З одного боку, прихід на ринок європейської компанії слід вважати успіхом. Зокрема, якщо за її прикладом прийдуть інші європейські компанії, які поставлятимуть нам газ неросійського походження.
З іншого боку, компанія ENGIE відома тісною співпрацею з «Газпромом». Про це, зокрема, свідчить конструктивна зустріч голови правління російського ПАТ «Газпром» Олексія Міллера з головою ради директорів французької компанії Engine (?) на 6-му Петербурзькому міжнародному газовому форумі 4-го жовтня 2016 року.
Крім цього, зважаючи на конфіденційність контракту, поставки газу в Україну з Польщі, яка наразі не є газовим експортером, змушують думати чи не йдеться про газ російського походження? Якщо ж згадана французька компанія постачає нам російський газ, то було б логічно знати за яких умов ці поставки в Україну припиняються або ж вчиняються інші непланові речі – хто сьогодні може гарантувати, що між російською та французькою компаніями нема спеціальної домовленості щодо України?
Отже, беручи до уваги згадане, вихід французької компанії ENGIE на український газовий ринок можна розцінювати як успіх чи прорив або ж як «троянського коня». Частково це питання можна було прояснити, вивчивши контракт між французькою та українською компаніями. Точніше – якби дізнатися про реалії відносин між згаданими щодо України. Але і те, й інше – малоймовірне.