Перш за все, варто розглянути природу програми EFF. Слід звернути увагу на те, що вона розрахована на стабілізацію економіки тих держав, які мають серйозні проблеми з платіжним балансом. Також EFF є тривалішою ніж Stand-by і передбачає більший обсяг часу, який відводиться на погашення кредиту. Тому загальним висновком є те, що така програма надається державам, економіка яких перебуває у кризовому стані й потребує серйозного реформування. Ні для кого не є секретом, що Україна перебувала у скрутній ситуації, але на даний момент мають місце позитивні тенденції (відносна стабільність валюти, задовільний рівень золотовалютних запасів і т.і.). Тому з огляду на це МВФ не поспішає з подальшою реалізацією програми EFF.
Але не лише відсутністю економічної доцільності продиктоване очікування траншу. Також існують певні політичні питання, які потребують врегулювання задля відновлення реалізації програми EFF. Перш за все, МВФ прагне отримати готовий проект Державного бюджету на 2017 рік задля ознайомлення з урядовими планами та, відповідно, узгодження напрямів фінансових вливань. Це може відбутися не раніше вересня. Тому закономірним є те, що МВФ не розглядав питання щодо України на засіданні Ради директорів наприкінці липня. Імовірно це очікується саме у вересні. Також на позицію МВФ вже вплинула ситуація із запуском електронного декларування. Західні партнери вказують на те, що для вдалих економічних реформ потрібне адекватне політичне поле, яке функціонує за чіткими й відомими правилами. Електронне декларування повинно стати одним з них.
Загалом, варто зазначити, що затримка траншу МВФ не несе в собі катастрофічних наслідків для України, оскільки вона є закономірною з огляду на позитивні тенденції в економіці. Наявність політичного фактору у кредитуванні свідчить не про затягування чи навіть небажання МВФ надавати фінанси, а про більшу вимогливість до України. Західні партнери у такий спосіб прагнуть допомогти підвести нашу державу до своїх стандартів. Тому це зайвий раз свідчить про важливість України для ЄС та США.