Тиждень тому LB.ua запитом просив Київводоканал надати інформацію про те, які альтернативні джерела водопостачання може задіяти підприємство в разі загрози для якості води в Десні. Але на підприємстві повідомили лише, що інформацію не можна розголошувати, щоб не давати підказки ворогу. І що «Київ точно буде з водою».
На жаль, уже вчора, 10 вересня, заступник директора Київводоканалу був набагато менш оптимістичним і в ефірі одного телеканалу визнав, що в разі приходу забрудненої води до Деснянської станції водозабору підприємство не зможе подавати питну воду належної якості всім мешканцям Києва. Водоканал посилить заходи очистки й дезінфекції та частково зможе задіяти інші джерела водозабору (Дніпровська станція і артезіанські свердловини), але їхні потужності можуть не покрити потреб більше ніж двох третин столиці.
Посадовці поки що мовчать про ще два способи порятунку міського водогону, які створили в Києві раніше на випадок таких техногенних аварій.
Перший — це резервні свердловини, якими місто зараз не користується — вони законсервовані. Вода з артезіанських джерел найменш вразлива до впливу будь-яких аварій на поверхні землі й річок. Саме тому цей спосіб використали, коли шукали, як убезпечити Київ від наслідків радіаційного забруднення після катастрофи на Чорнобильській АЕС.
«Весною-влітку 1986 року були пробурені або розконсервовані близько 50 артезіанських свердловин», — згадує колишній директор Державного архіву міста Києва Олександр Панченко.
Як стало відомо LB.ua, на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році про ці свердловини знову згадали. Тоді один депутат міськради робив запити до Київводфонду і Київводоканалу щодо стану цих свердловин, їх фактичної кількості, реальних термінів розконсервування. Бо коли в перший місяць війни ворог оточував столицю з різних напрямків, імовірність пошкодження стандартного шляху водозабору, з річок, була досить реальною. І до цих сценаріїв потрібно було готуватися. Але відповідь від посадовців профільна комісія Київради отримала лише влітку 2022-го, і наразі вона з грифом «конфіденційна інформація», тому точних даних ми все ще надати не можемо. Можливо, КМВА розкаже зараз, коли питання знов актуальне.
Другий спосіб диверсифікації джерел водопостачання в столицю теж створили після Чорнобильської аварії. Це плавуча насосна станція «Роса-300».
Забруднена радіонуклідами вода Прип'яті йшла до Дніпра. А з Дніпра п'є воду третина Києва, і цю потребу не було чим закрити. Тому оперативно створили проєкт водозабірної станції, яка качала б воду з тоді чистої Десни на правий берег, що споживав воду з Дніпровської станції.
«Це баржа, на якій встановлено шість насосних агрегатів, призначених для перекачування деснянської води на технологічні споруди Дніпровської водопровідної станції, де вона буде проходити всі етапи очищення. Воду транспортують на відстань п'яти з половиною кілометрів. Станція отримала назву "Роса-300", бо спроможна подавати більш ніж 300 тисяч кубічних метрів води на добу», — розказував декілька років тому представник Київводоканалу Анатолій Фурса.
Станція пропрацювала з червня по грудень 1986 року: стан води в Дніпрі стабілізувався — і її роботу припинили. «Роса-300» в робочому стані й у разі надзвичайних ситуацій може бути запущена протягом шести-восьми годин, зазначено зараз на сайті Київводоканалу.
Востаннє цю плавучу станцію використовували у 2010 році, коли критичне зниження рівня кисню під товщею криги в Київському водосховищі спровокувало масовий мор риби й забруднення води. Ця ситуація дуже нагадує ту, що відбувається зараз із Десною.
Але станція розташована на Десні, чи можливе її перекидання та реверсна робота — з Дніпра на Деснянську станцію очистки води? Ми не маємо точної інформації. Але відомо, що така ініціатива вже була, причому теж у зв'язку з повномасштабним вторгненням.
У березні 2022 року розпорядженням КМВА плавучу насосну станцію «Роса-300» вирішили передислокувати, щоб забезпечити населення столиці питною водою. Але цього чомусь не сталося і станція досі на місці постійної дислокації, в Осещині. А прокуратура висунула підозру двом посадовцям КМДА й тепер уже колишньому директору Київводоканалу в розтраті 64 млн грн бюджетних коштів. Саме стільки начебто витратили з резервного фонду бюджету Києва на передислокацію та запуск плавучої станції. Прокуратура також вважає, що насосна станція на той момент узагалі була не придатна до експлуатації.
Можливо, саме тому ми досі й не чули про цей спосіб альтернативного водозабору від посадовців КМДА й Київводоканалу. А можливо, зараз, коли Київ знову стикнувся із серйозною аварійною ситуацією, керівництво міста розгляне всі способи забезпечити киян водою та поверне до життя вже наявні технічні рішення й споруди. Якщо нових з радянського часу не створювали.