ГлавнаяБлогиБлог Дмитра Крошки

Сади в повітрі або чому садівники готові стати першою площадкою для впровадження земельного ринку

Якщо подивитися на деякі плодово-ягідні господарства, то певні рішення можуть вражати своєю нелогічністю. Наприклад, посеред саду на декілька десятків гектарів буде шматок порожньої землі. Або замість нормальної системи зрошення чи складу для зберігання, - конструкція з палиць та брезенту, яку можна демонтувати й перенести. Хтось скаже: господар не хоче або не вміє вести справу на століття. Хто ж розуміється на садівництві в Україні, той скаже, що господар працює майже на лінії фронту та змушений постійно відстоювати право на землю, де ростуть його сади.

Фото: aquatek-filips.livejournal.com

Головна відмінність садівництва від вирощування інших рослин - час, який потрібен для отримання результату. Соя, пшениця, кукурудза принесуть вам прибуток в той же рік, а ось горіховий сад - не швидше, ніж за сім років. Щоб плантація лохини почала нормально плодоносити, потрібно три-чотири роки. Звісно, потім вони приноситимуть прибутки роками. Але чи матимуть їх господарі, ті роки? Всі знають історію Крістофа Лакарена, на виноградники якого прийшли орендодавці та знищили всі багаторічні кущі. Проте такий випадок не єдиний, хоча, можливо, найбільш відомий. Сьогодні український садівник, який інвестує в інфраструктуру, у створення багаторічних насаджень, не захищений як інвестор. Йому ніхто не може гарантувати повернення інвестицій, захист прав. Що б він не робив, перспективи повернення інвестицій та отримання прибутку примарні.

Головне питання - статус цих насаджень, який поки що майже невизначений. Насправді ми не маємо права на свої сади та ягідники, в які роками вкладаємо купу коштів, орендодавці можуть розірвати угоду в будь-який момент і тоді або доведеться вирубувати сади, або просто залишати їх. Зараз фінансування багаторічних насаджень є мінімальним – це, часто, тимчасові та не капітальні системи зрошення, тимчасові побутові приміщення, склади та системи охолодження. Це, в свою чергу, прямо впливає на якість продуктів. Україна - один з найбільших виробників, але ми не можемо конкурувати за якістю, наприклад, з Італією чи Іспанією. Нестача ресурсів та інвестицій не дозволяє отримувати нормальну якість.

Тому ми впевнені, що садівники мають право викупити землю, на якій вони працюють.

Нещодавно відбулись Загальні збори Асоціації, де наші члени розглянули та затвердили стратегічні напрямки діяльності галузевого об’єднання. На зборах обговорили доцільність відкриття ринку землі в Україні, з умовою пріоритетного придбання землі під багаторічними насадженнями власниками таких насаджень та інфраструктури. І вирішили запропонувати реалізувати пілотний проект ринку землі у садівничій галузі.

Якщо проект почнеться в садівництві, можна буде відпрацювати механізми оцінки та переоформлення землі, а також розрахунку за землю та реєстрації прав на неї. Оскільки ділянки під багаторічними насадженнями значно менші, ніж під зерновими та олійними культурами, це дозволить уникнути спекуляцій та перевантаження адміністративного ресурсу. До того ж, для садівництва вільний ринок землі є досить важливою умовою розвитку бізнесу та захисту інвестицій, оскільки вартість активів, розташованих на цих землях – садивний матеріал, системи зрошення, комунікації, протиградові системи, фруктосховища тощо – може в рази перевищувати вартість самої землі на сьогодні.

Якщо українські садівники розумітимуть, що то їх земля, вони будуть зацікавлені будувати інфраструктуру. Справа не тільки в грошах, ще й в якості вирощуваної продукції та, відповідно, в іміджі. Але, в першу чергу, вони будуть захищені, оскільки сама земля стане інструментом для залучення додаткових коштів.

Дмитро Крошка Дмитро Крошка , Голова Асоціації Укрсадпром
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter