ГлавнаяБлогиБлог Станіслава Шуха

Операція «Антимобілізація». Як Закарпаття стало майданчиком для проведення масованої піар-кампанії проти української армії

Літо на межі липня-серпня 2014 року виявилось надзвичайно гарячим для Закарпаття. Справа тут не тільки в спеці, яка легко перетинала тридцятиградусну відмітку. Окрім синоптичної, в області відчувалось значне зростання градусу соціальної температури, яке ледь не переросло в справжню інфраструктурну лихоманку.

Фото: Надано автором

Кілька днів в Закарпатті тривали масові виступи проти мобілізації, які то вщухали, то з новою силою набирали обертів. Подібні акції відбувались практично одночасно на кількох стратегічно важливих напрямках та супроводжувались масованими викидами дезінформації, яка на побутовому рівні зі швидкістю світла розповсюджувалась по області. На сьогодні є кілька варіантів, які пояснюють причину виникнення такого масового руху в зазвичай політично неактивному Закарпатті. Очевидно одне – дана операція була добре спланованою і до неї готувались не один день.

Гать, Ракошино, Мукачево, Вишково, Стеблівка, Крайникове, Мужієво, Луг – географія масових виступів зачепила значну частину регіону. Часто протести в одному населеному пункті провокували «ефект лавини» і сусідні села приєднувались до такого незвичного «флешмобу». Наприклад, перекриття міжнародної траси М-06 в селі Ракошино супроводжувалось блокуванням об’їзних доріг в навколишніх селах. Таким чином водії, заблоковані на трасі, втрачали можливість скористатися альтернативним об’їзним шляхом. Здавалося б, нічого дивного в цьому нема – люди стурбовані процесом мобілізації і виступ в одному селі знайшов підтримку в сусідніх. Проте, насторожує той факт, що акції відбувались виключно на важливих транспортних артеріях, а також прилеглих до них об’їзних шляхах. Подібних дій у віддалених населених пунктах, навіть з достатньо великою кількістю населення, зафіксовано не було. Більше того, в районах, де людських втрат в зоні АТО було найбільше, подібні виступи взагалі не були зафіксовані. Ужгород, Великоберезнянщина та Перечинщина цілком спокійно сприйняли чергову хвилю мобілізації.

Тому вже з перших днів виникнення таких стихійних мітингів почало складатися враження, що такий, здавалося б щирий протест закарпатців, народився далеко не в серцях і головах місцевих мешканців, а був спроектований в кабінетах серйозних аналітичних центрів. З часом цьому знайшлось багато підтверджень.

Від Донбасу до Закарпаття. Почерк одного сценариста

Одним з доказів того, що всі ці акції не були спонтанним явищем, стала активне бомбардування інформаційного простору області задовго до піку соціального напруження. Причому, впроваджувалась в життя дана дезінформаційна кампанія не за допомогою ЗМІ, а на звичайному побутовому рівні. Рівень викидів дезінформації, напередодні масових блокувань автодоріг, був настільки високим, що походив на якусь пандемію фейкових новин.

Люди наввипередки розповідали історії про масову і жорстоку мобілізацію ледь не всього населення Закарпаття, про колосальні, завищені подекуди в десятки разів, втрати закарпатців на Сході, про гестапівські методи роботи військкоматів і т. д.

Найбільш популярними були розповіді про маршрутки, з яких ледь не на ходу витягувались всі представники чоловічої статі і негайно забирались в військкомати. Ще жахливішими були історії про забраних в три години ночі чоловіків. Далі за рейтингом йшли дискотеки, вулиці населених пунктів та робочі місця.

В більшості випадків такі викиди спростовувались журналістами або ж офіційними джерелами, але наступного дня, схожі новини, подібно до зрізаних голів Гідри, відростали і у великій кількості. Для Закарпаття це безпрецедентна ситуація, проте в Україні подібне вже можна було спостерігати на Донбасі. Зокрема, мотивація виступів в обох випадках за своєю концепцією є схожою.

Основними тезами, які використовувались на Сході для напруження ситуації, були:

- Донбасс никто не слышит!

- Донбасс кормит всю Украину!

