За час своєї роботи кореспондентом у Москві Національний Культурний центр України (НКЦУ) на московському Арбаті був другою рідною домівкою. Тому навіть після повернення в Київ усі новини, що приходять звідти про НКЦУ, сприймаються майже як особисті.
А новини, мушу сказати, уже як кілька років звідти ідуть невтішні. Центр лихоманить і в цьому винна не російська влада: епопея з призначенням директора (звільнили одного, призначили іншого, його частину коллективу не прийняляа — почались склоки, колектив розділився на табори), епопея з юридичним статусом будівлі і тп.
На тему подій в Національному культурному центрі України в Москві мої колеги і я знімали сюжети, писали статті (наприклад, тут - "Культурный центр Украины в Москве: бизнес или культура?"). І обіцяю, що з поля зору тема НКЦУ не пропаде точно, як би комусь не хотілось.
Тим більше, що ситуація в закладі, який покликаний пропагувати Україну — залишається не найкраща. Можна сказати навіть — критична. Про це свідчать чисельні звернення працівників Центру та української громади.
У зв'язку з цим дозволю викласти уривки з останнього листа, який надіслала колишній завгосп НКЦУ в Москві Лариса Білан.
Зазначу, що повний текст Білан направила на адресу Петра Порошенка, але, за моїми данними, оточення президента його “відфільтурвало” і главі держави доставлено не було.
Тому буде правильно якщо громадськість буде знати про ситуацію в НКЦУ у Москві. А вона - не з кращих: виявляється, нинішнійн виконуючий обов"язки директора НКЦУ пан Савицький — справжній "артист":
"12 травня 2017 р. виконуючий обов'язки генерального директора НКЦУ в Москві Савицький В.В. у 8 годин ранку запросив до себе в кабінет гостя (прізвище невідоме, сказаав, що це юрист) і з 8 годин ранку і до 23 годин вечора цього ж дня вони пиячили. Савицький дав волю душі. У цей день на другому поверсі приміщення він влаштував повний дебош, бігав у нетверазому стані, вів себе розв'язно, нагло.
....
Одним словом 12 травня пив Савицький так, що загубив печатку Центру, вона валялась десь на підлозі як непотріб, погубив документи, шукали на другий день їх по кутках. Творить сам не знає, що, перетворюючи заклад на бордель."
Здавалося б - чого б це так у В.О директора дах знесло? Виявляється, він дуже впевнений в своїх силах:
"Контролю ніякого, розслабився, вже уявляє себе справжнім директором Центру. Бо як він усім говорить - конкурсу на посаду директора не буде, а якщо буде - то чисто номінально, ніхто не пройде. Тому творить у Центрі все, що завгодно. Розвів повний бардак. Кабінети звільняє, все буде здавати а аренду, бо як дали вказівку з ДУС - кожен метр приміщення повинен працювати, навіть туалети треба здати в аренду.
Здається в ДУСі не розуміють прямого призначення цієї установи. Хоч би статут прочитали, перед тим, як присилати таких бездарів, як Савицький. Всіх неугодних - геть з Центру, бо він тут «хазяїн».
......
Савицький це п'яниця, кожен день він вживає. Який з нього директор? Хоча він впевнений, що він буде рулить довго. Бо дуже активно взявся до «роботи». І ДУС це влаштовує. Ненахваляться їм - який мовляв молодець. Допускає на робту п'яних диспетчерів. Все переводить в комерцію. Тоді навіщо такий центр потрібний?
....
ПОЗОРИЩЕ. Він перетворив Національний культурний центру України в Москві в національний ПОЗОР України. Руйнує все, що наживалось роками - театр, капеллу, школу і т.д.
.....
І це Державне управління справами Президента! Допоможіть, хто небудь! Невже на Савицького і дусівців немає управи?
Щодо посади директора, то під тиском української громади Росії ДУС таки оголосило новий конкурс. Наразі відбувається прийом документів від кандидатів, а також від членів конкурсної комісії. А щоб тримати громадськість в курсі справи, то і я подав документи на входження в цю конкурсну комісію - так інформація буде з “перших рук”.
Звісно, одним призначенням нової особи директора проблему НКЦУ в цілому не вирішити — бо це проблема комплексна. Повторюсь: ососбисто я вважаю підпорядкування НКЦУ такій структурі як ДУС — необгрунтованим і нелогічним. Бо це єдиний культурний центр за кордоном, який належить чомусь ДУС, а не МЗС як інші центри. Звісно, через те що у директора НКЦУ керівництво не в країні, а далеко в Києві, тому й виникає такий бардак.
Шанси змінити ситуацію з'явились, коли МЗС оголосили про створення “Інституту України”, і в який мали б увійти уже існуючі КЦУ за кордоном. АЛЕ! За моєю інформацією, ДУС не хоче передавати НКЦУ в Москві дипломатам. Хоча цікаво, що при цьому в ДУС постійно скаржаться на “неприбутковість” НКЦУ. Тож виходить якось нелогічно. І підозріло...