Безвізовий режим – це ще один крок до Європи, але євроінтеграція на цьому не завершується; ще чимало необхідно зробити, щоб європейці побачили в нас надійного та послідовного партнера. Зокрема, це стосується і екологічної складової Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Нажаль, прогрес в її виконанні поки що виглядає як «крок вперед і два назад».
04 жовтня 2016 року Верховна Рада України прийняла три важливих базових євроінтеграційних закони: Закон про оцінку впливу на довкілля (далі- Закон про ОВД), Закон про стратегічну екологічну оцінку (далі- Закон про СЕО) та зміни до Водного кодексу, покликані забезпечити впровадження Водної Рамкової Директиви ЄС. Ухвалення цих законів було першим і вагомим кроком євроінтеграційних реформ в екологічному секторі.
Проте Закон про ОВД та Закон про СЕО були ветовані Президентом України. Це вето – вочевидь, пролобійоване представниками несумлінного бізнесу, якому вигідно отримувати надприбутки за рахунок здоров’я громадян та надмірної експлуатації природних ресурсів, – неприємно здивувало багатьох, як в середині України, так і за її межами.
Після схвалення законів Україна встигла отримати привітання від різних європейських інституцій, які фактично були готові «зняти» всі претензії до України, що виникли внаслідок тривалого невиконання Україною міжнародних зобов’язань, адже приводів накопичилось чимало:
- понад десять років тому Нарада Сторін Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуської конвенції) та Нарада Сторін Конвенції про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті (Конвенції Еспо) своїми рішеннями визнали, що Україна перебуває у стані недотримання цих міжнародних угод, та закликали вжити невідкладних заходів для забезпечення виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань.
- 6 вересня 2016 року Секретаріат Енергетичного Співтовариства надіслав Україні відкритого листа, порушивши, таким чином, справу з врегулювання спору проти України (реєстраційний номер справи: ECS-13/16) за недотримання Директиви з ОВД. У відкритому листі Секретаріат відзначає відсутність повної транспозиції положень Директиви з ОВД у право України. У своїх Звітах про виконання Договору про заснування Енергетичного Співтовариства за останні роки Секретаріат неодноразово порушував питання про повільний прогрес України у транспозиції Директиви з ОВД. Строк імплементації для України, як це визначено Протоколом про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, сплив 1 січня 2013 року.
Відповідні органи конвенцій взялися проаналізувати зміст ухвалених законів, очікуючи з полегшенням того, що нарешті завершиться багаторічна епопея з недотриманням Україною своїх зобов’язань, обіцянок ось-ось прийняти відповідне законодавство та намагань кожним урядом перекласти відповідальність на попередників.
Так, у січні 2017 року Комітет з дотримання Оргуської конвенції дійшов висновку про те, що Закон «Про оцінку впливу на довкілля», прийнятий 04 жовтня 2016 року, повною мірою відповідає вимогам Конвенції, та, у разі невідкладного введення в дію, призвів би до зняття санкцій з України за тривале недотримання Конвенції. Подібних висновків дійшов і Комітет із впровадження Конвенції Еспо, який розглянув проголосований 4 жовтня 2016 року Закон про ОВД та визнав що в цілому він сумісний з критеріями, які Комітет раніше виклав в огляді правових, адміністративних та інших заходів для впровадження положень Конвенції.
Але це все було би у випадку, якщо би Президент підписав закони, проголосовані в жовтні 2016.
Що ми маємо на сьогодні? В червні відбудеться чергове засідання Наради Сторін Конвенції Еспо. У проекті рішення, яке пропонується схвалити Сторонам Конвенції, є вкрай невтішний для України пункт про можливість позбавлення її прав і привілеїв за цією Конвенцією. Сама тільки наявність такого формулювання, що є безпрецедентною санкцією в рамках Європейської економічної комісії ООН, для країни, яка обрала демократичні цінності та повагу до міжнародних правових норм, є ганьбою!
В вересні відбудеться чергова сесія Наради Сторін Оргуської конвенції, а ще нам треба щось пояснювати Секретаріату Енергетичного Співтовариства…
Чи можемо ми щось зробити щоби уникнути ганьби на міжнародному рівні?
Зрештою, справа навіть не у формальному дотриманні міжнародних зобов’язань. В Україні питання довкілля вже давно не є другорядними питаннями. На шпальтах різних видань ми майже щодня бачимо історії про місцеві конфлікти, які виникають між мешканцями, представниками недобросовісного бізнесу і корумпованими чиновниками: на Тернопільщині в селі Ланівці жителі блокують під’їзні шляхи до ферми; на Івано-Франківщині жителі сіл Калуського та Галицького районів протестують проти функціонування свиноферм датської компанії; на Львівщині у селах Черниляви, Дуліби громада піднялася проти свиноферм; жителі села Білики на Полтавщині влаштовують мітинги та акції проти свинарника ТзОВ “Сільські традиції”… Це лише окремі питання які привернули увагу до цілого пласту проблем в цій сфері, в тому числі завдяки вето Президента та активного його лобіювання Асоціацією свинарів України та іншими аграрними асоціаціями. А ще є проблеми з відходами, закриті та переповнені сміттєзвалища, зруйновані та морально застарілі очисні споруди, незаконний видобуток корисних копалин, збільшення рівня забруднення повітря, смертність та захворюваність населення, пов’язана із забрудненням довкілля. Ми не вправі забувати і Чорнобильську катастрофу, чергову річницю якої ми відзначали 26 квітня. Саме тому для нас так важливі питання екологічної демократії та екологічної безпеки.
Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до Постанови Верховної Ради України від 7 лютого 2017 року № 1828-VIIІ доопрацював Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» (реєстр. № 2009 а-д), повернутий із пропозиціями Президента України.
Цей Закон встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, яка спрямована на попередження та запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
У його доопрацюванні взяла участь низка центральних органів виконавчої влади та суб’єктів господарювання: Адміністрація Президента України, Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство юстиції, Міністерство фінансів, Міністерство інфраструктури, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство оборони, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державна регуляторна служба, Національна атомна енергогенеруюча компанія Міністерства енергетики та атомної промисловості (НАЕК «Енергоатом»), Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», представники громадських організацій та експертного середовища.
Ми пройшли довгий шлях у пошуку формулювань та компромісів. В процесі доопрацювання Закону були й ті, хто на їх думку, знав краще, що мав на увазі Президент та намагались обґрунтувати свої власні інтереси довільними тлумаченнями його пропозицій до вето. Були і спроби загальмувати прийняття Закону. Не зважаючи на те, що втратили багато часу, вважаю результат є позитивним. На думку Комітету, підтверджену і позицією Адміністрації Президента під час засідання Комітету, а також Міністерством екології і природних ресурсів України, доопрацьований Закон повністю враховує пропозиції Президента України до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (реєстр. № 2009 а-д від 31.10.2016 р.) та може бути прийнятий в цілому як Закон.
Що стосується Закону про СЕО, то в січні цього року Верховній Раді не вистарчило голосів, щоби відправити його на доопрацювання до Комітету, однак народними депутатами був доопрацьований та зареєстрований новий законопроект (реєстр. № 6106), який також повною мірою враховує пропозиції Президента
Висловлюю глибоке сподівання, що народні депутати і цього разу об’єднаються та підтримають ці законопроекти, як це було в жовтні 2016 року. Також маю надію, що цього разу жодні сили, які не хочуть нових змін в сфері впровадження прозорих правил гри та екологічних стандартів, чи то ті, що просто зацікавлені у гальмуванні євроінтеграційних реформ, не «підсунуть свиню» ні Президенту, ні Україні.