ГоловнаБлогиБлог Антона Дмитриева

Я – не "противсіх", я – "завсіх"!

Не знаю, чому мій коротенький попередній коментар викликав такий шквал емоцій і велику кількість побажань пошвидше здохнути у приват. Насправді, я не критикую опозицію, бо лежачого не б’ють.

Фото: Макс Левин

Складається враження, що гаслом опозиції на даний момент може стати: «Давайте обіймемося і поплачемо!». І хоча я знову ризикую наразитися на безцільну критику, зауважу, що Юлія Тимошенко теж закликає не шморгати носом і «зливати» протест, а боротися і знаходити нові рішення і нових лідерів.

Після прочитання коментарів та безпредметних дискусій із ботами про те, якою саме – п’ятою чи тридцять сьомою – колоною я є, було вирішено просто ігнорувати ображене самолюбство і вождизм багатьох і показати опозиції і владі, що окрім зміни кабінетів, табличок на них і посад є ще інші проблеми, які турбують людей набагато більше, аніж переділ у владі. Тому, вмикаємо пісню Лоліти «Слушай, отвали!» і починаємо вирішувати проблеми, які важливіші, ніж перемога «мерседесів» над «лексусами» чи навпаки.

Почнемо із нариву на тілі кожного пасажира українських залізниць, а саме – із роботи профільного державного підприємств «Укрзалізниця». Нещодавно запущені швидкісні потяги «Hyundai» виявилися не лише дорогими, але й стали на заваді багатьом нічним потягам, які з легкої руки керівництва залізниці було відмінено. Те, що цими потягами користуються тисячі людей, для яких це є єдиним та зручним видом транспорту та поїздки до рідних та у справах – все це не зупинило керівників галузі розчерками пера «розрізати нитки», які пов’язували близьких, друзів, колег і партнерів. Головне, щоб дуже дорогі та із відверто невигідним маршрутом іноземні потяги до Євро-2012 милували око, вухо та інші частини тіла очільників «Укрзалізниці» та Уряду.

Зауважимо, що «Укрзалізниця» - саме державне підприємство, тобто являє собою модель держави в окремо взятій галузі. Все стає на місця, коли ви бачите потяги, які пам’ятають молоді роки Сталіна, а проїзд у них коштує вже за 200 гривень в один кінець. Вікна у потягах, які відчиняються і зачинаються тільки за допомогою молотків або якихось важких підручних засобів. Сморід і відсутність вентиляції у вагонах, страшна спека влітку та страшний холод взимку. Снігові замети у потягах та відверта відсутність елементарного смаку навіть у вагонах «люкс». Наявність квитків у касах за 31 день і відсутність їх за 30 днів. Відсутність місць для паління та штрафи за паління у тамбурах. Хронічні запізнення потягів та жодного показового покарання за це. Відсутність якісної інфраструктури на більшості залізничних вокзалів України. На сайті Південно-Західної залізниці квитки взагалі пропонують придбати у приватної контори «tickets.ua», незважаючи на функціонування розрекламованої системи «Електронний квиток».

Ми вже писали про те, що транспортна галузь, особливо залізниця, - це запущена форма туберкульозу у людини на ім’я Україна. Проте у відповідь профільне міністерство у листі від 24.01.2012 № 699/24/10-12 нам зауважило, що «курсування малонаселених поїздів є нераціональним. З початку жовтня 2011 вже відмінено 25 поїздів. Але при цьому зауважуємо, що парк пасажирських вагонів вже не оновлювався впродовж декількох років. Рівень тарифів на перевезення пасажирів у внутрішньому сполученні з 2009 (!) року не підвищувався, поруч із цим ступінь зносу рухомого складу наразі становить 85%.». Виникає закономірне питання: для чого підвищуються щокварталу ціни, якщо парк зношений все одно? І цікаво, чому Міністерство інфраструктури вважає, що тарифи не змінювалися з 2009 року, а тарифи підвищуються кожного кварталу? Хтось явно чогось не розуміє!

Звісно, опозиція не має жодного стосунку до того хаосу, який відбувається в системі залізничного транспорту. Звісно, це не питання до опозиції, бо цим має займатися або влада, або ніхто. Звісно, це все лише «злочинний режим». Звісно, це не депутати мають писати запити і звернення, піднімати питання з трибун, телеекранів і гримати праведним гнівом! Це маємо робити ми замість них?

Інша річ, що ми, прості громадяни, платимо сотні тисяч, мільйони гривень за те, чого не отримуємо. Регулярно підвищуються ціни (це робить кожний уряд, починаючи із першого уряду Тимошенко, до речі), але якість продовжує падати все нижче і нижче, а сервіс стає все гіршим. Можливо, тарифи не є економічно обґрунтованими, але й стан залізничного транспорту та перевезень не є людським і обґрунтованим навіть з морально-етичної точки зору. Тому звертаюся до усіх шановних опозиціонерів – народних депутатів України та депутатів усіх рівнів: допоможіть громаді здолати жахливі за обсягом зловживання та маніпуляції із коштами та матеріальними ресурсами в «Укрзалізниці». Покажіть, що ви всі здатні на щось більше, аніж банальний переділ владних повноважень та титулів лідерів. Упевнений, що тисячі громадян України нададуть вам усі матеріали, фото та відео проблем, з якими вони стикалися на залізниці. Головне, щоб ви хотіли це слухати і чути. Тільки за цієї умови щось може бути зроблено. Тільки тоді, коли ми будемо говорити, а ви будете чути не лише себе, але й нас!

Фото: Предоставлено Антоном Дмитриевым

Фото: Предоставлено Антоном Дмитриевым

Антон Дмитриев Антон Дмитриев , Журналист, редактор, блогер, живет в Киеве
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram