Зранку 26 січня 2006 року пані К. відпровадила на роботу свого 30-ти річного сина Руслана в комунальне підприємство м. Нового Роздолу Львівської області. Того ж дня близько 13 години адміністрація підприємства доправила електрика Руслана з його робочого місця (темного захаращеного підвалу багатоповерхового житлового будинку, в якому ремонтувалася електрична проводка) в лікарню із «закритою черепно-мозковою травмою, забоєм головного мозку середнього ступеня, субарахноїдальним крововиливом». Після нетривалого лікування, менш як за місяць 24 лютого 2006 року Руслан помер.
Не вдаючись в подробиці, зауважу, що українська держава, гарантувавши своїм громадянам право на життя (стаття 2 Конвенції прав людини і основоположних свобод) в частині проведення афективного та адекватного розслідування фактів смерті, змінила впродовж 2006-2012 років кількох президентів та прем’єр-міністрів (у тому числі Ю. Тимошенко), але так і не спромоглася впродовж 6 років провести ефективне та адекватне розслідування нещасного випадку на виробництві – акти розслідування матері не надано.
Жоден державний орган до сьогоднішнього дня навіть і не намагається виконати рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про розслідування смертельного нещасного випадку, а органи прокуратури не бачать злочину у допуску Руслана 26 січня 2006 року до особливо небезпечних електромонтажних робіт без захисного шолома у комунальному підприємстві, яке ніколи не знало захисних шоломів.
Датована 2011 роком справа іншої українки - Юлії Тимошенко проти України - має всі шанси бути розглянутою менш як за рік у 2012 році з благополучним для неї результатом. Європейський Суд з прав людини надав скарзі громадянки України Юлії Тимошенко на порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод статус пріоритетної і з дня на день приступить до її розгляду.
Хай щастить Ю.Тимошенко, хоча в контексті приведених вище справ пріоритети Європейського суду не мають нічого спільного з верховенством права, адже Феміда відкрила очі і віддала перевагу особі, а на праву. Але це її очі, щастя Феміди.
А якого щастя і кому бажає Ю. Тимошенко?
Коли собі, для себе - все зрозуміло, хапається бідна «загнана» жінка, як кожен смертний за своє власне найдорогоцінніше життя, - за «пріоритети» Європейського Суду, як останню соломинку.
Я не обмовився для красивого слова. «Соломинкою» стане «пріоритет» Європейської Феміди для всієї України, бо потоне Україна безслідно в корупції разом з Ю.Тимошенко, адже не можна подолати корупцію та беззаконня в країні, переступаючи заради власного звільнення з в’язниці через матір загиблого Руслана пані К. та сотні, тисячі інших таких матерів, які роками живуть попід стінами Європейського Суду. Дав би Бог їм дожити усім.
Коли ж Ю.Тимошенко бажає щастя чи, бодай, кращої участі українському народу, як це декларується сорок вісім годин на добу, їй можна було б довести це на ділі і відмовитись від свого пріоритету на користь розгляду справи матері загиблого у 2006 році Руслана (юристи «Батьківщини» зуміють це провести). Тоді не тільки мати загиблого сина пані К., а всі прихильники Ю. Тимошенко беатифікують її за життя, а противники, коли вони справжні мужчини, знімуть капелюхи. Зніме капелюхи Європейський Суд з прав людини.
Можна відмовитись від свого пріоритету на користь іншої справи, наслідки якої більш трагічні, не має особливого значення, на чию користь відмовитись.
Не можна робити ближньому навіть чужими руками того, чого не бажаєш для себе. Такий закон може повернути в Україну Ю.Тимошенко одним своїм особистим прикладом, бо вона довгий час була «першою» (прем’єр-міністром) і бажає бути нею і далі. Як робить перший, так роблять і другі, треті і так далі. Якщо не роблять, Ю.Тимошенко - така, що заставить. Так це може бути завтра.
Але сьогодні Юлії Володимирівні вже час сказати собі, що її хрест найлегший для неї, і зайняти своє останнє (умовно кажучи) місце в довгій черзі тяжких хрестів, які несуть сотні тисяч, а то й мільйони українців по всіх вітчизняних і міжнародних судах, хрести яких поважчали зокрема (і не тільки) «завдяки» Ю.Тимошенко.
Лише тоді Ю.Тимошенко зруйнує стіни в’язниці і обов’язково станете першою, якщо вона дійсно прагнете полегшити український хрест, який стане легший коли вона підставить свою спину під нього. На разі Ю.Тимошенко вільно чи невільно уникаєте його, як уник його той, хто ніяк не дійде до свого гончарного поля.
«Отак будуть останні першими, а перші останніми» - слова взяті з Євангелія від Св. Матвія, про зміст яких зі мною посперечаються богослови. Я – не сперечатимусь, але все ж таки ними звертаюсь до Юлії Тимошенко – станьте останньою, і будете дійсно першою. В якому місці першою? Це залежить виключно від Вас, а не від людей, питання зради для яких – це питання кількості нулів і часу.