Треба сказати, що через два роки після того, як Порошенко став президентом, стало очевидно, що в стратегічному плані, плані реалізації передвиборчих обіцянок, програми та будівництва України як сильної держави, що здатна бути рівною серед інших європейських країн, у Порошенка не вийде.
Фактично, жодна з його базових передвиборчих обіцянок не лише не виконана, а реалізовується з рівністю до навпаки.
Фактично, Порошенко взяв за основу не обіцяне будівництво країни, а розбудову свого бізнесу, спершись на невелике коло своїх друзів та бізнес-партнерів. Популярно кажучи, навіщо Президенту другий термін, хіба що для того, щоб і у глухих селах Донецької та Луганської областей були магазини «Рошен»?!
Отож, можна говорити, що реальна військова ситуація в Україні на момент президентської виборчої кампанії наклала відбиток своєрідної перехідної місії Президента - зупинити кровопролиття, військові дії і знайти вихід із ситуації шляхом якщо не остаточного миру, то перемир’я. Певною мірою таке завдання Порошенко виконує. А що стосується базових стратегічних завдань, то він їх не реалізував і навряд чи реалізує.
Виходячи з цього, цілком очевидно, що своєрідною місією Порошенка в цей період розвитку української держави був так званий статус «перехідного президента».
А будувати країну, про яку мріють більшість громадян України, - це вже буде завданням іншого Президента й іншої влади.