Окремо варто загострити увагу тих у нашій державі, хто є прихильником створення ядерної зброї в Україні. Зокрема, - у зв’язку з черговою агресією РФ. Тут варто загострити увагу на чотирьох важливих аспектах:
По-перше, нема ніякої гарантії в тому, що ядерна РФ не напала б на ядерну Україну;
По-друге, створення тепер, у 21-му столітті, ядерної зброї насправді означає повернення до технологій 40 – 50-х років минулого століття;
По-третє, створення ядерної зброї коштувало б Україні великих грошей (5 – 10 млрд американських доларів за цінами 50-х років ), яких у нас нема і найближчим часом не прогнозується;
По-четверте, якби Україна офіційно хоча б натякнула, що створює ядерну зброю, ми би відразу опинилися у жорсткій міжнародній ізоляції, в т.ч. – від демократичних міжнародних організацій. Наприклад, у такому разі Україна не змогла би взяти ніякого фінансового кредиту. А про Крим чи Донбас треба було б забути назавжди.
На сьогодні ми знаємо про перший етап успішних випробувань застосування лазерної зброї для враження надводних і наземних цілей з плавзасобів. Головним у цьому є унікальна система генерування лазерного пучка.
Треба думати, що найближчим часом довідаємося про наступні етапи випробувань. Зокрема, - про розміщення лазерних систем на космічних станціях і враження звідти носіїв ядерних боєголовок. Тобто, мова йде про те, що лазерна зброя може бути ефективно використана для нейтралізації ядерної зброї. Про таку можливість згадувалося, зокрема, у статті («Як нейтралізувати ядерну зброю» НВ, 7 квітня 2016).
Читайте такожВ ООН 122 страны выступили за запрет ядерного оружия
Ефективність згаданої лазерної зброї по нейтралізації ядерної значною мірою може визначатися кількістю лазерних систем, націлених на носії ядерних боєголовок. Ідеальний варіант – кількість лазерів співпадає з кількістю засобів доставки. При умові 100% ураження кожного засобу доставки. Іншими словами, мова йде про валову розробку, виробництво, розміщення лазерних систем (на відповідних космічних апаратах) і їх націлення.
Без сумніву, тут важливою є об’єктивність інформації про місця розміщення засобів доставки ядерних боєголовок. А це – ракети або літаки. Всі інші засоби транспортування ЯЗ являють собою, скоріше, локальну небезпеку, а не глобальну – а тому є не першорядними цілями.
Отже, для ефективного запровадження нової лазерної зброї необхідно: розробити і виготовити достатню кількість спеціальних лазерних систем; адаптувати ці системи до спеціальних космічних приладів; розробити і запустити відповідну кількість спеціальних космічних пристроїв із лазерними системами; націлити лазерні системи, розміщені на космічних пристроях, на відповідні цілі з метою нейтралізації носіїв ядерних боєголовок.
Тут важливо наголосити на тому, що та країна, чи група країн, яка ефективно запровадить згадане устаткування (освоїть і поставить на озброєння достатню кількість лазерних засобів) і буде здатна забезпечити 100% нейтралізації ядерної зброї опонента, фактично стає світовим лідером на час, коли опонент (опоненти) не здатні ефективно цьому протидіяти.
Які країни на сьогодні мають такий потенціал? З того, що відомо з відкритих джерел, виходить, що самостійно це можуть реалізувати США, Китай і РФ. Найскоріше США, найдовше – РФ. Звертає на себе увагу те, що всі згадані країни є «членами ядерного клубу». Це насамперед обумовлено тим, що у згаданих країнах відповідна увага приділяється розвитку національних науки, техніки і технологій.
Читайте такожСША зафиксировали возможную подготовку КНДР к новым ядерным испытаниям
Більше варіантів було б в разі об’єднання держав у ширший міжнародний проект, зокрема – за участю високотехнологічних держав, які не володіють ядерною зброєю. Той, хто перший впровадить (впровадять) лазерну зброю, буде здатен (здатні) нейтралізувати своїх опонентів – за умови додаткового фінансування.
Отже, так виходить, що на сьогодні в цьому «змаганні» лідером є США. Тобто, вони претендують на верховенство у світі. Разом з тим, об’єднання зусиль названих країн у будь-якому форматі може мати своїм наслідком скорочення термінів, зменшення затрат окремих держав тощо. На сьогодні, на жаль, привабливим є об’єднання зусиль США і РФ.
А чи є місце в такому проекті для України?
У цьому контексті насамперед варто наголосити, що українські школа (наприклад С.Корольов) і виробничий потенціал, зокрема ВО «Південмаш», мали одні з найвищих у світі досягнень. Яскравим цьому підтвердженням є започаткований 20 років тому українсько – американський проект «Морський старт». Незаперечні досягнення є і у сфері винайдення та виробництва лазерної техніки. Безумовно, на сьогодні український науково – технічний потенціал у згаданих сферах дещо ослабився. Однак, їх ще можна відновити, вживши ефективних заходів.
Не менш важливими є продемонстровані історією українські таланти. У цьому контексті, серед багатьох інших, лише варто нагадати прізвища відомих українців: філософа Юрія Дрогобича (Донат-Котермака), який був одним з вчителів всесвітньо відомого астронома Миколи Коперника у XV ст; фізика Івана Пулюя, який працював з X-променями кілька років перед тим, як їх офіційно зареєстрував Конрад Рентген у XIX ст; інженера Ігоря Сікорського, який започаткував американську авіашколу у XX ст.; фізика Олександра Лейпунського, який фактично започаткував радянську ядерну енергетику, та багатьох інших. Не секрет, що названі персонажі не могли мати національної підтримки, оскільки тоді не було української держави. А тепер, коли у світі визнано Україну, українські школи і таланти можуть розраховувати на державну підтримку!
Словом: Україна має всі підстави брати активну участь у міжнародному науково-технічному проекті по нейтралізації ядерної зброї, наприклад, через застосування лазерної і космічної техніки.
Тепер є три варіанти української участі у згаданому проекті:
- Бути співучасником проекту із США;
- Бути співучасником проекту без США (можливо – європейського за участю демократичних країн Європи);
- Нічого не робити і далі боятися ядерного агресора.
Читайте такожКак надо было отказываться от ядерного оружия