- Дайте нам больше автономии!

В закарпатській інтерпретації ці три пункти виглядали практично ідентично:

- Закарпаття ніхто не чує!

- Закарпатські чоловіки воюють за донецьких і луганських!

- Ми самі вирішимо, як проводити мобілізацію!

Окрім цього, в регіонах продукувалась неймовірна кількість історії про кричущу поведінку «гостей». Так, якщо в Донецьку та Луганську розповідали про жорстокі дії міфічних «бєндеровцев» і «правосєков», то в Закарпатті головними героями таких розповідей стали біженці з Донбасу. Якщо об’єднати всі історії про бійки в барах та ресторанах за участю біженців, наприклад в Мукачеві, то їхня кількість перевищить число самих барів та ресторанів, не кажучи все про біженців.

До речі, ще однією частиною цієї брудної піар-кампанії стало значне завищення чисельності переселенців. В тому ж таки Мукачеві тривалий час жила версія того, що в мікрорайоні «Шипка» поселилось близько п’яти тисяч біженців. Для довідки: мікрорайон «Шипка» - це кілька п’ятиповерхових будинків розташованих за межами міста. Поселити там навіть десяту частину такої кількості людей нереально фізично.

Варто наголосити і на тому, що градус напруги в суспільстві підтримували окремі представники духовенства. Зокрема, нещодавно в мережі з’явилось відео, на якому служитель церкви Московського патріархату, під час протесту в селі Великі Ком’яти розповідає «фейкові» історії про мобілізацію. За словами священнослужителя людей забирають працівники військкоматів прямо з-за керма. Історія дуже нагадує славнозвісний мем «Сняли с поезда в нацгвардию», але озвучується вона цілком серйозно.

І, як показала подальша практика, така потужна дезінформаційна кампанія дала очікуваний результат. Люди, присутні на мітингах, наввипередки розповідали подібні історії і чим більше абсурдності було в цих розповідях, тим більше оточуючих в них вірило, а кількість населених пунктів, де учасники протесті блокували шляхи, з кожним днем, зростала в геометричній прогресії.

Фото: Надано автором

Географія та хронологія блокувань

Загалом, в період з 27 липня по 04 серпня, масові акції з перекриттям доріг відбувалися в семи районах Закарпатської області (Іршавський, Тячівський, Хустський, Рахівський, Виноградівський, Мукачівський, Берегівський) та в містах Мукачево та Берегово. В цей час було тимчасово заблоковано рух на чотирьох автошляхах міжнародного значення (М 06, М 23, М 24, М 25), одній автодорозі національного значення (Н-09) та на десятку доріг територіального значення, серед яких Т 0719, Т 0733, Т 0720, Т-0733, Т 0737, Т-0729, Т 0710, Т 0712, Т-0728.

Хронологія та географія блокувань виглядає наступним чином:

27.07.2014

В селі Гать Берегівського району заблоковано автомобільний шлях міжнародного значення М-24 (Мукачево-Лужанка).

28.07.2014

В селі Ракошино (Мукачівський район) з 28 по 29 липня було заблоковано рух на автошляху міжнародного значення М-06 (Київ-Чоп). Додатково блокувався альтернативний об’їзний шлях (Т-0729) в селах Червеньово та Домбоки Мукачівського району.

Паралельно з цим відбувались акції на території Хустського району. Так, з 28 липня учасниками мітингів періодично перекривався рух в селах Сокирниця та Стеблівка (автодорога національного значення Н-09 Мукачево-Львів), в селі Драгово був зупинений рух автотранспорту на дорозі територіального значення Т-0720, а в селі Крайниково на автодорозі Т-0733.

29.07.2014

В місті Мукачево учасниками протесту паралізовано рух на перехресті вулиць Духновича та Садова. Окремі учасники планували блокувати залізничний вокзал.

В селі Дунковиця (Іршавський район) заблоковано автомобільний шлях національного значення Н-09.

Того ж дня в Дубрівці, що на Іршавщині була перекрита дорога територіального значення Т 0719 (Довге-Іршава—Виноградів).

Також акції відбулись в селі Мужієво (Берегівський район). Непроїзним став автомобільний шлях міжнародного значення М-23 Берегове-Велика Копаня, що веде до Сату-Маре в Румунії.

В селі Страбичово на Мукачівщині учасники мітингів перекрили рух на автошляху територіального значення Т 0710 (Мукачево-Велика Добронь).

30.07.2014

В селищі Вишково (Хустський район) заблокованою виявилась дорога територіального значення Т 0737 Хуст-Буштино.

Крім того жителі села Великі Ком’яти (Виноградівський район) паралізували рух на Т 0719 (Довге-Виноградів) - автомобільному шляху територіального значення.

31.07.2014

Цього дня в селі Луг (Рахівський район) було заблоковано автомобільний шлях національного значення Н-09 (Мукачево-Львів).

В селі Кушниця (Іршавський район) місцеві зупинили рух на автомобільній дорозі територіального значення Т-0712 (Перечин-Липча).

На Тящівщині в селі Бедевля та селищі Солотвино, акції протесту паралізувала рух на автомобільному шляху національного значення Н-09, в зоні блокування опинилась також дорога територіального значення Т-0728.

Заблокованою в цей день була й інша дорога територіального значення в Тячівському районі. Так, жителями села Теребля було зупинено рух на Т-0720 (Міжгір’я-Буштино).

02.08.2014

В селі Балажер (Берегівський район) перекрито автомобільний шлях міжнародного значення М-25 (Соломоново-Яноші).

04.08.2014

В місті Берегово учасники мітингу паралізували рух транспорту при в’їзді в місто зі сторони Мукачева. Таким чином заблокувавши автомобільний шлях міжнародного значення М-24 (Мукачево-Лужанка).

Хто розпалив іскру?

З першого дня протестів було очевидно, що до їх організації приклала руки потужна структура, яка тривалий час готувалась до впровадження подібного сценарію. Масштаб кампанії був безпрецедентно великим для області і, як виявилось, місцеві органи виконавчої влади виявились неготовими до такої несподіванки.

Одразу після перших заблокованих доріг почали з’являтись і перші гіпотези того, хто є ініціатором подібного руху. Версій є кілька і вони подекуди виглядають діаметрально протилежними. Серед головних «фундаторів» подібних масових акцій розглядають:

- русинських сепаратистів;

- російські спецслужби;

- місцеві політичні сили.

Варто коротко зупинитись на кожному з цих варіантів.

Щодо русинських сепаратистів, як самостійної організації, яка б могла так сильно дестабілізувати ситуації в регіоні, то це навряд чи можливо. Аби змусити людей в такій кількості вийти на блокування доріг потрібен неабиякий інтелектуальний і організаційний ресурс – ні першим, ні другим ідеологи закарпатського сепаратизму похизуватися не можуть. Крім того, необхідно враховувати, що закарпатці в більшості своїй є політично аморфними і неохоче відгукуються на різноманітні акції, особливо такі, які перетинають межу дозволеного. Потрібно докласти мегазусиль аби не наламати дров і витягнути мешканців краю на вулицю. На сьогоднішній день сили, під умовною назвою «русини» такими ресурсами не володіють. Інша справа, що сепаратистський рух можуть використовувати справжні ініціатори дестабілізації, роблячи з нього своєрідну «чупакабру», на яку можна буде списати всі гріхи. Цю версію підтверджує і той факт, що русинські вожді в медіа-зізнаннях охоче беруть на себе всю відповідальність за перекриття доріг.

