Автопортрет. 1943
Біографія Андрія Коцки багата на пригоди і повороти, але свій статус закарпатського генія він досягнув винятково завдяки своїй праці і відданості мистецтву. Він був шостою дитиною в родині ужгородського робітника, з дитинства захоплювався малюванням. Паралельно вчився у вчительській семінарії і Публічній школі малювання, заснованій Бокшаєм та Ерделі. Після закінчення навчання, в 1931 році він їде вчителювати в село Тихий, і починає з того, що білить стіни школи. Учні і місцеві селяни – головні герої його полотен того часу, особливо дівчата та жінки.
Жінка з Колочави. 1958.
Традиційно Андрія Коцку називають співцем «верховинок» та «гуцулок», поціновувавчем жіночої краси, та сам художник був одружений один раз і його шлюб тривав лише 8 років, більшість часу він прожив із родиною – мамою, сестрою і братом: зараз в ужгородському будинку художника меморіальний будинок-музей. У 1935 році його призвали на службу в чеську армію – служив у кавалерії.
Дівчина в червоному.
У 1939 році в Будапешті на Всеугорській виставці образотворчого мистецтва за серію робіт «Жителі Турянської долини» Андрія Коцку нагороджують стипендією для навчання в Академії образотворчого мистецтва в Римі, де він навчався до 1942 року. А у 1944–1945 роках художник був начальником Ужгородської міської народної міліції, наприклад, з 1946 – засновник і директор Будинку народної творчості Закарпатьскої України, у 1948–50 роках викладав в Ужгородському училищі прикладного мистецтва.
Гірське село. 1970-ті. Полотно, олія. 48 х 68 см
Хоч Андрій Коцка малював жанрові, побутові сценки, багатофігурні композиції, його найвдаліші роботи - в жанрі портрету і пейзажу. Яскраві відкриті кольори, пластичність, постімпресіоністична стилістика, ліричний настрій робіт – його роботи впізнаються з першого погляду. «…Мало відшукати виразний типаж, скажімо, молодої селянки, потрібно ще знати мову, якою тільки й можна розповісти про її обличчя, поставу, одяг, оточення. І тут на допомогу прийшло народне мистецтво. Я помітив, що ткалі чи вишивальниці використовували всього два-три кольори. Але як вони їх обігрували! А якщо, подумав я, будувати свої роботи теж на зіставленні двох-трьох основних кольорів?», - пояснював свою «кухню» художник.
Тюльпани. 1945. Картон, олія. 100х70,5 см
Помер Андрій Коцка у 1987 році.