Ми можемо, коли захочемо! Події останніх тижнів продемонстрували наявність у киян величезного протестного потенціалу. Проте проявляється, цей потенціал лише за певних умов. По-перше, людей має щось задіти за живе. По-друге, громадяни мають вірити у справедливість і правильність того, за що вони виходять на вулиці.
Все це мало місце 1 грудня. Ні в кого з сотень тисяч киян, які вийшли на вулиці того дня, не викликало жодних сумнівів, що треба відірватись від екранів телевізорів у вихідний день заради того, щоб відстояти свою громадянську позицію.
Втім, вимоги протестувальників стосувались всієї країни.Та чи зуміємо ми так само виступити на захист прав свого рідного міста?
Адже той протестний потенціал, який сьогодні виплеснули на вулиці люди, ми не маємо права розтратити. Він може і повинен послужити і місцевій громаді. Тим більше, що нелегітимність міської влади і фактична відсутність місцевого самоврядування в столиці не викликають жодних сумнівів.
Останні дні довели, що рішучі й масові виступи громадян змушують владу реагувати на їхні вимоги. Коли ми будемо єдині у досягненні своєї мети, з нами почнуть рахуватися!
Головне, щоб ми, кияни, нарешті відчули себе господарями у своєму домі і усвідомили правильність та справедливість своїх вимог до столичної влади. Тоді київська громада не лише вийде на свій Майдан, але й нарешті візьме долю свого міста у свої руки.