На цьому тлі почала активізуватися одвічна «миротвориця» і тлумач високих думок Ганна Герман. Ще два місяці тому ми дискутували із Ганною Миколаївною про втрату статусу та впливу, на що вона підтвердила мої слова спочатку опосередковано, а потім ще й журнал «Фокус» віддав Радниці Президента тільки 8 місце в рейтингу впливових жінок України. Це явні ознаки початку кінця політичної кар’єри Ганни Миколаївни, які, однак, мають тенденцію до швидкої зміни.
Нещодавно стало відомо про те, що Ганна Герман може посісти не чільне, але й не останнє місце в одній із найбільших опозиційних сил. Наголошу на тому, що в опозиції немає сильної «гуманітарки» і їй фактично немає що запропонувати суспільству у цій царині. І тут вага Герман як багаторічного радника Віктора Януковича в гуманітарній та інформаційній сферах зростає в геометричній прогресії. Проте, зростає не в команді Президента, а в альтернативних командах. Не секрет, що на тлі розкручування нового витка кризи увага людей прикута не лише до збереження роботи і зарплати, а й більш постійних цінностей, ніж політика чи економіка: до гуманітарних, культурних, освітніх, релігійних питань. І на цьому полі (принаймні поки що) із Герман грати на рівних не може ніхто.
Тимошенко продовжують зраджувати ті «соратники», які потрапили до її команди випадково або за великі гроші. З іншої сторони, до неї готові приєднатися ті, хто ідеологічно та морально незламний духом і хоче зменшити або припинити наростаючий тиск. Звісно, це не молоді політики, які ще шукають себе і своє місце на політичній мапі України і які обов’язково змінять ту гнилу трухлявину, яка знаходиться і при владі, і в «опозиції» . Але Кужель і Герман можуть стати разом із Тимошенко тією тріадою сильних жінок, які зможуть заволодіти не лише думками і серцями українців, а й найвищими постами в державі.
Поки лишається загадкою, чи веде переговори Герман із кимось із лідерів «опозиції» стосовно керівних позицій в альтернативних владі політичних силах. Проте доконаним є той факт, що при подальшому відсуванні Ганни Миколаївни у тінь і втраті навіть примарних шансів на потрапляння до Верховної Ради-2012 та нової команди Президента, їй необхідно шукати своє місце в іншій політиці. Тим паче, що вона завжди казала, що головне – працювати не на якогось лідера, а на державу, на людей, на суспільство.
На тлі Ганни Герман, яку поволі, але доволі невтомно і систематично відсувають у тінь, ще одна сильна жінка, Олександра Кужель останнім часом активно веде діяльність зі створення громадянського суспільства та дієвого інтелектуального опору. Вона також одна із небагатьох жінок відкрито підтримала Тимошенко і без фальшивих емоцій розповіла про їх стосунки.
При цьому Кужель, напевно, одна з небагатьох політиків, хто по-людськи співчуває Тимошенко, адже, попри завіряння псевдоопозиції, зараз Юля лишається сам-на-сам із системою. Знаєте, якби усі депутати-бютівці разом із усіма своїми помічниками вийшли чи то на Майдан, чи то під Лук’янівське СІЗО – це вже було б тисяч зо 5 народу. Та ж сама Наталка Королевська має у своєму запасі 21 помічника, та чи всіх із них ми бачимо поряд із нею? Але наші депутати воліють любити і вболівати за Юлію Володимирівну, сидячи у своїх м’якеньких кріслах і кабінетах.
Не секрет, що Олександра Кужель для «Батьківщини» може стати знахідкою, адже саме вона зможе привернути до цієї політичної сили виборців Сходу і Півдня України, де Олександра Володимирівна має досить високий процент підтримки. Окрім того, вона є відомим економістом, дуже сильною особистістю і жорстким керівником, що є козирями для «регіональних» областей. Однак тут у влади є свій «опонент» для Кужель - Михайло Бродський, який наслідував Олександрі Володимирівні на посаді, а потім її раптово позбувся. Саме він може виконувати функцію «очорнення» щодо Кужель, правда, тільки у ввіреній йому сфері.
Наразі Олександра Кужель формує рух «Громадянський Опір», який не є політичною організацією. Однак при всьому цьому треба зауважити, що фахівців, на жаль, в опозиції не вистачає: достатньо згадати, що «гуманітаркою» в опозиції може оперувати тільки Микола Томенко і Леся Оробець. У решти ж – «кишка тонка». Невеликий запас, чи не так? Тому «Опір» (за його розвитку і розбудови) може стати для опозиційних сил тим «кадровим резервом», який і «Батьківщина», і «Наша Україна», і «Фронт Змін» бояться створювати самі. У цьому і полягає їх хвороба – занадто багато керівних опозиціонерів не виносять конкуренції і мають реальні шанси бути відсунутими на другий план новими і сильними особистостями.
Нині у розбурханому суспільстві не вистачає «миротворця», який не допустить кровопролиття та відкритого бунту не кийками і силою, а словами і вмовляннями. Таким може виступити, зокрема, Олександра Кужель. Адже дійсно, правоохоронні органи із новим міністром починають застосовувати надмірну силу до мирних мітингувальників, тим самим провокуючи соціально-політичних вибух. Вдумайтеся: сама міліція провокує насильство. І саме це насильство потім не буде жаліти нікого. То чи не час зробити реформу МВС як у Грузії і розкидати ту «заяложену колоду карт» під назвою «українська міліція»?
Післямова. Великі справи завжди починали жінки. Катерина ІІ для Росії була Великою, для України – катом і поневолювачем, але при всьому цьому саме вона правила імперією більше 30 років поспіль без вдалих переворотів. Можливо, майбутнє України – у тріаді сильних жінок? Тільки кого з них влада ув’язнить другою?..