Що спільного у всіх навчальних закладів з маленьких населених пунктів? Школи проголосували б одноголосно — бракує вчителів.
В Україні існує програма “Навчай для України”, яка дозволяє сільським школам залучати кадри з великих міст — прогресивних випускників престижних вузів, які не мають педагогічної освіти, але пройшли суворий відбір та попереднє навчання.
Чому сільські школи потребують молодих вчителів-наставників — розповідають директори шкіл.
“Здавалося б, усі діти однакові... однак труднощі у всіх різні”
Ірина Паламарчук, випускниця програми “Навчай для України”, пропрацювала у школі с. Приморське два роки.
“З однієї сторони, здавалося б, усі діти однакові, однак пропрацювавши у двох різних середовищах — в місті Тернопіль та у селі Приморське, — можу сказати, що труднощі у всіх різні. До прикладу, діти у сільських школах добре розуміють, що таке відповідальність. У свої юні роки вони вміють працювати. У кожної сім’ї є город, скотина і у кожного — свої обов’язки по господарству. Це відбирає час та частково заважає дітям отримувати певні навички в тих напрямках, в яких би вони хотіли.” — говорить Ірина.
“Ще один момент — відсутність доступу до факультативів. Аби потрапити на гуртки, дітям з Приморського потрібно їхати у більший населений пункт — Вилкове. Проте автобус їздить лише до третьої години дня і, зважаючи на те, що навчання у школі о третій тільки закінчується, ні про які гуртки в сусідньому містечку не може бути й мови. Саме тому важливо, щоб у школі був свій культурний центр, свої власні гуртки та спортивні секції.”
Організовуючи позакласні гуртки та заходи, вчителі-лідери “Навчай для України” закривають потребу сільської школи у розвитку дитини за межами класу.
“Вчителям, які пропрацювали 30 більше років, дуже важко перелаштуватися на новий формат освіти”
Євтюхова Алла Ярославівна, директорка Приморської ЗОШ, де викладала Ірина Паламарчук, розповіла про потреби сільських шкіл.
“Кадри — це найперша проблема сільських шкіл. Кадри старіють. А тим вчителям, які пропрацювали 30 більше років, дуже важко перелаштуватися на новий формат освіти. Вчителі тримають себе в певних рамках: вони бояться, що діти здадуть погано ЗНО, не напишуть моніторингову контрольну роботу, не будуть встигати за календарним планом, який вони прописали на початку навчального року. Насправді все це в руках вчителів.” — каже Алла Григорівна.
“Молоді і прогресивні вчителі-лідери певною мірою допомагають вирішити кадрову проблему у школах, привнести новий дух викладання, пришвидшити процес виховання дітей. Вони показують результат, працюючи зовсім іншими формами, використовуючи нові формати викладання предметів.
Результати, яких досягають при цьому молоді вчителі-наставники, мотивують досвідчених вчителів до змін. Змушують відходити від радянської системи, яка лише дає знання, а не вчить користуватися ними. Якщо дитина вчить формули, але не розуміє, для чого їй це в житті, предмет стає нецікавим. Зараз перед освітою і вчителем стоїть завдання пояснити дитині, як вона використовуватиме усі ці правила з підручників у подальшому. До прикладу, вчителька-лідерка Ірина пояснювала важливість вивчення англійської мови на прикладі її подорожей за кордон. А коли діти не розуміли чогось на уроках з фінансової грамотності, повезла їх в банк й показала все на практиці.”
Що очікують школи маленьких населених пунктів від участі у програмі?
“Як і від інших вчителів, від учасників програми очікується надання якісних освітніх послуг. Знаю, що “Навчай для України” — це проект, який відібрав кращих з кращих. Нам розповідали, який вимогливий відбір проходять майбутні вчителі-лідери. Ми чекаємо, що з цими людьми в нашу школу прийде нове дихання, нові проекти, що вони піднімуть активний рух у школі, розвиватимуть шкільне і позашкільне життя, — говорить директорка Калинівського НВК №1 в смт Калинівка Петренко Оксана Михайлівна.
“Наразі у дітей дуже низька мотивація до навчання. Ми очікуємо, що вчитель-лідер зможе заохотити, зацікавити, — це те, чого сьогодні нам не вистачає.”
Ще одна проблема освіти в Україні — “реінтеграція” дітей, які проживають на окупованих територіях
Здати ЗНО та вступити до хорошого вишу складно не лише дітям, які проживають в сільській місцевості, але і тим, хто живе на окупованих територіях, в Криму. В цих регіонах не викладають ні історію України, ні українську мову, а інші предмети викладаються за іншою навчальною програмою, російською мовою.
Це схвилювало трьох учасниць програми “Навчай для України” Анастасію Беляєву, Олену Павлюк та Ольгу Коваль і надихнуло на створення ініціативи «ЗНОвУ» («ЗНО в Україні»).
“Української мови, літератури, історії немає в школах на Сході — і це не норма. Сидіти склавши руки й чекати поки проблема сама вирішиться — теж.”, — пише у своєму Facebook Анастасія Беляєва.
Дівчата, разом із іншими вчителями раз на тиждень проводять безкоштовні онлайн-уроки з підготовки до ЗНО для учнів 9-11 класів, які проживають на підконтрольних територіях.
Цього року учасники програми «ЗНОвУ» вперше складали ЗНО.
Днями “Навчай для України” презентували молодих лідерів, які вже з 1 вересня стануть вчителями для 10 000 дітей в школах маленьких населених пунктів.
Завдяки підтримці українських зірок — Тараса Тополі, Христини Соловій, Ахтема Сеітаблаєва, Світлани Тарабаровій, Сергія Притулі, гурту Go_A — організаторам програми вдалося отримати близько 2 000 заявок від випускників престижних вишів. Проте усі етапи відбору змогли пройти лише 35 українців.
Вперше в рамках подібного заходу за внесок у освіту відбулося нагородження премією Teach For Ukraine Alumni Impact Award — засновницям проекту “ЗНОвУ”. Символічно, нагороджував лауреатів премії актор і режисер кримськотатарського походження Ахтем Сеітаблаєв.
“Зі свого досвіду та досвіду моїх дітей я знаю, наскільки це важливо — зустріти людину, яка сформує на багато-багато років вперед твоє майбутнє. Освіта — це фундамент всього. Якщо абсолютна більшість людей в нашій країні будуть освіченими, — це буде запорукою того, що жодному фейку, будь він чи політичним, чи культурологічним, соціальним чи ідеологічним, не буде місця. Адже освічена людина — це людина, яка здатна навчатися, аналізувати, робити висновки, просити пробачення і пробачати, вона чітко знає, заради чого вона, не дай Боже, помре, захищаючи це, але й найголовніше — вона знає, заради чого живе”, — з промови Ахтема Сеітаблаєва.
