Новий міністр, який не має не те що програми, ба навіть коротенького плану дій (це з’ясувалося з його недавнього інтерв’ю), але висловлює «фе» Юрію Андруховичу за матюки у тексті, бере собі заступника. Заступник – колишній комуністичний функціонер, колишній міністр тієї ж таки багатостраждальної культури, колишній музейник Ігор Ліховий. За старою недоброю звичкою «любих друзів» найкращою кандидатурою має бути кум – от його і взяли на посаду. Може хто пам’ятає, який шалений опір чинили працівники Національного художнього музею України призначеній урядом Азарова в.о. директора, галеристці Тетяні Міроновій? Музей тоді переміг, непрофесійну керівницю звільнили, а от приведеного нею заступника Ігоря Ліхового насилу здихалися.
Ось цей збитий льотчик стараннями міністра Кириленка знову вхопився за штурвал і почав керувати.Вже другого дня після призначення заступника сам пан міністр не полінувався подзвонити із службового телефону на мобільний заступниці директора з науково-дослідної та виставкової роботи Національного заповідника «Софія Київська» Тетяні Лютій і повідомив приблизно наступне: «Готуйте документи на звільнення директора, по процедурі всі питання в Ліхового». Цікаво, кого призначать директором, невже одіозну Нелю Куковальську?
Але цікаве тільки починається. Джерело у Міністерстві культури повідомило, що готуватися до зміни керівництва мають також у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику та Національному художньому музеї України. Щодо Києво-Печерського заповідника, то сьогоднішнього директора Любомира Михайлину наче б то планують ввічливо посунути на посаду заступника, а новим директором має стати давно звільнений із заповідника Сергій Кролевець, який у важкі дні в лютому цього року «штурмував» лавру разом з тітушками. Тоді його відігнали активісти «Блакитного щита». А хто прожене любителя зловживань і друга заступника міністра зараз?
Щодо Національного художнього, то тут з приводу загрозливої кандидатури джерела поки що мовчать. Чи не спробують повернути Міронову? Підозрюю, що для музею, який його образив нелюбов’ю, пан Ліховий особливо постарається і вибере такого директора, щоб працівники закладу знали, як заїдатися з начальством.
Уся ця бурхлива діяльність Мінкульту створює враження такої собі пробної кулі від влади. Напевне, чимало політиків та чиновників із цікавістю спостерігатиме, як поведеться професійна спільнота і шанувальники музеїв у відповідь на повернення дивовижних персонажів із, здавалося б, давно минулих часів. Якщо у сфері культури таке поводження проковтнуть, то можна буде братися і за економіку та політику. І все нарешті стане гарно і спокійно – по-старому. Мені самій цікаво – невже ми готові ковтати образи після усього, що трапилося з країною цього року?