ГлавнаяСпортДругие

Футбол вищий за інтриги

Український сезон у Прем’єр-лізі, як і було заплановано, розпочнеться вчасно. Галас, що здійнявся навколо позову ФК «Дніпро», ініційованого власником клубу Ігорем Коломойським, тепер схожий на бурю у склянці води. Абсурдність постановки питання була зрозуміла від самого початку, адже під статутом Об’єднання професіональних клубів України, що був затверджений більше року тому – 17 квітня 2008-го, стоїть в тому числі і печатка «Дніпра». Рік – це той термін, що відведений законодавством для подання позову, себто час уже пройшов. Більше того, реєстрація організації, як виявилося, таки відповідає українському законодавству: за словами генерального директора Прем’єр-ліги Максима Бондарєва, у статуті УПЛ записано – «Об’єднання підприємств-юридичних осіб», а ця форма якраз передбачена державним класифікатором. То що ж виходить – багато галасу з нічого?

Олександр Гливинський Олександр Гливинський , спортивный обозреватель

Чи так чи ні, вирішуватимуть усі власники клубів: коли вони знову зберуться, наразі невідомо, але ті 11, що обрали президентом Ліги Віталія Данилова, заявили про своє обурення вчинком Коломойського, як і мовчанням Федерації футболу. Григорій Суркіс на засіданні виконкому дав Прем’єр-лізі місяць на приведення Статуту у відповідність до українського законодавства. Але, якщо вірити словам Бондарєва, все й так було законно!

До речі, Федерація зобов’язала Прем’єр-лігу у тижневий термін повідомити про дату зустрічі (тиждень закінчується саме у п’ятницю) і забезпечити присутність усіх власників чи засновників клубів. Інтрига підсилюється! Цікаво, що буде – велика сварка чи все пройде мирно, «але осад залишиться»? Як уже було сказано, преса зможе робити висновки лише з того, чим поділяться учасники після зустрічі. Єдине, що хотілося б відзначити – спокійна і врівноважена позиція менеджменту Прем’єр-ліги, що не вдавався до різких дій, а дочекався реакції ФФУ і лише після цього підготував апеляцію на рішення окружного адміністративного суду Києва про визнання УПЛ нелегітимною.

Не хочу робити марну справу і просто когось хвалити, тим паче що у нашому атакованому піар-кампаніями суспільстві це однозначно сприймається як замовлення, однак, не полінувавшись зателефонувати до прес-секретаря Прем’єр-ліги Андрія Палаєва, отримав наступні цифри щодо комерційної діяльності Ліги минулого сезону.

Ось вони. За сезон Прем’єр-ліга на продажах комерційних прав та телевізійних трансляціях заробила 14, 5 млн. грн, які розподілені між клубами відповідно до зайнятого місця: чемпіон отримає 1,4 млн., команда, що посіла останнє місце – 800 тис.

За сезон організовано 173 трансляції – це рекорд (попереднього року – 137 трансляції).

Титульне спонсорство було продане за $3,6 млн.: вперше в історії вітчизняного спорту було підписано такий великий спонсорський пакет (попередній власник трансляційних прав – компанія «МСП», мала найбільший спонсорський контракт на $2,5 млн.).

Звісно, цим цифрам ще далеко до показників провідних європейських ліг, але і шлях до рівня цих чемпіонатів Україна ще має пройти, та й за перший рік діяльності важко було досягти найвищих показників. Хоч, як бачите, для нашого футболу вони стали рекордними. Не знаю, як вам, але мені дуже сподобалося, що минулого сезону не було розмов про «договорняки», а безкомпромісна боротьба за єврокубкові місця тривала і в зоні вильоту, де команди билися до останнього туру, а «Карпати» «власноручно» відправили у нижчий дивізіон земляків з ФК «Львів», – це змусило говорити про безпрецедентність такого явища у нашому футболі.

Сезон уже розпочався з матчу за Суперкубок, в якому вперше одним із учасників був не «Динамо» чи «Шахтар», а провінційна полтавська «Ворскла». Команда, котра й близько не стоїть біля грандів – за коштами, які витрачає на її утримання головний акціонер, показала добротний футбол. І хоч полтавці програли, однак продемонстрували вміння протистояти сильному клубові. А чи не цього ми усі чекаємо упродовж усіх цих років – появи більшого числа команд, що зможуть протистояти «Динамо» й «Шахтарю»? І якщо поки що ці протистояння залишаються на локальному рівні, паростки все ж проростають. І як ми вчиняємо у цій ситуації: сваримо клуби-сенсації, що вони недостатньо сильні, щоб вже зараз грати у Лізі чемпіонів, чи підтримуємо їх, сподіваючись на подальше зростання?

От воно – риторичне питання нинішнього розвитку українського футболу. Не знаю, як ви, а я оптиміст – тому чекаю від нового чемпіонату, що стартує вже сьогодні, нових відкриттів.

Олександр Гливинський Олександр Гливинський , спортивный обозреватель