті реформи, через відсутність яких наша країна опинилась в важкій економічній кризі. Втім, урядовий проект бюджету на 2014 рік яскраво свідчить, що змінювати свою економічну політику Уряд не бажає. У разі прийняття бюджету у його нинішньому вигляді, від призведе не до економічного зростання, а лише до збільшення дисбалансів та поглиблення проблем, що існують.
По-перше, тому, що внесений Урядом до Верховної Ради проект державного бюджету ґрунтується на нереалістичній та невзаємоузгодженій макроекономічній основі. Завищено прогноз зростання реального та номінального ВВП (згідно з проектом бюджету, вони мають становити 3% та майже 15% відповідно). Виглядає так, що спочатку Уряд запланував бажані бюджетні видатки та нешокуючий офіційний бюджетний дефіцит – і вже потім, під ці бажання, обраховував і бажані доходи бюджету. А для підтвердження нереалістичного зростання доходів на 12% до очікуваних доходів 2013 року, підігнано прогнози ВВП.
Через завищені доходи (які бюджет, напевно, не доотримає), не до кінця вирішені проблеми дефіциту НАК «Нафтогазу» та вже традиційний дефіцит Пенсійного фонду, загальний дефіцит складе не менше 100 млрд грн. Якщо ж додати ще й заплановані на 2014 рік державні гарантії, то дефіцит складатиме вже не менш ніж 150 млрд грн, або близько 10% від реалістично очікуваного ВВП. Наслідками цього буде продовження суттєвого зростання державного боргу та збільшення вартості його обслуговування, великий дефіцит торговельного балансу тощо.
Той факт, що наявна політика українського уряду веде економіку країни до краху, бачать всі – і в Україні, і в світі. Практично одностайна позиція міжнародних та українських експертів - досягнуті московські домовленості у разі їх послідовної реалізації "суттєво знижують ризик суверенної кризи ліквідності в Україні в 2014році, однак довгострокові політичні та економічні ризики українського суверенного кредитного профілю неврегульовані» (із заяви рейтингового агентства Fitch).
Економічні ризики, накопичені значні зовнішні та внутрішні дисбаланси, інституційні та структурні слабкості української економіки – все це є результатом політики саме уряду. Як відзначає Європейська бізнес асоціація, "відсутність чіткої та прогнозованої економічної політики,... всеохоплююча корупція, слабкий захист прав власності, обтяжливе оподаткування та бюрократизм... підірвали довіру бізнесу, призвівши до падіння внутрішніх та зовнішніх інвестицій ". Результатом цього є суттєва втрата потенціалу економічного зростання в майбутньому.
Не бачить цього тільки Уряд та його проплачені "експерти", доводячи тим самим свою нездатність вивести країну з кризи й в подальшому.
Висловлюю подяку за допомогу у підготовці матеріалу керівнику аналітичного підрозділу групи "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU) Олександру Вальчишену і головному економісту інвестиційної компанії Dragon Capital Олені Білан.