Але побої “Беркута” - політичні, і мають біло-блакитний відбиток Партії Регіонів. Звісно, можна говорити, що Януковича підставили цим кривавим розгоном Майдану. Так це чи інакше, чия це була задумка – це вже інше питання. Але всім ясно одне: за ялинку тут не сховаєшся. Волею чи провокацією, але відповідальність за жорстоке знищення мирної демонстрації лежить не лише на Беркуті, а й на правлячій партії, та на президенті Януковичі особисто.
Мова вже не йде про євроінтеграцію, складається враження, що криваве побоїще 30 листопада – це спроба встановлення ліберально-олігархічної диктатури, коли навіть мирні неопозиційні демонстрації розганяються, коли вони заважають. Це – те, що на показ, це – лише вершина айсберга, можна додати сюди тисячі змобілізованих “бюджетників”, “робочих” та “тітушок”, масовий підкуп та фальсифікації на виборах, все це накипає в людей, і рано чи пізно впаде додолу остання крапля терпіння. Шкода, що ця крапля була краплею крові...
Є ще люди, які думають, що зміна влади відбудеться в 2015 році після виборів президента, мирним шляхом. Але як можна закрити очі на криваву атаку, яка відбулась? На репресії, які відбуваються щодо політично-активних громадян?
Перебуваючи на Майдані я побачив у людей ностальгію, ностальгію за 2004 роком, за протестами та новими знайомствами, за холодом погоди та теплотою дружніх обійм. Це не та річ, яку легко злити новим чи старим політикам. Але разом з цим в людей прокидається і ностальгія за політичним – за бажанням бути суб'єктом, а не об'єктом політики, бажанням вирішувати власну долю, а не ставити хрестики раз на пару років за 250 грн.
Саме політично активні українці зможуть примусити чинну владу піти. Швидко чи не швидко. Мирно, чи не мирно. Це вже інші питання. Але гасло “Бити Не Можна Вбивати” може бути сприйняте і радикальною меншістю серед протестуючих, які готові на жертви. Бо помста – солодка, і це знають також представники нинішнього режиму, тому вони так само як студент боїться озброєного беркутівця, вони бояться зорганізовану опозицію. Ніхто не хоче потрапляти під удар зайвий раз, тому ми можемо очікувати на саботаж та невиконання злочинних наказів як з боку правоохоронних органів, так і з боку представників правлячої “еліти”. Перші дзвоники вже дали про себе знати. Що буде далі? Тотальний саботаж? Революція? Вибачення з влади? Повалення режиму? Скоро буде видно, і це може залежати також від вас.