Малі зарплати, невідповідні умови, зниження авторитету професії, призвели до ситуації, коли люди просто залишали свою улюблену справу і змушені були йти працювати в інші сфери. Тому, на сьогодні, кандидата, що дійсно б відповідав всім вимогам і був сприйнятий колективом позитивно фактично не було. Адже, визнані фахівці й так працюють на відповідних посадах і пов’язувати своє професійне життя з «Вернадкою», яка переживає жахливі часи – бажаючих обмаль.
Але, колектив неодноразово звертався до Олега Олеговича Сербіна, який наразі очолює головну університетську бібліотеку країни Наукову бібліотеку імені М.Максимовича КНУ Шевченка, з проханням погодитись брати участь у виборах. Зрештою, дослухавшись до прохань колективу, врахувавши звернення колег-професіоналів з усієї країни та закордону, Олег Олегович прийняв рішення балотуватись. Ми, представники колективу, дуже раділи цьому, хоч і фактично одразу відчули на собі посилення тиску з боку діючої адміністрації бібліотеки.
Не дивлячись на погрози та адміністративний тиск Інформаційно-аналітичний відділ Фонду Президентів України Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського на засіданні колективу відділу висунув Олега Олеговича Сербіна у якості кандидата на посаду генерального директора НБУВ. Весь пакет документів було зібрано і подано у встановленому порядку. Документи були прийняті без зауважень і його кандидатуру було зареєстровано.
З цього часу почався новий етап обливання Олега Олеговича багнюкою в очах колективу, який його чудово знає. Адже, Олег Олегович, перш ніж прийняти пропозицію ректора Губерського Л.В. щодо керівництва бібліотекою імені М. Максимовича, майже десять років працював у бібліотеці Вернадського, пройшовши шлях від аспіранта до керівника одного з найбільших відділі Наукового опрацювання документів. За роки роботи в бібліотеці Вернадського, Сербін О.О. захистив кандидатську дисертацію, був неодноразовим стипендіатом Президії НАНУ, одним з засновників Ради молодих вчених НБУВ, заступником голови профкому бібліотеки. Вже тоді адміністрація боялася його потенціалу, бачила підтримку людей, почала утискати його ініціативи та активність, перешкоджала захисту його докторської дисертації. Через таке ставлення до нього страждали й інші члени колективу, на яких адміністрація вишколювала свою лють. З цієї ж причини, за останні три роки, бібліотеку Вернадського змушені були залишити низка провідних молодих докторів та кандидатів наук, яких методично виживала адміністрація, боячись втратити свої крісла. А люди Сербіна О.О. знають і чекали його повернення, з огляду на набутий ним управлінський досвід, адже бібліотека університету Шевченка за його керування стала справжнім лідером і набула значного розвитку і реформування.
Адміністрацією НБУВ було задіяно низку технологій чорного піару в намаганні підірвати авторитет Сербіна в колективі. Коли стало зрозуміло, що за діючого директора Попика ніхто не проголосує, почали агітувати людей, щоб голосували проти обох кандидатів, щоб зірвати вибори і ще хоч трохи втриматися в свої кріслах на час перевиборів.
І це не подіяло в повному обсязі. Явка на вибори була колосально – 93%. Всього проголосувало 286 наукових співробітників. За Сербіна – 155. Попик – 83. Проти всіх – 45. Таким чином, переважною більшістю голосів переміг Сербін О.О. Всім було доведено, що колектив за зміни, за нові можливості, за розвиток.
Вибір колективу за процедурою мав бути погоджений на Зборах Відділення історії, філософії і права НАНУ, які за результатами дають рекомендацію Президії НАНУ призначити директором переможця. Так би мало бути в цивілізованому плані.
Але, адміністрація, яка вросла в свої крісла, довела Національну бібліотеку до зубожіння, продовжила шукати шляхи для визнання виборів недійсними. І нічого ліпшого не вигадала, ніж використати в своїх підкилимних іграх питання колективу ще на передодні виборів – чому не голосують ВСІ співробітники бібліотеки, а тільки наукові? Тоді була дана така відповідь, що у відповідності до закону, голосувати мають право ВИКЛЮЧНО штатні наукові співробітники. У відповідності до цього, організаційний комітет з підготовки виборів, керований адміністрацією, підготував списки співробітників, які мають право голосувати і які були прийнятті Відділенням та Президію як остаточні. Адміністрація це робила в першу чергу тому, що розуміла настрої колективу. Намагаючись вплинути на наукових співробітників, вони знали, що бібліотечні працівники точно голосуватимуть за Сербіна і тому мінімізувала небезпеку для себе. Тепер, коли переміг Сербін, вони «згадали про колектив» і використали «обурення» програвшого вибори кандидата Попика, який написав відповідну скаргу, для того, щоб рекомендувати Президії перенести вибори на півроку, призначивши когось виконуючим обов’язки.
Бібліотечні працівники, розуміючи таку можливу підступність адміністрації, зібрали підписи на підтримку Сербіна О.О., в якому висловили підтримку Олегу Олеговичу, схвалили вибір наукових співробітників бібліотеки. Лист підписали майже двісті співробітників.
Таким чином, Сербін О.О. і де-юре, і де-факто отримав підтримку переважної більшості колективу, але це не входило в плани заскорузлої верхівки Бібліотеки та НАНУ, яка як вогню боїться приходу молодих, талановитих реформаторів і обрання Сербіна О.О. може бути прецедентом на виборах інших академічних установ, де сивочолі академіки повростали в свої крісла, а молодь змушена шукати собі роботу поза академією чи виїжджати за кордон.
Ми дуже сподіваємося на вашу підтримку, проведення відповідного журналістського розслідування і допомогу нам у відстоюванні нашого вибору.
Зі свого боку, колектив Бібліотеки у разі подальшого нехтування його прав та невизнання результатів виборів, а саме перемоги Сербіна О.О. на посаду генерального директора НБУВ, буде вдаватись до оголошення безстрокового страйку.
P.S. Все це так нагадує ситуацію з наймолодшим доктором наук України Олею Броварець та утиски по відношенню до неї з боку керівництва…і чи зробив хтось висновки?
З повагою
Трудовий колектив НБУВ