«Ще в 2014 році кремль стверджував, що Україна здійснює «геноцид» російськомовного населення на сході країни. Він також звинуватив Київ у прихильності до нацизму, посилаючись на «денацифікацію» України як ключову причину вторгнення», – пише в австралійському виданні ABC NEWS журналіст Трейсі Шелтон.
Однак, трапляється недостатньо чіткий аналіз, схоже, взятий із російських джерел. Навіть у такій поважній організації, як Рада міжнародних відносин (CFR) з офісом у Нью-Йорку (США). Зокрема, в недавній статті обмірковують над цивілізаційним вибором українців рухатися в протилежний від Росії бік, що обурило та штовхнуло Москву на збройне пригноблення України. Отже, CFR зазначає, що три десятиліття незалежності Україна намагалася прокласти власний шлях як суверенна держава, прагнучи при цьому тісніше зблизитися із західними інституціями, включаючи ЄС і НАТО.
Сильна, освічена, демократична країна в самому центрі Європи донедавна була іншою. На думку аналітиків, «Київ намагався збалансувати свої зовнішні відносини та подолати глибокі внутрішні розбіжності. Націоналістичне, українськомовне населення в західних частинах країни загалом підтримувало більшу інтеграцію з Європою, тоді як переважно російськомовна громада на сході виступала за більш тісні зв’язки з Росією».
Однак, відійдемо від умовного способу й поглянемо на сьогодення вільного вибору українців – добровільної дерусифікації через призму Agence France-Presse, яке повідомляє, що в Україні зростає бажання «дерусифікації». Зокрема, журналісти написали про те, як кияни приносять до книгарні «Сяйво» книжки зі своїх домашніх бібліотек, видані російською мовою. Таким чином макулатура потрапляє на переробку, а виручені кошти йдуть на підтримку ЗСУ. За перші два місяці з початку такої акції «Сяйво» зібрало 25 тонн видань – газет, журналів,книг. Їхня переробка принесла 100 тис. грн (2700 євро).
«Після анексії Криму Росією та війни на Донбасі в 2014 році Україна почала демонтаж пам’ятників радянської доби та зміну назв, – пише AFP. – Але з лютого українці думають про присутність російської мови в приватному та громадському просторі, хоча 19% українців називають російську мову рідною».
Також іноземні журналісти зазначають радикальні зміни щодо питання російської мови у сфері освіти. «В українських шкільних програмах більше немає ні російської мови, ні творів російських письменників. Натомість додали новий курс на війну з Росією», – йдеться у статті France-Presse.
Як би не викручувалась перед світом Росія у своїх маніпуляціях та виправданнях агресії – «захист від бандерівців» російськомовних мешканців – це, на жаль, усе ще спрацьовує лише в неї вдома.
Український наратив, що несе правдиве українське слово і домінує у західних ЗМІ, – наша дієва відповідь на злочинні спроби окупантів захопити наш духовний простір.
Мова, культура, ідентичність, якими гартується нація нескорених, ведуть до перемоги України.