Інша справа - російські спецслужби, які вже продемонстрували свої можливості в східних регіонах України. Сьогодні кожне соціальне коливання на території України є манною небесною для російської влади, особливо в часі, коли українські сили демонструють успішне просування на Сході. Зайвий шанс дестабілізувати ситуацію в нашій державі не тільки на східних, а й на західному рубежах, є неабиякою удачею для Кремля, адже дає нагоду розпорошувати увагу Києва на різні напрямки. Зрозуміло, що структури на кшталт російських спецслужб чудово знають, на які больові точки натискати в тій чи іншій місцевості і мають практично необмежені можливості для реалізації подібних сценаріїв. Крім цього, подібні блокування відволікають увагу практично всього особового складу силових структур – міста, села і стратегічні об’єкти залишаються практично неприкритими, а це чудовий шанс провести детальну розвідку або ж спланувати подальші диверсії. Ще одним позитивним моментом для російських спецслужб в даній ситуації є те, що всі масові виступи мешканців області будуть довго використовуватись в тамтешній пропагандистській кампанії. Кадри, на яких сотні обурених людей на крайньому Заході України виступають проти політики офіційного Києва, просто безцінні для кремлівських медійників. Досвід перекручування дійсності, помножений на безпринципність в підході до висвітлення подій, можуть перетворити здавалося б невинний і щирий протест на зброю масового ураження, яку використовуватимуть не тільки в російському інформаційному просторі, а й на теренах Європи.

Третя версія подій є особливо популярною в медіа, які перебувають в так званій антибалогівській коаліції. Так, на багатьох «дружніх» з Віктором Балогою ресурсах, його називають прямим організатором подібних акції. Зокрема, наголошуючи на конфронтації між сьогоднішнім Головою ОДА Валерієм Лунченком та родиною Балог. Мотивом, який би штовхав Балогу на подібні дії, такі видання називають боротьбу за «крісло губернатора», яка може розпочатись уже цієї осені. Головними конкурентом Балоги у цій боротьбі є представник УДАРу Валерій Пацкан, який останні кілька років демонструє стрімкий кар’єрний ріст на політичній арені. Цілком вірогідно, що така динаміка може непокоїти «стару гвардію». В такому разі, події, які відбувалися в області дійсно можна вважати певної демонстрацією сили та можливостей у виконанні команди Віктора Балоги.

Ця версія має право на життя, проте наштовхується на багато суперечливих моментів. Якщо це справді був показовий залп зі сторони команди Балоги, то цілком очевидно, що даний факт вже давно відомий Банковій. Не важко здогадатись якою може бути реакція Порошенка, якщо він довідається, що в глибокому тилу відбуваються подібні речі, особливо під час війни. Залишається сподіватися, що розуміють це і в оточенні закарпатського політика, який завжди вирізнявся своєю обережністю. Подібні ігри є надто ризикованими і ті, хто в них починає грати, можуть одномоментно втратити все. Розбурхувати ситуацію подібним чином – це все одно, що спускатись згори без гальм на багатотонній вантажівці – є багато шансів не доїхати донизу.

Зрештою, крапку в усіх цих здогадках повинні покласти компетентні служби, які отримали більш ніж достатньо сигналів для негайного реагування на такі безпрецедентні події.

Переможці і переможені

Нема сумнівів, що значна кількість людей, які виходили на подібні акції, свято вірили в те, що роблять добру справу. При цьому, мало хто з учасників мітингів усвідомлював, що його використовують як звичайну масовку в великій політичній грі, переможцем в якій будуть точно не мешканці Закарпаття. Створюючи сприятливу картинку для ворожих Україні медіа, люди не задумувалися, що їхня активна громадська позиція діє тільки на шкоду державі. Протести зупинили рух транспорту, але хто від цього виграв?

Можливо автоперевізники, у яких було зірвано десятки рейсів, що призвело до багатотисячних матеріальних збитків? А це виллється в тисячі недоотриманих доходів і, як наслідок, несплачених податків, які б можна було використати на потреби армії.

Можливо та ж сама українська армія, яка отримала чудовий деморалізуючий «подарунок» від своїх земляків та чіткий меседж «ми не хочемо вам допомагати!»?

Можливо тисячі родин, чоловіки яких зараз воюють на Сході і місяцями чекають на ротацію? Можливо.

Проте, справжні переможці, як видно з реакції прокремлівських сил, знаходяться за сотні, а той за тисячі кілометрів від епіцентру подій. Сидячи в просторих кремлівських кабінетах, ці переможці зараз мабуть не можуть натішитись допомозі тисяч закарпатських «волонтерів», які самі того не усвідомлюючи допомагали одній з найбільших держав-агресорів ХХІ століття.

Станіслав Шух Станіслав Шух , Журналіст
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter